Кострецька Антонія Цезарівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Цю статтю запропоновано швидко вилучити на підставі КШВ: сильно недопрацьована (ВП:КШВ#С1) чи не доперекладена після 7 днів (ВП:КШВ#С2).

Якщо ця стаття відповідає критеріям швидкого вилучення, але Ви маєте намір невідкладно виправити недоліки цієї сторінки, хоча не Ви її створили, Ви можете просто прибрати це повідомлення зі сторінки і почати редагувати.

Не прибирайте це повідомлення зі сторінок, які Ви самі створили! Якщо Ви не погоджуєтеся з доречністю швидкого вилучення цієї статті, додайте {{Hangon}} поверх цього повідомлення та негайно обґрунтуйте на сторінці обговорення, чому, на Вашу думку, її потрібно залишити. Це приверне увагу адміністраторів і дасть Вам змогу оскаржити номінацію на швидке вилучення.

Зауважте, що цю статтю може бути вилучено в будь-який момент за умови беззаперечної відповідності критеріям швидкого вилучення або якщо пояснення буде визнано недостатнім.

До уваги адміністраторів: прохання ретельно перевірити посилання на цю статтю, історію сторінки (останнє редагування), журнал та останні зміни КШВ перед тим, як вилучити або залишити цю статтю.

Останнє редагування зроблено користувачем Mike.Khoroshun (внесок, журнали) 4 червня 2024 року о 21:25 UTC (796 хвилин тому).

Кострецька Антонія Цезарівна
Народилася 26 червня 1950(1950-06-26) (73 роки)
Львів, Українська РСР, СРСР
Національність українка
Діяльність авторка, перекладачка, громадська діячка
Alma mater Київський національний університет технологій та дизайну, ВДПУ і Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Знання мов українська, російська і німецька
Батько Цезар Іосифович Кострецький
Мати Віцентина Едуардівна Кострецька
У шлюбі з Микола Архипович Невмержицький (1946-2003)
Діти Ірина Миколаївна Невмержицька
Нагороди Integrationspreis der Schwäbischen Regierung (Інтеграційна премія Швабського уряду Німеччини) (2012)
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.

Антонія Цезарівна Кострецька (англ. Antonia Cezarivna Kostretska, також Antonia Haefner, нар. 1950, Львів, УРСР) — німецька авторка українського походження, яка публікується німецькою, українською і російською мовами. Лауреатка Інтеграційної премії Швабського Уряду Німеччини (Integrationspreis der Schwäbischen Regierung, 2012).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 26 червня 1950 року в родині робітників Віцентини Едуардівни і Цезаря Іосифовича Кострецьких. Згодом родина переїхала до Вінниці. В 1967 році закінчила Вінницьку загальноосвітню політехнічну школу.

В Україні отримала дві віщі освіти: Київський національний університет технологій і дизайну (1974) і Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського (1991).

У 1997 році переїхала до Німеччини. У 2002—2007 роках навчалася в Гейдельберзькому університеті (Ruprecht-Karls-Universität Heidelberg), який закінчила зі ступенем магістра з літератури і мистецтвознавства. У 2003 році брала участь у практичному форумі Швейцарського інституту мистецтвознавства (Schweizerischen Instituts für Kunstwissenschaft, SIK) в місті Цюрих. У 2004 році відвідувала Центр перекладознавства Віденського університету (Center for Translation Studies an der Universität Wien).

2021 року захистила дисертацію на звання Доктора філософії з культурології в Українській Академії Інноваційних Технологій (Ukrainian Academy of Innovative Technologies) і була обрана її дійсним членом.

Діяльність[ред. | ред. код]

Багато років працювала інженером, економістом і викладачем в Радянському Союзі, Україні та Росії. 1981—1984 — завідувачка канцелярії Генерального консульства Міністерства закордонних справ СРСР в місті Аннаба (Annaba).

У 2002—2007 роках була ангажована як співробітниця Гейдельберзького університету (Ruprecht-Karls-Universität Heidelberg).

В Німеччині заснувала (2009) і очолювала (до 2015) Міжнародний літературний клуб (Internationaler Literaturclub), який у 2012 році був нагороджений німецькою урядовою премією (Integrationspreis der Schwäbischen Regierung).

В Німеччині проводила активну інтеграційну та просвітницьку роботу, організовувала концерти, лекції, читання.

Співпрацювала з Українським Вільним Університетом (UFU) і Генеральним Консульством України (Generalkonsulat der Ukraine) у Мюнхені, з багатьма громадянськими німецькими й українськими організаціями, з районним офісом повіту Гюнцбург (Landratsamt Landkreis Günzburg) і з районним судом повіту Гюнцбург (Landgericht Günzburg) в Баварії.

2016 року була обрана в Раду старшин міста Гюнбург (Seniorenbeirat der Stadt Günzburg).[1]

З 2015 року — пенсіонерка.

Авторка наукових публікацій, а також статей в енциклопедіях і часописах, зокрема про наступних українських митців: Юрій Герц (1931—2012), Стефан Гапак (1921—1997), Олександр Іванченко (1931—2003), Денис-Лев Іванцев (1910—2003), Іван Іванець (1893—1946), Микола Івасюк (1865—1937), Ілля Ісупов (нар. 1971), Неллі Ісупова (нар. 1939), Сергій Ісупов (нар. 1963), Володимир Ісупов (нар. 1939), Володимир Іванов-Ахметов (нар. 1953), Йосип Іванович (2 пол. XVII ст.), Сергій Іванов (нар. 1957), Юрій Іщенко (нар. 1943), Мирослав Ягода (нар. 1957), Костянтин Качанов (1904—2000), Антон Кашшай (1921—1991), Володимир Кауфман (нар. 1957), Зіновій Кецало (1919—2010), Іван Кейван (вересень 1907—1992), Павло Керестей (нар. 1962), Дмитро Кессель (1902—1995), Володимир Кабаченко (нар. 1958) і Всеволод Кармазин-Каковський (1898—1988). Статті про цих митців були опубліковані в Енциклопедичному довіднику «Загальний художній лексикон. Образотворчі митці всіх часів і народів» (Allgemeines Künstlerlexikon. Die Bildenden Künstler aller Zeiten und Völker. De Gruyter und K. G. Saur, München-Leipzig, Bände 60-77, 2010—2012).[2][3]

Вірші Антонії Кострецької публікувалися в німецьких часописах, а також в річних збірках «Бібліотеки німецькомовних віршів» (Bibliothek deutschsprachiger Gedichte, Realis Verlag München, 2005—2010).[4]

Деякі її вірші поклали на музику композитори Ольга Магіденко[de] і Борис Коган (Boris Kogan).

Відзнаки[ред. | ред. код]

Переклади[ред. | ред. код]

  • Martin Greif[de]. Ausgewählte Gedichte auf Deutsch und Russisch. S. 120 (Мартін Грайф. Избранные стихи на немецком и русском языках. С.120). Baier, Heidelberg 2011, ISBN 3000345272.[6]
  • Das Wort als Schöpfer und als Waffe. Ukrainische, russische und polnische Poesie in deutscher Übersetzung [Слово як творець і зброя. Українська, російська і польська поезія в німецькому перекладі]. buchhaus.ch (нім.). Berlin: Epubli. с. 120. ISBN 978-3-759815-20-0. Процитовано 26 травня 2024.

Публікації[ред. | ред. код]

Наукові праці[ред. | ред. код]

  • Zum Manifest der futuristischen Malerei. S. 14. GRIN, München 2003, ISBN 9783638788724.
  • Die großen Sammler von Kunstwerken im 19. Jahrhundert und ihre Bedeutung. S. 19. GRIN, München 2004, ISBN 9783638788717.
  • Die Konversion in der Linguistik. S. 17. GRIN, München 2004, ISBN 9783638788731.
  • Munch 1912 im Sonderbund Cöln. S. 28. GRIN, München 2005, ISBN 9783638937849.
  • Massenmedien als Kommunikationsprozess und ihr negativer Einfluss auf die moderne Gesellschaft. S. 14. GRIN, München 2005, ISBN 9783964879431.
  • Sozialkritik am Beispiel des Hundes Bello in «Hundeherz» von Michail Bulgakow. S. 23. GRIN, München 2005, ISBN 9783964879332.
  • Weinheim in malerischen Darstellungen von Philibert de Graimberg. In: Beiträge zur Erforschung des Odenwaldes und seiner Randlandschaften. S. 26 (377—402), Illustr. 28. Hrsg. Winfried Wackerfuß, Breuberg-Neustadt 2005, ISBN 9783922903093.[7]
  • Schillers Blick auf die Frage nach dem Schönen und der Kunst vor dem Hintergrund der Interessen seiner Zeit. S. 33. GRIN, München 2006, ISBN ISBN 9783638886901.
  • Die Väter: Narren der Uneinsichtigkeit in Gottfried Kellers «Romeo und Julia auf dem Dorfe». S. 28. GRIN, München 2008, ISBN 9783638937863, ISBN 9783638886918.
  • Der künstliche Mensch (нім.). S. 113. AVM, München: Bundesamt für magische Wesen. 2011. ISBN 978-3-86924-083-1. Процитовано 26 травня 2024.

Лірика[ред. | ред. код]

Публікації про Україну та українців[ред. | ред. код]

  • Terra incognita. Ukraine, Ukrainer und Ukrainisch. Eine enzyklopädische Sammlung. S. 400 (Невідома земля. Україна, українці й українська мова. Енциклопедичний збірник. С. 400). GRIN, München 2018, ISBN 978-3668601918.[8]
  • Tausendjährige Ukraine: Wer? Was? Wo? Wann? S. 612 (Тисячолітня Україна: Хто? Що? Де? Коли? С. 612) Epubli, Berlin 2024, ISBN 978-3-758493-03-4.[9]
  • Nikolai Iwanowitsch Pirogow (1810—1881). Wegbereiter der modernen Medizin. S. 352 (Микола Іванович Пирогов. Піонер сучасної медицини. С. 352). Epubli, Berlin 2024, ISBN 978-3-759816-47-4.[10]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Jakob, Rebekka. Sie wollen die Senioren der Stadt vertreten. Augsburger Allgemeine (нім.). Процитовано 26 травня 2024.
  2. ↑ Search results. De Gruyter (англ.). Процитовано 26 травня 2024.
  3. ↑ Kostretska, Antonia (2021, Bände 60-77). Search results. www.degruyter.com (нім.). De Gruyter und K. G. Saur, München-Leipzig. Процитовано 26 травня 2024.
  4. ↑ Bibliothek deutschsprachiger Gedichte. gedichte-bibliothek.de. Процитовано 26 травня 2024.
  5. ↑ Kostretska, Antonia (16 серпня 2023). Schwäbischer Integrationspreis, „Internationaler Literaturclub“ in Günzburg, 2012. Wikipedia (нім.). Процитовано 2 червня 2024.
  6. ↑ Kostretska, Antonia (24 грудня 2023). Martin Greif, Literatur. Wikipedia (нім.). Процитовано 2 червня 2024.
  7. ↑ Kostretska, Antonia (24 квітня 2024). Charles de Graimberg. Wikipedia, Literatur (нім.). Процитовано 2 червня 2024.
  8. ↑ Kostretska, Antonia (28 травня 2024). Ukraine. Wikipedia, Literatur (нім.). Процитовано 2 червня 2024.
  9. ↑ Kostretska, Antonia (26. März 2024). https://www.amazon.de/Tausendj%C3%A4hrige-Ukraine-Wer-Was-Wann/dp/3758493072. portal.dnb.de (нім.). Epubli Verlag. Процитовано 26 травня 2024.
  10. ↑ Kostretska, Antonia (28 квітня 2024). Nikolai Iwanowitsch Pirogow. Wikipedia, Literatur (нім.). Процитовано 2 червня 2024.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кострецька_Антонія_Цезарівна&oldid=42719567