Березівка (селище)
| селище Березівка | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Харківська область | ||
| Район | Харківський район | ||
| Громада | Пісочинська селищна громада | ||
| Основні дані | |||
| Засновано | 1688 | ||
| Статус | із 2024 року | ||
| Площа | 2,28 км² | ||
| Населення | ▼ 1618 (01.01.2018)[1] | ||
| Густота | 709,6 осіб/км²; | ||
| Поштовий індекс | 62457 | ||
| Телефонний код | +380 57 | ||
| Географічні координати | 49°54′20″ пн. ш. 36°03′44″ сх. д. / 49.90556° пн. ш. 36.06222° сх. д.Координати: 49°54′20″ пн. ш. 36°03′44″ сх. д. / 49.90556° пн. ш. 36.06222° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 150 м
| ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Південний | ||
| До станції: | 3 км | ||
| До райцентру: | |||
| - фізична: | 15 км | ||
| До обл. центру: | |||
| - фізична: | 15 км | ||
| - автошляхами: | 15 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 62457 Харківська обл., Харківський р-н, смт Березівка, вул. Слобожанська, 21 | ||
| Голова селищної ради | Штода Ігор Олександрович | ||
| Карта | |||
  Березівка | |||
 Березівка  Березівка | |||
| |||
|
| |||
Березі́вка — селище Харківського району Харківської області. У складі Пісочинської селищної громади.
Географічне розташування[ред. | ред. код]
Селище міського типу Березівка розташоване за 15 км від Харкова. Найближча залізнична станція Південний (3 км). На південь від селища знаходиться траса М18 (E105) Харків — Сімферополь, на північ траса М03 (E40, E50) Харків — Київ. Примикає до міста Південне. У селищі кілька ставків, розташованих у руслі колишньої річки Березівка.
Через Березівку проходять автобусні маршрути Харків — Буди, Харків — Південне, Березівка - Мерефа. Відстань до залізничних платформ Південний і Зелений Гай — 3 км, до платформи Комарівка — 5 км.
Назва[ред. | ред. код]
Назва походить від річки Березівка (нині обміліла. На її місці розташований каскад ставків).
Історичні відомості[ред. | ред. код]
Село Березове вперше згадується у 1688 році, і було засноване харківським полковником Федором Донець-Захаржевським на березі річки, яка називалися «Березовий Колодязь». Звідси і пішла назва села[2]. А заселялося воно біженцями з Правобережної України.
У 1779 році за проханням місцевих жителів до села прибув мандрівник — дяк Кузьма Парадин, який і взявся вчити дітей уму-розуму. В 1871 році було відкрито народну школу — одну з перших у повіті, а з 1907-го розпочалися заняття у школі.
Ще одна з помітних віх в історії сьогоднішньої Березівки: у 1862 році (тобто після скасування кріпацтва) село стало волосним центром. До його складу входили села Гійовка, Коротич, Буди, Березове. Ця волость проіснувала 10 років.
За даними на 1864 рік у власницькому селі Харківського повіту мешкало 1212 осіб (600 чоловічої статі та 612 — жіночої), налічувалось 225 дворових господарств, існували православна церква та винокурний завод[3].
Станом на 1914 рік село відносилось до Будянської волості, кількість мешканців зросла до 1730 осіб[4].
В 1969 році селу присвоєно статус селище міського типу.
Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]
- Школа.
- Дитячий садочок.
- Фельдшерсько-акушерський пункт.
Спорт[ред. | ред. код]
У вищій лізі Чемпіонату Харківського району з футболу успішно виступає команда «Автомобіліст», а в чемпіонаті району серед ветеранів Харківського району ФК «Березівка». Облаштований футбольний стадіон та завершується будівництво хокейного майданчика.
Постаті[ред. | ред. код]
- Сіксой Руслан Олександрович — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
- ↑ Кисиленко В. Ю. Огляд нововіднайдених джерел щодо уточнення початку літочислення окремих населених пунктів Слобожанщини // Слобожанщина. Погляд у минуле — 2020: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Видавець О. О. Євенок, 2020. — С.107-116.
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 116)(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Історія міст та сіл УРСР (рос.)
- Погода в селищі [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||
| ||||||||
