Білогірська районна рада (АР Крим)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білогірська районна рада
Основні дані
Центр: м. Білогірськ
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Автономна Республіка Крим
Телефонний код: +380-655-
Склад
Контакти
Адреса вул. Миру, 1, м. Білогірськ, Білогірський р-н, АР Крим, 97600[1]
Районна влада
Голова ради Худоба Степан Сергійович
Загальний склад ради: 38 депутатів

Білогі́рська райо́нна ра́да — орган місцевого самоврядування Білогірського району Автономної Республіки Крим. Адміністративний центр — місто Білогірськ.

З 15 квітня 2014 року районна рада тимчасово не виконує обов'язки через окупацію Автономної Республіки Крим Російською Федерацією[2].

Склад ради[ред. | ред. код]

Останні вибори до районної ради відбулись 31 жовтня 2010 року. Найбільше депутатських мандатів отримала Партія регіонів — 26 (13 — в багатомандатному окрузі і така ж кількість — в одномандатних округах), на другому місці — Народний рух України — 11 депутатів (6 мажоритарників та 5 — в одномандатних округах), Комуністична партія України отримала 1 мандат в одномандатному окрузі[3].

Голова[ред. | ред. код]

Головою Білогірської районної ради в 2010 році обрано депутата від Партії регіонів Худобу Степана Сергійовича, котрий займав цю посаду й до виборів[4]. В 2009 році Степана Худобу було нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня з нагоди Дня Конституції Автономної Республіки Крим[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Поштові індекси та відділення поштового зв'язку України. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 22 квітня 2020.
  2. Автономна Республіка Крим. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 22 квітня 2020.
  3. Чергові вибори депутатів Верховної ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 31 жовтня 2010 року (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 червня 2020. Процитовано 22 квітня 2020.
  4. Результати виборів депутатів ради в багатомандатному виборчому окрузі. Білогірська районна рада. Процитовано 22 квітня 2020.
  5. Указ Президента України №833/2009. Процитовано 22 квітня 2020.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]