Шефнер Вадим Сергійович
Вадим Сергійович Шефнер | |||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
рос. Вадим Сергеевич Шефнер | |||||||||||||||||||
Ім'я при народженні | Вадим Сергеевич Шефнер | ||||||||||||||||||
Народився |
30 грудня 1914 (12 січня 1915) Петроград | ||||||||||||||||||
Помер |
5 січня 2002 (86 років) Санкт-Петербург | ||||||||||||||||||
Громадянство |
Російська імперія СРСР Росія | ||||||||||||||||||
Діяльність | прозаїк, поет, сценарист, перекладач | ||||||||||||||||||
Заклад | Російська національна бібліотека[1] | ||||||||||||||||||
Мова творів | російська | ||||||||||||||||||
Роки активності | 1933–2000 | ||||||||||||||||||
Напрямок | проза, поезія | ||||||||||||||||||
Жанр | фантастична повість, роман, оповідання, сценарій, вірші | ||||||||||||||||||
Magnum opus | «Ім'я для птаха» | ||||||||||||||||||
Членство | СП СРСР | ||||||||||||||||||
Партія | КПРС | ||||||||||||||||||
У шлюбі з | Q113612164? | ||||||||||||||||||
Автограф | |||||||||||||||||||
Учасник | німецько-радянська війна | ||||||||||||||||||
Нагороди |
| ||||||||||||||||||
Премії | «Велике кільце» (1982), Премія «Мандрівник» (1999), Премія «Аеліта» (2000), Державна премія РРФСР ім. Горького (1985), Пушкінська премія (1997) | ||||||||||||||||||
Сайт: vadim-shefner.ru | |||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
Шефнер Вадим Сергійович у Вікісховищі |
Вади́м Сергі́йович Ше́фнер (рос. Вади́м Серге́евич Ше́фнер, 30 грудня 1914 (12 січня 1915), Петроград — пом.5 січня 2002, Санкт-Петербург) — російський радянський та російський письменник-фантаст, поет та перекладач шведського і німецького походження.[2][3]
Біографія[ред. | ред. код]
Вадим Шефнер народився у Петрограді в сім'ї потомственних військових. Його дід, Олексій Карлович Шефнер, є засновником порту Владивосток, на його честь названий мис неподалік міста та одна з міських вулиць. Батько майбутнього письменника був піхотним офіцером, спочатку служив у Московському гвардійському полку, а після Жовтневого перевороту служив військовим спеціалістом у Червоній Армії. До 1921 року сім'я Шефнерів жила в Петрограді, а в 1921 році перебралась до Старої Русси за місцем служби батька. Проте батько невдовзі помер від сухот. Деякий час Вадим Шефнер жив при дитячому будинку в Старій Руссі, де працювала його мати, а пізніше сім'я повернулась до Ленінграда. У рідному місті майбутній письменник у 1931 році закінчив середню школу, пізніше у 1935 році закінчив ФЗУ учбово-хімічного комбінату. Після цього Вадим Шефнер працював кочегаром, пізніше помічником теплотехніка, робітником ливарного цеху, співробітником бібліотеки, архіваріусом та ще на кількох посадах, і одночасно навчався на робітфаку Ленінградського університету. На робітфаку навчався до 1939 року[4], і в цей час виходять перші друковані поетичні твори Шефнера. Після початку радянсько-німецької війни Вадим Шефнер, хоча й мав значне порушення зору, був мобілізований до армії, та служив спочатку в батальйоні аеродромного обслуговування, пізніше служив у армійській газеті як рядовий журналіст і поет. Під час блокади Ленінграда у місті також вийшла друкована збірка віршів Шефнера «Захист».[5][4] У післявоєнний час Вадим Шефнер працював журналістом, багато їздив по Радянському Союзу, в тому числі побував на Уралі, в Середній Азії, Сибіру, побував у закордонному відрядженні в Чехословаччині. У кінці 40-х років ХХ століття зазнав переслідування під час боротьби з космополітизмом.[2] Пізніше працював як професійний літератор, видав ще кілька збірок віршів, а з 60-х років ХХ століття плідно працював як прозаїк.
Помер Вадим Шефнер у Санкт-Петербурзі 5 січня 2002 року, похований на Кузьмоловському цвинтарі у Всеволозькому районі.[6]
Літературна творчість[ред. | ред. код]
Літературну творчість Вадим Шефнер розпочав ще на початку 30-х років ХХ століття, першою публікацією стали вірші в заводській газеті в 1933 році.[5][4] У 30-х роках він займався у літературному об'єднанні при редакції ленінградської газети «Смена», постійно публікував свої вірші в ленінградських періодичних виданнях. Творчість молодого поета помітила та відзначала, хоча й не завжди прихильно, відома російська поетеса Анна Ахматова.[2] У 1939 році Вадима Шефнера прийняли до Спілки письменників СРСР, а в 1940 році вийшла друком його перша поетична збірка «Світлий берег».[5][4] Під час німецько-радянської війни його твори друкувалися в блокадному Ленінграді, зокрема в 1943 році у оточеному місті вийшла друком його друга поетична збірка «Захист».[5][4] Третя поетична збірка Шефнера вийшла у світ вже після закінчення війни в 1946 році.[5][4] Для поетичної творчості Шефнера характерними є конкретність бачення оточуючого світу, вміння відчути напружене протиборство за нерухомістю, одночасне виведення у віршах якихось моральних висновків із незначним балансуванням на межі моралізаторства, афористичність і точність висловлювань, уміння висловити свою думку у вірші до кінця.[2]
У 1950 році Вадим Шефнер розпочав писати прозові твори. Першою прозовою збіркою письменника стала книга «Хмари над дорогою», яка вийшла друком у 1957 році. Серед прозових творів письменника, як і серед поетичних, значне місце займає опис подій радянсько-німецької війни. Проте найбільш відомим як прозаїк Шефнер став завдяки своїм фантастичним творам. Першою з фантастичних повістей Шефнера вийшла друком «Дівчина біля урвища, або Записки Ковригіна», опублікована в 1964 році. Найвідомішими фантастичними творами письменника є повісті «Людина з п'ятьма „ні“, або Сповідь простодушного», «Палац на трьох, або Зізнання холостяка», «Кругла таємниця», «Казки для розумних», а також роман «Хижка боржника». Більшість фантастичних тврів Шефнера можна віднести до стилю фентезі, в них звичайні люди поставлені в незвичне положення, у них виявляються фантастичні здібності й вони можуть творити чудеса; реальність у його творах змішується із казковим, а серйозні речі з гумористичними, часто в його фантастичних творах помітна і їдка іронія. Важливе місце в творчості Вадима Шефнера займає також автобіографічна повість «Ім'я для птаха», в які він описує своє дитинство та юність. Продовженням цієї повісті стала повість «Оксамитовий шлях», яка вийшла друком у 1999 році.
Під час періоду боротьби з космополітизмом Вадим Шефнер не мав можливості друкуватися, тому єдиним можливим способом заробітку для письменника став літературни переклад. У цей період Шефнер перекладав вірші з китайської мови, санскриту, румунської, латиської, грузинської, білоруської мов.[7][8]
Переклади[ред. | ред. код]
Твори Вадима Шефнера перекладені багатьма мовами світу, зокрема англійською, польською, німецькою, болгарською, чеською, естонською мовами. Українською мовою перекладені ряд поетичних творів письменника.
Нагороди[ред. | ред. код]
Вадим Шефнер нагороджений орденами Вітчизняної війни, Червоної зірки, Трудового Червоного Прапора, Дружби Народів, орденом «Знак Пошани», медаллю «За оборону Ленінграда» та багатьма іншими державними нагородами. У 1982 році за роман «Хижка боржника» письменнику присуджена премія «Велике кільце».[9] У 1999 році Вадиму Шефнеру присуджена премія «Мандрівник» і присвоєне почесне звання «Паладин фантастики».[10] У 2000 році за значний внесок до фантастичного жанру письменнику вручена премія «Аеліта».[11] Окрім того. у 1985 році Вадиму Шефнеру присвоєна державна премія РРФСР імені Максима Горького, а в 1997 році письменнику присвоєна Пушкінська премія, яку він вважав найважливішою в своєму житті.[5]
Особисте життя[ред. | ред. код]
Вадим Шефнер ще під час радянсько-німецької війни познайомився із своєю майбутньою дружиною Катериною Павлівною Григор'євою в селі Кузьмолово Всеволозького району. Письменник прожив із дружиною до її смерті в кінці 2000 року, і, згідно заповіту, похований на кладовищі в Кузьмолово у одній могилі з дружиною.[3]
Бібліографія[ред. | ред. код]
Роман[ред. | ред. код]
- 1982 — Лачуга должника
Повісті[ред. | ред. код]
- 1957 — Облака над дорогой
- 1964 — Девушка у обрыва, или Записки Ковригина
- 1965 — Счастливый неудачник
- 1966 — Запоздалый стрелок, или Крылья провинциала
- 1967 — Человек с пятью «не», или Исповедь простодушного
- 1968 — Дворец на троих, или Признание холостяка
- 1970 — Круглая тайна
- 1972 — Миллион в поте лица
- 1976 — Имя для птицы, или Чаепитие на Жёлтой веранде [летопись впечатлений]
- 1982 — Отметатель невзгод, или Сампо XX века
- 1983 — Рай на взрывчатке
- 1991 — Небесный подкидыш, или Исповедь трусоватого храбреца
- 1993 — Съедобные сны, или Ошибка доброго мудреца
- 1995 — Бархатный путь
Книги віршів[ред. | ред. код]
- 1940 — Светлый берег
- 1943 — Защита
- 1946 — Пригород
- 1951 — Московское шоссе
- 1955 — Взморье
- 1956 — Стихи
- 1958 — Нежданный день
- 1960 — Стихи
- 1961 — Знаки земли
- 1962 — Рядом с небом
- 1965 — Стихотворения
- 1967 — Своды
- 1967 — Стихи о Ленинграде
- 1968 — Стихотворения
- 1969 — Избранная лирика
- 1970 — Запас высоты
- 1972 — Стихотворения
- 1974 — Цветные стёкла
- 1976 — Переулок памяти
- 1979 — Сторона отправления
- 1980 — Северный склон
- 1981 — Вторая память
- 1983 — Годы и миги
- 1984 — Личная вечность
- 1987 — В этом веке
- 1991 — Ночная ласточка.
- 1997 — Архитектура огня
- 2005 — Стихотворения
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Після смерті письменника його іменем названа вулиця у Санкт-Петербурзі на Васильєвському острові.[12]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сотрудники Российской национальной библиотеки
- ↑ а б в г УМЕР ПОЭТ ВАДИМ ШЕФНЕР [Архівовано 21 березня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б АДМИРАЛ ПОЭЗИИ [Архівовано 21 березня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г д е Сотрудники РНБ — деятели науки и культуры [Архівовано 24 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г д е Шефнер Вадим Сергеевич [Архівовано 20 березня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Шефнер Вадим Сергеевич (1915—2002) [Архівовано 9 квітня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Эксперт Северо-Запад 05-2015 (рос.)
- ↑ Вадим Шефнер. Краткая биография [Архівовано 21 березня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Премия «Великое Кольцо» [Архівовано 21 березня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Премия «Странник» [Архівовано 29 лютого 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Премия «Аэлита» [Архівовано 29 грудня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ В Петербурге появится улица Вадима Шефнера [Архівовано 5 січня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія Вадима Шефнера [Архівовано 25 квітня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- Вадим Шефнер на сайті fantlab.ru [Архівовано 2 квітня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- Вадим Шефнер на livelib.ru (рос.)
- ШЕФНЕР Вадим Сергеевич. Лауреат Государственной премии [Архівовано 5 березня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- Фантастика Вадима Шефнера (рос.)
|
- Народились 12 січня
- Народились 1915
- Померли 5 січня
- Померли 2002
- Члени Спілки письменників СРСР
- Члени КПРС
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Кавалери ордена Дружби народів
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Нагороджені медаллю «За оборону Ленінграда»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Тридцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Ветеран праці»
- Нагороджені медаллю «50 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «60 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «70 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «В пам'ять 250-річчя Ленінграда»
- Лауреати премії «Аеліта»
- Лауреати премії «Мандрівник»
- Уродженці Санкт-Петербурга
- Померли в Санкт-Петербурзі
- Поховані у Всеволозькому районі
- Російськомовні письменники-фантасти
- Російськомовні письменники XX століття
- Автори фентезі Росії
- Наукові фантасти Росії
- Автори фентезі СРСР
- Наукові фантасти СРСР
- Російські прозаїки
- Російські поети
- Російські перекладачі
- Радянські поети