Жан Батист Дессьє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жан Батист Дессьє
Jan Baptysta Dessieur
Псевдо Ян Десьє
Підданство Річ Посполита
Місце проживання Меджибіж
Діяльність інженер, військовик
Посада комендант, губернатор
Військове звання підполковник
Конфесія католик
У шлюбі з Йоанна Зелінська (померла), Катажина Биковська
Діти Доньки: Люція Маріанна, Тереза

Жан Батист Дессье (пол. Jan Baptysta Dessieur, Jan Dessyer) — польський підполковник, військовий інженер французького походження.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1689 році Жан Батист Дессьє (Ян Десьє) почав служити в якості інженера при дворі Адама Миколая Сенявського, у родовому гнізді Сенявських — Бережанах. У 1699 році, після укладення Карловицького трактату, потрапив до Меджибожа, де отримав службу коменданта Меджибізького замку і губернатора Меджибізької волості (1702—1714 та 1726—1731 роки)[1]. Ці обов'язки поєднував з обов'язками будівельного наглядача і архітектора.

Провадив багаторічні будівельні роботи (переважно з відбудови та ремонту будівель та костелів) в Меджибожі, Зінькові, Тлустому, Старій Синяві, Сатанові, Шклові, Варшаві.

Першою дружиною Яна Десьє була Йоанна Зелінська (померла перед 1710 роком). Від того шлюбу народилися дві доньки: Люція Маріанна (дружина інженера, генерал-майора Яна Міхала Кампенгаузена) і Тереза (дружина Яна Стрийовського, а по його смерті князя Валеріана Воронецького, судді кам'янецького). Другою дружиною Яна Десьє була Катажина Биковська, вдова.

У 1726 році Ян Десьє за клопотанням зятя Кампенгаузена і рекомендацією гетьмана Адама Миколая Сенявського отримав індигенат і герб Desier.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Крикун М. Шимон Єжи Церенович і його книга «Plac prawnych prac» // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. — Київ-Львів, 2004. — Т. II. — С. 457, 459.

Джерела, література[ред. | ред. код]

  • Nestorow Rafał, 2009. Jan Baptysta Dessieur — architekt, inżynier czy plenipotent Adama Mikołaja Sieniawskiego? Biuletyn Historii Sztuki. № 3, s. 319—360. DOI: https://doi.org/10.11588/diglit.35030.30
  • Cerenowicz Sz. J., 1753-1755. Plac prawnych prac Międzyboż w Podolu, Granów w Ukrainie, dobra jo. xięstwa ichmciów Czartoryskich wojewodów, generałów ziem ruskich y podolskich małżonków dziedziczne przez Szymona Jerzego Cerenowicza […] delineowany roku pańskiego 1753—1755. Tom 1. ЛННБ НАНУ ім. В. Стефаника, Відділ рукописів, ф. 5, oп. 1, од. зб. 3268 І.
  • Niesiecki Kasper, 1839. Herbarz polski Kaspra Niesieckiego powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza: T. 3. Lipsk: Breitkopf i Haertler, s. 338.
  • Boniecki Adam, 1901. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. Cz. 1 t. 4. Warszawa: Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, s. 266—267.


Посилання[ред. | ред. код]