Дідона й Еней
Дідона й Еней | ||||
---|---|---|---|---|
англ. Dido and Aeneas | ||||
Композитор | Генрі Перселл | |||
Автор лібрето | Наум Тейтd | |||
Мова лібрето | англійська | |||
Джерело сюжету | Енеїда | |||
Жанр | опера | |||
Кількість дій | 3 Дія (театр) | |||
Рік створення | 1688 | |||
Перша постановка | 1688 | |||
Інформація у Вікіданих | ||||
| ||||
Дідона й Еней у Вікісховищі | ||||
Дідона й Еней у Вікіджерелах |
«Дідо́на й Ене́й» (англ. Dido and Aeneas) (Z. 626) — опера на три дії англійського барокового композитора Генрі Перселла; лібрето Наума Тейта за поемою Вергілія «Енеїда», що розповідає історію Енея, легендарного троянського героя. Вперше була поставлена 1689 року в лондонській школі для дівчат.
Дійові особи[ред. | ред. код]
- Дідона (сопрано або мецо-сопрано)
- Еней (тенор або баритон)
- Белінда (сопрано)
- Інша служниця (сопрано або мецо-сопрано)
- Чаклунка (контральто або бас)
- 1-а відьма (мецо-сопрано)
- 2-а відьма (мецо-сопрано)
- Матроси
Синопсис[ред. | ред. код]
Дія I. Карфаген. Палац Дідони. Опера починається з появою цариці Дідони у своєму палаці в супроводі почту. Белінда намагається підбадьорити Дідону, але вона сповнена печалі через любов до Енея. Почет намагається розвіяти її печаль, але вона невтішна. Входить Еней з почтом і просить руки Дідони. Вона погоджується, і всі радіють.
Дія II. Печера. Чаклунка замишляє знищити Карфаген і його царицю і просить відьом допомогти їй у цьому. Чаклунка посилає злого духа, який прибирає подоби Меркурія. Він настигає Енея, Дідону, Белінду і почет у лісі, його появу супроводжує буря, наслана чаклункою. Злий дух говорить Енею, що він нібито посланий Юпітером, наказує Енею залишити Дідону і Карфаген. Еней дає свою згоду, вважаючи, що це воля богів, але його серце розривається від того, що він повинен покинути Дідону.
Дія III. Порт Карфагена. Матроси підіймають якорі й радіють швидкому відплиттю. З'являються Чаклунка з відьмами, задоволені тим, що їхній план спрацював. Дідона сумує від думки про майбутню розлуку з Енеєм. Вона розповідає про своє горе Белінді. Раптово повертається Еней, який намагається виправдати свій вчинок волею богів, але Дідона висміює це. Тоді Еней хоче залишитися — наперекір богам — з коханою. Але Дідона непохитна: раз Еней вирішив залишити її, він повинен піти, а сама вона вирішила померти. Перед смертю Дідона виконує свою останню арію «When I am laid in Earth», також відому як «Плач Дідони». Вмираючи, Дідона просить амурів розкидати на її могилі пелюстки троянд, м'яких і ніжних, як її серце.
Партитура[ред. | ред. код]
Авторська партитура опери не збереглась, єдиний рукопис XVII століття, що дійшов до наших днів, — лібрето, можливо оригінал. Найстаріша партитура «Дідони і Енея», що знаходиться нині в Бодліанській бібліотеці, була переписана не раніше 1750, через більш ніж шістдесят років після того, як була створена опера[1] . Жодне з пізніших джерел не розділяє лібрето на акти, втрачена музика Прологу. Пролог, кінець сцени в гаю (акт 2) і кілька танців, ймовірно були втрачені, коли оперу поділили на частини, які заповнювали час між актами театральних п'єс у першому десятилітті XVIII століття[2].
Арія «Ах, Белінда» була видана вперше в Orpheus Britannicus[en], збірці творів Перселла[2]. Найвідомішою ж стала арія «Коли засну в землі» («Плач Дідони»). Обидві арії побудовані як плач на основі бассо остинато. «Плач Дідони» виконувався артистами, далекими від класичної оперної школи, наприклад Клаусом Номі (Death), Ен Брун і Джеф Баклі. В різних аранжуваннях арія багаторазово використовувалася, в тому числі в музичному оформленні міні-серіалу HBO «Брати по зброї», а також військовим оркестром в День перемир'я в річницю закінчення Першої світової війни на головній церемонії, що проходить в Вайтхоллі.
Музика, як вважають деякі дослідники, занадто проста для такого композитора, яким був Перселл наприкінці 1680-х років, однак це може бути пояснено тим, що опера призначалася для виконання школярами[2].
Твір написано для струнних інструментів, розділених на чотири партії та бассо контінуо. Лібрето Школи Челсі містить два танці у супроводі гітари: Dance Gittars Chacony в акті 1 і Gittar Ground a Dance в сцені «У гаю» (акт 2), породило припущення, що Перселл включив гітару як основний інструмент басо континуо[3] . Музика жодного з цих танців невідома, тому припускають, що Перселл не складав їх, а скоріше вони повинні бути імпровізованими гітаристом[3] .
Існує кілька редакцій опери з різною реалізацією басо континуо; найвідомішими є версії І. Холста та Бенджаміна Бріттена. Втрачена музика Прологу не відновлювалась, кілька редакцій опери доповнені музикою ритурнелі наприкінці другого акту, ноти якої також не збереглися.
Постановки[ред. | ред. код]
Перша відома постановка опери «Дідони та Енея» відбулася у жіночій школі Джозіас Пріста в Челсі не пізніше, ніж у липні 1688[4], хоча існує припущення, що опера, можливо, була написана для більш ранньої постановки при дворі Карла II[5] або Якова II[6][7]. Після вистави в Челсі опера за життя Перселла більше не ставилася. 1700 року «Дідона та Еней» була включена в адаптовану версію п'єси Шекспіра «Міра за міру» в лондонському театрі Томаса Беттертон.
Після 1705 «Дідона і Еней» не інсценувалася, відзначені лише поодинокі концертні виконання, до 1895 року, коли вперше за багато років студенти Королівського коледжу музики в театрі Ліцей[en] (Лондон) виконали оперу в річницю смерті Перселла<[8] Перший раз за межами Англії опера була виконана в концертній версії 14 грудня 1895 в дублінському університетському товаристві.
1923 року опера вперше була поставлена в США в Нью-Йоркському в готелі «Плаза», проте газета «Нью-Йорк Таймс» відзначила «значні спрощення» партитури опери[9][10].
У Львівському залі органної та камерної музики 8 та 10 грудня 1995 року[11] хор (кер. — Ярослав Гнатовський) і оркестр Вищого музичного інституту імені Лисенка «Perpetuum Mobile»[12] (музичний керівник та диригент — Георгій Павлій) виконали оперу. Серед солістів був гість з Великої Британії Джордж Ньютон Фітцджеральд у ролі Енея.[13] Серед солістів своєю експресивною манерою виконання і надзвичайним голосом (контртенор) виділявся Василь Сліпак.[14] Це було перше концертне виконання (мовою оригіналу) в Україні. Василь Сліпак виконав не одну, а відразу три арії: Відьмака (контратенор), Духа Меркурія (баритон) і Юнги (тенор).[15]
2009 року до 350-річчю Перселла були приурочені постановки «Дідони та Енея» Нідерландської опери, Лондонській Королівської опери, Divertimento Baroque Opera Company та на фестивалі Glimmerglass[en] (Куперстаун, Нью-Йорк).
2011 року в концертному виконанні вона була представлена в Київській філармонії під орудою Романа Кофмана[16]
2 березня 2014 року «Дідона і Еней» вперше була поставлена в українському перекладі, що був підготовлений Оленою О'Лір. Вистава відбулася в будинку вчених силами студентів Київського університету культури, хору «Хрещатик» та струнного квартету «Софія» під орудою Оксани Дондик за підтримки ГО «Вікімедіа Україна»[17][18][19].
Література[ред. | ред. код]
- Price, Curtis[en], «Dido and Aeneas», Grove Music Online, ed. L. Macy (accessed 31 December 2005), grovemusic.com [Архівовано 21 липня 2007 у WebCite] (subscription access)
- White, Eric Walter, «New Light on Dido and Aeneas» Henry Purcell 1659–1695 Essays On His Music, Imogen Holst (ed.), Oxford University Press, 1959, pp. 14–34
- Wood, Bruce and Andrew Pinnock, «'Unscared by turning times'? The dating of Purcell's Dido and Aeneas,» Early Music 20 (1992), 372-90
Посилання[ред. | ред. код]
- Дідона і Еней Відео з вистави 2 березня 2014[20]
- Фрагменти [Архівовано 14 квітня 2010 у Wayback Machine.]
- Фінальна арія Дідони
- Соло шкіпера, танець відьом матросів
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дідона й Еней |
У Вікіджерелах є |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Price C. Henry Purcell and the London stage. — Cambridge University Press, 1984. — ISBN 0521238315.
- ↑ а б в Price, Henry Purcell and the London Stage, 239–245
- ↑ а б Holman P. Henry Purcell. — Oxford, 1995.
- ↑ White B. Letter from Aleppo: dating the Chelsea School performance of Dido and Aeneas // Early Music. — 2009. — Т. 127, № 37. — С. 417-428.
- ↑ Wood B., Pinnock A. 'Unscared by turning times'? The dating of Purcell's Dido and Aeneas // Early Music. — 1992. — № 20. — С. 372-90.
- ↑ Keates J. Purcell: A biography. — Northeastern University Press, 1996. — P. 179. — ISBN 155553287X.
- ↑ Walkling (August 1994) p. 469
- ↑ Crozier (1987) p. 114
- ↑ Rosenthal H., Warrack J. The Concise Oxford Dictionary of Opera. — 2nd Edition. — Oxford University Press, 1979. — P. 134. — ISBN 0-19-311321-X.
- ↑ The New York Times (11 February 1923) p. 19
- ↑ Hrechka Р. Opera «Dido and Aeneas» / Pavlo Hrechka // The Ukrainian Arts Monitor. Volume 1, Issue 17. 25 December 1995 [Архівовано 27 липня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Камерний оркестр “Perpetuum Mobile”.[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Гречка П. Опера «Дідона та Еней» / Павло Гречка // Український Мистецький Монітор. — 1995. Том 1, Випуск 17. 25 грудня.[1] [Архівовано 9 липня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ Гречка П. Опера "Дідона та Еней" / Павло Гречка // Український Мистецький Монітор. — 1995. Том 1, Випуск 17. 25 грудня. http://www.ukraine.org/www.ukrainet.lviv.ua/uam/95/117ukr.html [Архівовано 9 липня 2011 у Wayback Machine.]]
- ↑ The Wassyl Slipak Foundation. — 2016. — 09 серпня
- ↑ Перселл. «Дідона та Еней» Опера в концерті. Архів оригіналу за 2 червня 2014. Процитовано 1 червня 2014.
- ↑ Тилик, Ігор. "Дідона і Еней" прозвучала в українському перекладі. Блог Півтона Безвухого. Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 1 червня 2014.
- ↑ Тилик, Ігор. Мистецьке відлуння. Архів оригіналу за 25 березня 2015. Процитовано 1 червня 2014.
- ↑ Опера “Дідона і Еней” прозвучала українською. Блог "Вікімедіа Україна". Архів оригіналу за 2 червня 2014. Процитовано 1 червня 2014.
- ↑ Відео доступне на умовах вільної ліцензії. Завантаження на Вікісховище в повному обсязі наразі неможливе через обмеження обсягу відеофайлів на цьому ресурсі. Планується натомість завантаження фрагментами.
|