Ассирійська мова
Ассирійська мова | |
---|---|
Поширена в | Австралія, Австрія, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Бельгія, Бразилія, Канада, Кіпр, Іран, Ірак, Франція, Німеччина, Греція, Італія, Ліван, Нідерланди, Нова Зеландія, Росія, Швеція, Україна, Сирія та США |
Регіон | Близький Схід, Середній Схід, Європа, Північна Америка |
Носії | 330 тис. |
Писемність | Сирійське письмо |
Класифікація |
Афроазійська Семіто-хамітська Семітська Арамейська |
Офіційний статус | |
Державна | - |
Коди мови | |
ISO 639-1 | немає |
ISO 639-2 | syr |
SIL | aii |
Ассирі́йська мо́ва (новоассирійська мова, застар. — айсорська) – одна з семітських мов. Належить до північно-центральної або, за іншим поділом, — північно-західної групи арамейської підгрупи[1]. Загальна назва східно-арамійських діалектів (урмійський, саламаський, джилу, тіарі, мосульський та ін.). Розповсюджена окремими регіонами в іншомовному оточенні в Ірані (район озера Урмія), Іраку (район міста Мосул та північного Багдада), Сирії (район гір Тур-Абдін та басейн річки Хабур), Туреччини (район Курдистанських гір та озера Ван), Вірменії, Грузії. Загальна кількість людей, які спілкуються цією мовою — понад 330 тисяч. Розмовні діалекти ассирійської мови дуже відрізняються одне від одного, що залежить не тільки від територіальної роз'єднаності носіїв, але й від релігійних відмінностей.
Фонетика ассирійської мови історично зазнала значних змін, зокрема зникли старі ненаголошені нейтральні голосні у відкритих складах, що спричинило виникнення скупчень приголосних на початку слова, а надалі — відпадіння перших складів.
Іменники не зберігають семітську категорію іменних станів; з артиклю -ā виробилося спільне закінчення іменників. Система особових самостійних та суфіксальних присвійних і об'єктних займенників зазнала серйозних фонетичних перетворень. Система дієслова повністю перебудувалася порівняно з іншими семітськими мовами: видову систему замінено часовою (з'явилися такі часи: майбутній, теперішній конкретний, теперішній тривалий, минулий недоконаний конкретний, минулий недоконаний тривалий, минулий доконаний I і II, перфект, плюсквамперфект I і II). Розрізняють дійсний спосіб, умовний спосіб, стверджувальну та заперечну дієвідміну наказового способу; збереглися дві породи дієслів — інтенсив (підсиленість дії), та каузатив. Порядок слів у реченні залишається відносно вільним.
До середини XIX ст. ассирійці користувалися старою сирійською мовою (що належить до арамейських мов), як літературною мовою. У 40-х роках XIX століття було розроблено нову літературну мову на ґрунті урмійського діалекту. Надалі ця мова змінювалася з огляду на фонетично більш архаїчний мосульський діалект та за рахунок заміни численних перських, арабських, курдських та турецьких запозичень питомою сирійською лексикою. Ассирійська мова записується особливим сирійським письмом.
Приклад[ред. | ред. код]
«Заповіт» Т. Шевченка ассирійською мовою (переклав Олексій Меликович Тамразов)[2]:
|
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ассирійська мова // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- ↑ Газета «Ассирийские новости» — 38 березня 2014 [Архівовано 3 листопада 2018 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- Ассирійська (новосирійська) мова // Большая советская энциклопедия. В 30 т. Т. 2 : Ангола-Барзас / гл. ред. А. М. Прохоров. — Москва, 1970. — С. 326.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ассирійська мова // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.