Дем'яненко Олександр Сергійович
Олександр Сергійович Дем'яненко | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Александр Сергеевич Демьяненко | ||||
Ім'я при народженні | рос. Александр Сергеевич Демьяненко | |||
Народився |
30 травня 1937[1][2][3] Свердловськ, РРФСР, СРСР[1] | |||
Помер |
22 серпня 1999[1][2][3] (62 роки) Санкт-Петербург, Росія[1] | |||
Поховання | Серафимівське кладовищеd | |||
Національність | росіянин | |||
Громадянство |
СРСР Росія | |||
Діяльність | комік, актор | |||
Alma mater | Державний інститут театрального мистецтва (1959) | |||
Роки діяльності | з 1958 | |||
Діти | Анжеліка Неволінаd | |||
Провідні ролі | Шурик | |||
IMDb | ID ID 0218849 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Олександр Сергійович Дем'яненко у Вікісховищі |
Олекса́ндр Сергійо́вич Дем'я́ненко (30 травня 1937, Свердловськ, Російська РФСР — 22 серпня 1999, Санкт-Петербург, Росія) — російський радянський актор, один з найпопулярніших російських кіноакторів, народний артист РРФСР.
Став відомим завдяки насамперед амплуа студента-технаря Шурика в циклі короткометражних фільмів Операція «И», кінокомедіях Леоніда Гайдая «Кавказька полонянка» та «Іван Васильович змінює професію».
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 30 травня 1937 року.
Приїхав вчитися на актора зі Свердловська. Закінчивши ГІТІС декілька місяців грав на сцені театру імені Маяковського, а потім полишив столицю і переїхав до Ленінграда, де жив і працював до кінця життя. Однак з театром йому не поталанило — він більше виступав в антрепризах. Попри це, з 1984 до останніх днів життя був артистом петербурзького Театру комедії імені Н. П. Акімова, де зіграв декілька яскравих ролей. Останні роботи на сцені — спектакль «Дон Педро» (реж. Т. Казакова) грав на сцені театру разом з Михайлом Свєтіним, а також робота в «Притулку комедіантів».
Знімався у кіно з 1958 р. Перша ж робота Дем'яненка в кіно — роль Міті в кінофільмі «Вітер» — привернула увагу і глядачів, і кінематографістів. Було народжено новий тип героя — скромного інтелігентного юнака, який здійснює подвиг.
Після комедії «Операція „И“ та інші пригоди Шурика» Олександр Дем'яненко став актором комедійним. Але незабаром вдало знайдений образ обернувся трагедією — режисери перестали пропонувати йому серйозні ролі, оскільки панувала думка, що він суто комедійний актор. Виручило телебачення, де Дем'яненко з'являвся в досить несподіваних образах і навіть грав моноспектаклі.
Також Олександр Дем'яненко був одним з головних акторів дубляжу — його голосом розмовляв у «Мертвому сезоні» радянський розвідник Ладєйніков (Донатас Баніоніс), іноземні актори: Жан-Поль Бельмондо, Роберт Де Ніро, Вітторіо Гасман та багато інших[4].
Хворів на алкоголізм[джерело?].
1991 року йому було надано звання народного артиста РРФСР.
Фільмографія[ред. | ред. код]
- «Вітер» (1959)
- «Дорослі діти»
- «Мир тому, хто входить» (1961)
- «Кар'єра Діми Горіна» (1961)
- «Все починається з дороги»
- «Порожній рейс» (1962)
- «Каїн XVIII» (1963)
- «Державний злочинець» (1964)
- «Операція «И» та інші пригоди Шурика»
- «Не забудь... станція Лугова» (1966)
- «Кавказька полонянка, або нові пригоди Шурика»
- «Завтра, третього квітня...» (1969)
- «Рокіровка в довший бік» (1969)
- «Неймовірний Ієгудіїл Хламіда» (1969)
- «Мій добрий тато» (1970)
- «Драма зі старовинного життя» (1971)
- «Знайди мене, Льоню!» (1971)
- «Здрастуй і прощай» (1972)
- «Учитель співу» (1972)
- «Іван Васильович змінює професію» (1973)
- «Єдина...» (1975)
- «Одинадцять надій» (1975)
- «Журавель в небі...» (1977)
- «Усе вирішує мить» (1978)
- «Соловей» (1979)
- «Дружина пішла» (1981)
- «Дівчина і Гранд» (1981)
- «Зниклі серед живих» (1981)
- «Сніг на зеленому полі» (1981)
- «Подорож в Кавказькі гори» (1981)
- «Милий, любий, коханий, єдиний...» (1984)
- «Білі одежі» (1992)
та інших.
Грав в українських фільмах[ред. | ред. код]
- «Катя-Катюша» (1960, Микола),
- «Мовчать лише статуї» (1962, Іваночкін),
- «Перший тролейбус» (1964, Сергій),
- «По вулицях комод водили» (1979, Мишко),
- «Зелений фургон» (1983, Шестаков)
- «Казки старого чарівника» (1984, 2 а)
- «На вістрі меча» (1986, Дорошенко),
- «Світла особистість» (1988),
- «Каталажка» (1990)
- «І чорт з нами» (1991) та ін.
Джерела[ред. | ред. код]
- Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — СІ 16—117;
- Всемирный биографический энциклопедический словарь. М., 1998. — С.235;
- Раззаков Ф. Актеры всех поколений. М., 2000."— С.149—154;
- Раззаков Ф. Досье на звезд: Наши любимые фильмы. М., 2001. — С.345—348.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #128925736 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Filmportal.de — 2005.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Дмитрий Савельев (29 серпня 1997). Не слишком радостные приключения Шурика (интервью с Александром Демьяненко). Вестник (19(173)). Архів оригіналу за 26 травня 2011. Процитовано 6 листопада 2010.Перевірено 2010-11-06
Посилання[ред. | ред. код]
|
- Народились 30 травня
- Народились 1937
- Уродженці Єкатеринбурга
- Померли 22 серпня
- Померли 1999
- Померли в Санкт-Петербурзі
- Поховані на Серафимовському кладовищі
- Випускники Російського інституту театрального мистецтва
- Народні артисти РРФСР
- Російські актори
- Радянські актори
- Радянські кіноактори
- Російські актори озвучування
- Актори XX століття
- Персоналії:Ленфільм
- Померли від серцевого нападу