Сідлецький Людвіг
Людвіг Сідлецький | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
Псевдонім | «Сава Крилач» | |||
Народився |
9 квітня 1878 м. Іркутськ | |||
Помер |
1944 ? | |||
Діяльність | письменник | |||
|
Людвіг Сідлецький (Людвіґ Ґжимала Сідлецький, Людвик Ґжимала-Сєдлєцький, «Сава Крилач») (9 квітня 1878, Іркутськ — 1944 (?)) - український політик, письменник, прозаїк. Ветеран Армії УНР. Один з провідних діячів Союзу гетьманців-державників.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/bf/%D0%A3%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%87%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B7%27%D1%97%D0%B7%D0%B4%D1%83_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D0%BE%D1%8E%D0%B7%D1%83_%D1%85%D0%BB%D1%96%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B2-%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C_%D0%A0%D0%B5%D0%B9%D1%85%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D1%83%2C_4%E2%80%948_%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BD%D1%8F_1922_%D1%80.jpg/300px-thumbnail.jpg)
Народився 9 квітня 1878 року в Іркутську в польській родині, яку вислали до Сибіру за участь у повстанні 1863 р.
Вивчив українську мову за українським перекладом Біблії. Дитинство минуло в родовому маєтку біля Злотополя на Кропивниччині.
Наприкінці 1890-х член польської революційної організації «Промінь». У 1899 студент Львівської політехніки, але не довго. У 1900 співорганізатор Української Соціалістичної Партії, поширював нелегальну літературу. У 1905 році за поширення прокламацій був висланий на три роки на Північ, однак втік із заслання і, взявши з собою шестилітнього сина Гнатка, емігрував до Бразилії. (Їхні пригоди він потім опише в книжці «В пралісах Південної Америки»)[1].
У лютому 1909 року брав участь в з'їзді поміщиків і польської інтелігенції Лівобережної України в помешканні Франчески Вольської в Києві. Ця група називала себе «українцями польської культури» або «українцями-римокатоликами» і підтримувала видання газети «Przegląd Krajowy» (Київ, 1911), а також збірника студій «Z dziejów Ukrainy.
Був одружений з сестрою Максима Рильського, а його син загинув під Крутами. У 1920 р. у Відні керував безпартійною організацією "Союз українських старшин" Відні[2]. Був старшиною армії УНР.
З 1924 року проживав у Львові, працював у адміністрації маєтків архієпископа Андрея Шептицького та в концерні Івана Тиктора. У 1933-36 роках мешкав у Варшаві і працював відповідальним редактором часопису «Рідна Мова», який редагував Іван Огієнко. З Варшави надсилав до львівської преси свідчення про Голодомор, які отримав від селян, яким вдалося втекти через кордон. Коли у 1936 році редакція переїхала до Жовкви, знову переїхав до Львова.
У 1939–1941 рр. перебував у Кракові і Переворську. Потім рушив на Східну Україну, проте після повернення сталінських військ до Полтави у 1943 р. його слід пропав.
За деякими відомосями під час німецької окупації був директором місцевого Лігеншафту в смт. Чернелиця на Городенківщині (Покуття), співпрацював з УПА, застрелився в криївці у 1944 році разом із дружиною, оточений радянськими військами.
- ↑ Як Людвик став Савою
- ↑ Союз українських старшин у Відні // Громадська думка. 15 липня 1920.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
|