Тарасівка (Сватівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Тарасівка (Троїцький район))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Тарасівка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Сватівський район
Громада Нижньодуванська селищна громада
Код КАТОТТГ UA44100090150031388
Основні дані
Засноване 1815
Населення 848
Площа 57,8 км²
Густота населення 14,67 осіб/км²
Поштовий індекс 92144
Телефонний код +380 6456
Географічні дані
Географічні координати 49°39′40″ пн. ш. 38°23′26″ сх. д. / 49.66111° пн. ш. 38.39056° сх. д. / 49.66111; 38.39056Координати: 49°39′40″ пн. ш. 38°23′26″ сх. д. / 49.66111° пн. ш. 38.39056° сх. д. / 49.66111; 38.39056
Середня висота
над рівнем моря
94 м
Місцева влада
Адреса ради 92144, Луганська обл., Сватівский р-н, с. Тарасівка, вул. Молодіжна, 23
Карта
Тарасівка. Карта розташування: Україна
Тарасівка
Тарасівка
Тарасівка. Карта розташування: Луганська область
Тарасівка
Тарасівка
Мапа
Мапа

CMNS: Тарасівка у Вікісховищі

Тара́сівка — село в Україні, у Нижньодуванській селищній громаді Сватівського району Луганської області. Населення становить 848 осіб. Орган місцевого самоврядування — Тарасівська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване за 45 км від районного центру. Найближча залізнична станція — Сватове, за 45 км. Площа — 1014,95 га.

Історія[ред. | ред. код]

Постійні поселення з'явились на території Тарасівки кілька століть тому. Переселенці з Київської, Полтавської, Чернігівської губерній почали освоювати ці місця. Серед них були козаки та кріпаки. Село назвали на честь першого поселенця — козака Тараса.

За іншою версією у 1704 році Петро I подарував ці землі козакам Ізюмського полку.

Як свідчать документи, у 1803 році у селі Тарасівка збудована церква на честь Святого Миколая.

У 1869 році, коли «петрівські милості» були скасовані, тарасівці почали протестувати. Повстання придушили за допомогою війська.

До революції в селі було два цегельних заводи, за селом працював 31 млин, діяло 5 олійниць. У 1917 році у селі налічувалось 672 двори, мешкало 3920 селян.

Під час Визвольних змагань влада багато разів змінювалась.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 197 людей[1].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1046 осіб, з яких 458 чоловіків та 588 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 837 осіб.[3]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 95,64 %
російська 4,01 %
білоруська 0,24 %

Інфраструктура[ред. | ред. код]

На території сільради працюють 4 підприємства сільськогосподарського виробництва. Серед них найбільші СТОВ «Тарасівське», ТОВ «Агропромислова компанія», СФГ «Кристина».

Станом на 2012 рік у селі є 3 магазини, сільська амбулаторія, загальноосвітня школа I—III ступенів, Будинок культури, бібліотека.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мартиролог. Луганська, ст. 680—684 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2014. Процитовано 22 травня 2016.
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Луганська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Луганська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Луганська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 439, матеріали Лідії Химченко).

Посилання[ред. | ред. код]