Точилкін Марк Михалович
| Точилкін Марк Михалович | |
|---|---|
| Народився |
1958[1][2][3] Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 Ізраїль |
| Діяльність | митець, скульптор |
Марк Точилкін (нар. 1958, Дніпропетровськ, УРСР) — художник і скульптор, відомий своїми портретами та пейзажами. Член Спілки художників СРСР.
Біографія[ред. | ред. код]
 | Цей розділ не містить посилань на джерела. (31 липня 2023) |
Марк Точилкін народився в 1958 році в місті Дніпропетровськ в родині інженера. Хлопець рано відкрив у собі потяг до живопису.
У 1977 році закінчив Дніпропетровський художній інститут. У 1977—1983 роках навчався у Ленінградській академії мистецтв, де займався живописом по шість годин на день, та брав додаткові уроки з теорії мистецтва. Захистив ступінь доктора мистецтвознавства. Навчання в академії було орієнтоване на класичний реалістичний підхід. Після закінчення навчання увійшов до Спілки художників СРСР. Брав участь у великій кількості персональних та групових виставок.
Стиль Точилкіна змінився після закінчення навчання. Крім впливу італійського академічного живопису та іспанського живопису, в картинах почали з'являтися сміливі мазки пензля та великі кольорові плями. Точилкін прийняв унікальний спосіб вираження, який плюрастично поєднує кілька стилів. У своїх картинах він наполягає на повній гармонії та збалансованій композиції.
Особисте життя[ред. | ред. код]
У 1984 році він одружився з українською художницею Інною Білоус, з якою він співпрацював, створивши серію робіт, які поєднують специфічну техніку Білоус з композицією Точилкіна.
Кар'єра[ред. | ред. код]
На початку 1990-х його роботи художника були виставлені в Детройтському художньому музеї, а також в Лонг-Айленд, США; в музеї університету Камеріно, Італія; в музеї Гейдельберзького університету, Німеччина; в Ужгородському музеї в Україні; і на міжнародних ярмарках сучасного мистецтва, таких як Art Miami або Art New York, а також у багатьох художніх галереях Європи та Сполучених Штатів. Його роботи експонувалися в Україні, Росії, Польщі, Бельгії, США, Німеччині та Ізраїлі.
Точилкин досяг успіху, і його роботи продавалися на великих аукціонах (Christie's в Лондоні) з середини 1990-х років.
У 1995 році брав участь у благодійному розпродажі на користь асоціації АКІМ на Sotheby's разом з іншими особистостями, серед яких Роберт Де Ніро, Вупі Голдберг, Іцхак Рабін, Олівер Стоун, Дієго Марадонна. Наступного року взяв участь у новому благодійному розпродажі в Нью-Йорку на користь асоціації AKIM США разом з іншими особистостями, такими як Джеймс Браун, Патрік Брюель, Філ Коллінз або навіть Беньямін Нетаньяху.
У 1998 році відбулася його персональна виставка в галереї у Флориді.
У 1999 році художник брав участь у виставці разом з іншими художниками Паризької школи.[4][5]
У 2002 році починає займатися скульптурою. Він винаходить спеціальний процес фарбування своїх бронзових скульптур.
У 2015 році починає співпрацю з художником Арманом Даріаном, вірменським керамістом. Їхні бронзові скульптури три роки поспіль виставляються на авеню Мамілла в Єрусалимі.[6][7]
Специфіка творчості[ред. | ред. код]
| Цей розділ не містить посилань на джерела. (31 липня 2023) |
Мистецтвознавець Григорій Островський, професор Єрусалимського університету, вважає: «Однією з визначальних характеристик творчості Точилкіна є видатна техніка і високий професіоналізм, виявлені в його живописі, пластичному мистецтві, малюнку та композиції».[8] Творчість Точилкіна характеризується постійним поверненням до цих самих тем через перерви в кілька років. Одна й та сама тема завжди придумує різний підхід, художник варіює композиції. Музика і музиканти займають особливе місце в серії художника. Серед героїв митця — такі відомі музиканти, як Нікколо Паганіні, Артур Рубінштейн, Леонард Бернштейн і Давид Ойстрах. Ще один інноваційний прийом, розроблений Марком Точилкіним, — це введення рамок, намальованих у структурі самої картини. Ці рами позолочені та рясніють ошатними сувоями в стилі бароко. Цей прийом видається ефективнішим: подвійна рамка (одна реальна, інша — ілюзія) ніби розширює межі картини, створюючи таким чином захоплюючу взаємодію між зображенням і самим глядачем.
Роботам художника властиві гумор і співчуття, він підходить до своїх сюжетів з любов'ю та іронією. Мистецтво Точилкіна відображає його характер і натуру, «які самі по собі змішані в рівній мірі доброта і витонченість».
Марк Точилкін відомий унікальним способом вираження, який плюралістично поєднує кілька стилів. Його техніка потребує 3-4 місяців, щоб кожен шар висох, перш ніж продовжити картину, а це означає, що художник постійно працює над різними роботами. На відміну від художників, які «чекають на свою музу», він перебуває у напруженій і постійній робочій рутині.
Виставки[9][ред. | ред. код]
- 1987: Республіканська виставка, Київський художній музей, Київ, Україна,
- 1992: Персональна виставка, Музей Бейт-Еммануеля, Рамат-Ган, Ізраїль,
- 1993: Національна галерея, Оттава, Канада
- 1993: Галерея Альберта Уайта, Торонто, Канада
- 1996: «Оголена», персональна виставка, галерея Shulamit, Тель-Авів, Ізраїль
- 1998: персональна виставка, Caesare Gallery, Бока-Ратон, Флорида, США[10]
- 1995: «Маски», виставка та аукціон, Sotheby's, Тель-Авів, Ізраїль[11]
- 1996: «Маски», виставка та аукціон, Сотбіс, Нью-Йорк[12]
- 2002: Художній музей Мемфіса, США
- 2002: Виставка «Salon d'Automne», Париж, Франція
- 2003: Виставка «Art New York», Нью-Йорк
- 2003: Виставка «Art Miami», Маямі, США
- 2007, 2009,[13] 2015,[14] 2017:[15] Виставка «Weekend des Arts», Ванн, Франція
- 2002—2014: Виставка "Art en capita ", Grand Palais, Париж, Франція
- 2002, 2004—2013: Виставка «Salon de la Société Nationale des Beaux Arts», Carrousel du Louvre, Париж, Франція
- 2013: Виставка «Art Hamptons», Нью-Йорк
- 2015: Виставка «Малюнки», Galerie Dina Sabourin, Париж, Франція[16]
- 2016: Галерея Ейн Ход,[17] Ейн Ход, Ізраїль
- 2015—2017: Виставка «Mamilla Avenue», Єрусалим, Ізраїль,
- 2019: Виставка «Contemporary Art Fair», Париж, Франція
Нагороди[ред. | ред. код]
- 1990: Переможець конкурсу живопису, Товариство українських художників, Київ, Україна[18]
- 2003: Бронзова медаль, Салон 2003, Товариство французьких художників, Париж, Франція[19]
- 2003: Consecration Prize, Міжнародний конкурс 2003, Puget-sur-Argens, Франція[20]
- 2005: Бронзова медаль, Salon National des Beaux Arts, Carrousel du Louvre, Париж, Франція[21]
- 2008: Срібна медаль, Салон 2008 Товариства французьких художників, Гран-Пале, Париж, Франція[22]
Публікації[ред. | ред. код]
- «Марк Точилкін», 1997, англ., 15 стор
- «Марк Точилкін», Fine Art Galleries Eilat Editions, 1998, французька-англійська-російська, 135 стор.
- «Марк Точилкін», Fine Art Galleries Eilat Editions, 1999, французька-англійська-російська, 135 стор.
- «Марк Точилкін», компанія «Ті-Ко», Тель-Авів, Париж, Москва, 2013, французька-англійська-російська, 142 с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Artnet — 1998.
- ↑ Інформаційний центр ізраїльського мистецтва — 1975.
- ↑ DACS register
- ↑ Judaicart – Catalogue de l'exposition (фр.). Paris: Opera Gallery. 1999.
- ↑ Nadine Nieszawer; Marie Boyé; Paul Fogel (2000). Les peintres juifs de l'École de Paris (фр.). Paris: Éditions Denoël.
- ↑ Помилка Lua у Модуль:Citation/CS1 у рядку 370: attempt to concatenate a boolean value.
- ↑ Galerie Dina Sabourin. Actualités (фр.). Процитовано 2 грудня 2019.
- ↑ Grigori Ostrovski (April 2017). Mark Tochilkin. Zuza (рос.): 142—145.
- ↑ Mark Tochilkin (рос.) (англ.) (фр.). Tel Aviv, New York. 1998.
- ↑ Joyce Shelfo (28 грудня 1998). Social Lights. Boca Raton News. Society Boca.
- ↑ Sotheby's (20 січня 1995). "Masks" – Catalogue de l'exposition (англ.). Tel Aviv: Sotheby's. с. 63.
- ↑ Sotheby's (8 грудня 1996). "Masks" - Catalogue de l'exposition (англ.). New York: Sotheby's. с. 133.
- ↑ Week-end des arts. 100 artistes, 1.000 oeuvres au Pac. Le Télégramme. 24 жовтня 2009.
- ↑ 1.000 oeuvres en expo-vente au Palais des arts. Le Télégramme (фр.). 27 жовтня 2015.
- ↑ Week-end des arts. 1.000 oeuvres à Vannes. Le Télégramme (фр.). 19 жовтня 2017.
- ↑ Drawings | Exposition collective (фр.). September 2015. Процитовано 28 листопада 2019.
- ↑ Ein Hod Gallery.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Joseph A. Melamed (1994). Maturity in a new reality. World of Art. New York (33): 13.
- ↑ Missing reference, has been viewed into the 2004 edition catalog, to the page of the list of medals and prizes awarded from the previous edition.
- ↑ Mark Tochilkin's CV. Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 16 липня 2023.
- ↑ Salon de la Société Nationale des Beaux Arts 2006 – Carrousel du Louvre. Paris. 2006. с. 42, 216.
- ↑ Societe des artistes francais le salon 2009 (2009). Univers des Arts - Hors série N°16. S.E.R.O.M.A. с. 122, 172—186.
Джерела[ред. | ред. код]
- Преса
- Ukraine Art News, 24 лютого 2017
- Le Télégramme, 27 жовтня 2015 р
- Сегодня, 13 грудня 2010 р
- Le Télégramme, 24 жовтня 2009 р
- Le Télégramme 19 жовтня 2007 р
- Г.Островського, журнал «Зуза», квітень-травень 2007, стор.142-145
- Оріт Лотрінгер, журнал «Mechira Pumbit», липень–серпень 2000 р., № 19, с.16-21
- Галерея Діни Сабурін
- Ресурси образотворчого мистецтва
- Інформаційний центр ізраїльського мистецтва: ICIA;
- Спілка Список Художників Ім: УЛАН
- Реєстр професійних художників Російської імперії, СРСР, російської еміграції, Російської Федерації та колишніх республік Радянського Союзу (XVIII—XXI ст.), http://painters.artunion.ru/e2-17-1.htm;
|
