Хімічна зброя СРСР
Радянський Союз успадкував арсенали хімічних озброєнь та заводи з їхнього виробництва від Російської Імперії. Дослідження, розробки, виробництво хімічної зброї тривали в суворій таємниці відтоді й до 1987 року, коли Михайло Горбачов оголосив про відмову СРСР від виробництва цього виду озброєнь.
Історія[ред. | ред. код]
Колишній Радянський Союз став першою державою, яка застосувала хімічну зброю проти власних громадян[1]. Під час придушення Тамбовського повстання влітку 1921 року Михайло Тухачевський видав наказ № 0116 від 12 червня 1921 року на застосування хімічної зброї — балонів та артснарядів з хлором проти селян. Місцева комуністична преса схвально висвітлювала це рішення та закликала «душити партизан газом»[2].
22 серпня 1925 року для об'єднання науково-дослідної роботи в галузі військово-хімічної оборони, наукового та технічного контролю за виробництвом предметів військово-хімічного постачання, забезпечення військ усіма видами військово-хімічного забезпечення було створено Військово-хімічне управління Червоної армії[3]. Головним інститутом хімічної промисловості у розробці хімічної зброї був Московський Державний Союзний НДІ органічної хімії та технології. Розробкою та випробуванням хімічної зброї займалися у Московському Науково-випробувальному хімічному інституті РСЧА.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Orlando Figes: Die Tragödie eines Volkes. Berlin 1998, ст. 811
- ↑ Л.А. Федоров (2009). 1.4. Красной отравой — по врагам советской власти. Химическое вооружение — война с собственным народом (PDF). Т. I. Долгий путь к химической войне. М.: Лесная страна. ISBN 978-5-91505-013-5.
- ↑ Органы материально-технического обеспечения РККА. Архів оригіналу за 8 березня 2012. Процитовано 28 січня 2011.