Гематит
Гематит | |
---|---|
Загальні відомості | |
Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
IMA-номер | IMA1971 s.p. |
Абревіатура | Hem[2] |
Хімічна формула | Fe₂O₃[3][4] |
Nickel-Strunz 10 | 4.CB.05[5] |
Dana 8 | 4.3.1.2 |
Ідентифікація | |
Сингонія | тригональна сингонія[6] |
Просторова група | space group R-3cd[6] |
Злам | напівраковистий |
Твердість | 5,5—6 |
Блиск | напівметалічний |
Колір риси | вишнево-червона |
Густина | 4,3—5,2 |
Інші характеристики | |
Названо на честь |
кров (давньогрецька мова)[7], камінь (давньогрецька мова)[7] |
Гематит у Вікісховищі |
Гемати́т (староукраїнська назва — желізовець) — це:
- чорний мінерал класу оксидів та гідроксидів;
- низькофосфористий (до 0,1 %) ливарний чавун, що його виплавляють переважно з червоного залізняку.
Гематит — мінерал[ред. | ред. код]
«Гематит» з грецької — «кривавий камінь» (від грецького слова кров αἷμα (гайма)). Ця назва походить від властивого йому червоного кольору деяких різновидів гематиту та фарб, виготовлених із нього.
Історія[ред. | ред. код]
Напис червоною крейдою на цьому мінералі був одним з найперших в історії людства. Порошкоподібний мінерал вперше був використаний 164 000 років тому людиною з Піннакл-Пойнт, можливо, з соціальною метою.[8] Залишки гематиту також знаходять у могилах віком 80 000 років. Поблизу Ридно в Польщі та Ловаса в Угорщині були знайдені шахти червоної крейди, які датуються 5000 р. до н. е., що належать до культури лінійної кераміки на Верхньому Рейні.[9]
На острові Ельба знайдено багаті поклади гематиту, які добували ще з часів етрусків.
Одні з найдавніших розробок гематиту (червоного залізняку) засвідчені у Есватіні (т. зв. «Левова печера») і датовані 41-м тисячоліттям до н. е. Залишки численних ямних розробок гематиту виявлені на території Франції та Угорщини (вік — близько 35 тис. років). Цей «кривавий камінь» видобували в епоху каменю для виготовлення мінеральної фарби, яку широко застосовували для проведення магічних та обрядових дій протягом багатьох тисячоліть. Зокрема, в період неоліту в Південно-Східній Європі поширеним був обряд поховань з покриттям небіжчиків шаром червоної вохри, що потребувало значних обсягів видобутку гематиту. Можна вважати, що видобуток перших руд (пірит, гематит) розпочався 40–45 тис. років тому, і хоча їх використання не було пов'язане з отриманням металів, пошук матеріалів відмінних від традиційного каменю, відкривав нові можливості використання земних багатств.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Поширений мінерал класу оксидів та гідроксидів. Група гематиту. Формула: Fe2O3.
Сингонія тригональна.
Густина 4,3–5,2.
Твердість 5,5–6.
Кристали пластинчасті, ромбоедричні, таблитчасті, звичайно в суцільних, щільних, прихованокристалічних, листуватих, лускуватих, а також землистих агрегатах. Колір кристалічних різновидів — залізо-чорний, землистих — яскраво-червоний. Блиск напівметалічний. Риса вишнево-червона.
Спайність відсутня.
Злом переважно напівраковистий. Прихованокристалічні різновиди мінералу на зламі мають нерівно-зазубрену поверхню, кристалічні різновиди — східчасто-раковисту або напівраковисту.
Крихкий.
Немагнітний.
Утворює щільні або пухкі псевдоморфози гематиту за магнетитом — мартит.
Гематит — звичайний мінерал скарнових родовищ.
Відомий також у багатьох гідротермальних родовищах: високотемпературних — з магнетитом, хлоритом, кальцитом; середньотемпературних — із сидеритом, баритом.
Асоціація: ільменіт, рутил, магнетит (метаморфічний і магматичний); гетит, сидерит, лепідокрокіт (осадовий).
Для збагачення гематитових руд застосовують комбіновані схеми, що охоплюють гравітаційний і флотаційний методи.
Утворення і поширення[ред. | ред. код]
Утворюється в оксидних умовах у родовищах і гірських породах різних генетичних типів. Зокрема:
- при метаморфізмі гірських порід, що містять лімоніт;
- у контактово-метаморфічних умовах є продуктом контакту вапняків з гідротермальними розчинами, що виходять із магматичних вогнищ;
- при окисненні магнетиту у верхніх шарах магнетитових родовищ;
- при хімічному вивітрюванні серпентинітів і магматичних порід;
- як виділення з гідротермальних розчинів;
- при вулканічній діяльності є наслідком взаємодії водяної пари і хлорного заліза. Такий гематит осідає на поверхні вулканічних лав або на стінках кратерів;
- поширений цемент в осадових породах, входить до складу оолітових утворень заліза.
Поширення: Ґоттардський масив (гірський масив у Швейцарії в межах чотирьох кантонів Граубюнден, Тічино, Урі та Вале); територія комуни Окна-де-Ф'єр (Румунія); муніципалітети Ріо-Маріна та Альба (Італія); графство Камбрія (Англія); штат Мінас-Жерайс (Бразилія); район Куруман Капської провінції (ПАР); Надора; вілаєт Тіпаза (Алжир); США (гірський хребет Томас (штат Юта), район міста Кварцсайт округу Ла-Пас штату Аризона), Україна (Криворізький залізорудний басейн).
Космічними апаратами NASA Mars Global Surveyor, Mars Odyssey та марсоходом Opportunity гематит виявлений на Марсі.
Гематит на Марсі[ред. | ред. код]
Спектр гематиту був помічений на планеті Марс за допомогою інфрачервоного спектрометра на космічних кораблях NASA Mars Global Surveyor[10] і 2001 Mars Odyssey[11] на орбіті навколо Марса. Мінерал був помічений у великій кількості в двох місцях[12] на планеті, у Терра Меридіані, поблизу марсіанського екватора на 0° довготи, і в Арамському Хаосі біля Долини Марінера[13]. Кілька інших місць також показали гематит, наприклад Aureum Chaos.[14] Оскільки земний гематит зазвичай є мінералом, що утворюється у водному середовищі або шляхом зміни води, це виявлення було досить цікавим з наукової точки зору, що другий із двох марсоходів Mars Exploration Rover було відправлено на місце в регіоні Терра Меридіані, позначене як Плато Меридіана. Дослідження на місці марсоходом Opportunity показали значну кількість гематиту, більша частина якого у формі маленьких «марсіанських сфер», які вчені неофіційно назвали «чорницею». Аналіз показує, що ці сферули, очевидно, є конкреціями, утвореними з водного розчину. «Знання того, як утворився гематит на Марсі, допоможе нам охарактеризувати минуле середовище та визначити, чи було це середовище сприятливим для життя».[15]
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- гематит бурий (гематит, частково заміщений лімонітом);
- гематит вохристий (землиста відміна гематиту червоного кольору);
- гематит глинистий (суміш глини з оксидами заліза);
- гематит чорний (псиломелан);
- гематит яшмовий (яшмоподібний гематит);
- гематитогеліт (колоїдно-дисперсна відміна гематиту; зустрічається у бокситах);
- гідрогематит — гематит, що містить невизначену кількість води;
- кривавик — щільний натічний, ниркоподібний різновид гематиту («червона скляна голова»);
- «залізна троянда» — концентричні агрегати пластинчастих кристалів гематиту;
- мартит — псевдоморфоза гематиту по магнетиту.
Застосування[ред. | ред. код]
Гематит широко використовується в багатьох областях людської діяльності: ювелірній справі, будівництві, виробництві чавуну. Гематит входить до складу залізистого обважнювача бурових розчинів. Різновид гематиту — кривавик використовують як виробне каміння, а також для полірування виробів із золота. Залізна руда.
Гематит — чавун[ред. | ред. код]
Низькофосфористий (до 0,1 %) ливарний чавун, що його виплавляють переважно із червоного залізняку.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (November 2022) — 2022.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Raphisiderite
- ↑ https://www.britannica.com/science/hematite
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ а б Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
- ↑ Researchers find earliest evidence for modern human behavior in South Africa (Пресреліз). AAAS. ASU News. 17 жовтня 2007. Архів оригіналу за 23 грудня 2018. Процитовано 22 грудня 2018.
- ↑ Levato, Chiara (2016). Iron Oxides Prehistoric Mines: A European Overview (PDF). Anthropologica et Præhistorica. 126: 9—23. Архів оригіналу (PDF) за 29 квітня 2018. Процитовано 22 грудня 2018.
- ↑ Mars Global Surveyor TES Instrument Identification of Hematite on Mars (Пресреліз). NASA. 27 травня 1998. Архів оригіналу за 13 травня 2007. Процитовано 22 грудня 2018.
- ↑ Christensen, Philip R. (2004). Formation of the hematite-bearing unit in Meridiani Planum: Evidence for deposition in standing water. Journal of Geophysical Research. 109 (E8): E08003. Bibcode:2004JGRE..109.8003C. doi:10.1029/2003JE002233.
- ↑ Bandfield, Joshua L. (2002). Global mineral distributions on Mars (PDF). Journal of Geophysical Research. 107 (E6): E65042. Bibcode:2002JGRE..107.5042B. doi:10.1029/2001JE001510.
- ↑ Glotch, Timothy D.; Christensen, Philip R. (2005). Geologic and mineralogic mapping of Aram Chaos: Evidence for a water-rich history. Journal of Geophysical Research. 110 (E9): E09006. Bibcode:2005JGRE..110.9006G. doi:10.1029/2004JE002389. S2CID 53489327.
- ↑ Glotch, Timothy D.; Rogers, D.; Christensen, Philip R. (2005). A Newly Discovered Hematite-Rich Unit in Aureum Chaos: Comparison of Hematite and Associated Units With Those in Aram Chaos (PDF). Lunar and Planetary Science. 36: 2159. Bibcode:2005LPI....36.2159G.
- ↑ Hematite. NASA. Процитовано 22 грудня 2018.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гематит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Гематит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1944) Dana's system of mineralogy, (7th edition), v. I, 527—534.
- Галецький Л. С. Атлас «Геологія і корисні копалини України» / Галецький Л. С., Чернієнко Н. М., Брагін Ю. М. [та ін.] ; під ред. Л. С. Галецького. — Київ : УІЦПТ «Геос-ХХІ століття», 2001. — 168 с. — ISBN 966-02-2139-8.
- Сивий Мирослав. Географія мінеральних ресурсів України: монографія / Мирослав Сивий, Ігор Паранько, Євген Іванов. Львів: Простір М, 2013. — 683 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Гематит // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Abandoned Mine Research.
- Mars spheres image [Архівовано 31 травня 2010 у Wayback Machine.].
- Mars trench image showing a shiny texture of half-buried spheres [Архівовано 31 травня 2010 у Wayback Machine.] (dark line is equipment shadow)
- Florence Mine, Cumbria, UK.
- MineralData.org [Архівовано 6 липня 2018 у Wayback Machine.]
- Martite — Mindat w/ location data [Архівовано 7 березня 2021 у Wayback Machine.]
- Iron rose — Mindat w/ locations [Архівовано 7 березня 2021 у Wayback Machine.]
- Камінь гематит — походження і властивості
- Hematite / Handbook of Mineralogy. [Архівовано 6 серпня 2010 у Wayback Machine.]
|