Житничка пшенична

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Eremopyrum triticeum)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Житничка пшенична

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Однодольні (Monocots)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Pooideae
Триба: Hordeeae
Рід: Житничка (Eremopyrum)
Вид: Житничка пшенична
Eremopyrum triticeum
(Gaertn.) Nevski, 1933
Посилання
Вікісховище: Eremopyrum triticeum
Віківиди: Eremopyrum triticeum
EOL: 1114940
IPNI: 401791-1
ITIS: 41717
NCBI: 58937

Житничка пшенична[1], мортук пшеничний[2] (Eremopyrum triticeum) — вид трав'янистих рослин з родини злакові (Poaceae), поширений у Євразії від Румунії до північного Китаю.

Опис[ред. | ред. код]

Однорічна рослина 4–30 см заввишки. Колосся абсолютно голі, з мало ламкою віссю, 1–1.8 см завдовжки. Нижня квіткова луска 5–6 мм довжиною, з остюкоподібним закінченням до 1 мм завдовжки[2]. Листкова пластина тонка, плоска, 1.5–8 × 0.2–0.3 см, обидві поверхні шершаві або рідко вкриті дрібним опушенням. Колоски тісно перекриваються, зелені, 6–10 мм, з 3–6 квіточками, голі. Колоскові луски ланцетні, 4–6 мм, товсто кілеві, голі, верхівки стрункі. Лема шершава, але перша лема ±вкрита дрібним опушенням, 5–6 мм, верхівка гостра або з коротким остюком 1–1.5 мм. Верхня квіткова луска коротша, ніж лема, верхівка 2-зубчаста[3].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений у Євразії від Румунії до північного Китаю; натуралізований в Австралії, США, Канаді[4][5][6].

В Україні вид зростає на солончаках і солонцях, випасних степових ділянках, вигонах, на узліссях і в молодих посадках полезахисних лісових смуг, поблизу доріг і населених пунктів — у Лівобережному і півд. ч. Правобережного Степу, Степовому Криму, часто; в Правобережному, Лівобережному і Донецькому Лісостепу, зрідка[2].

Використання[ред. | ред. код]

Кормова рослина[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Eremopyrum triticeum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в г Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 438. (рос.)(укр.)
  3. Flora of China. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 29.11.2019. (англ.)
  4. The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 29.11.2019. (англ.)
  5. Germplasm Resources Information Network. Процитовано 29.11.2019. (англ.)
  6. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 29.11.2019. (англ.)