Верба туполиста
| Верба туполиста | |
|---|---|
_IMG_5767.jpg)
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Мальпігієцвіті (Malpighiales) |
| Родина: | Вербові (Salicaceae) |
| Рід: | Верба (Salix) |
| Вид: | Верба туполиста (S. retusa)
|
| Біноміальна назва | |
| Salix retusa L., 1759
| |
Верба́ туполи́ста (Salix retusa)[1] — вид деревних рослин родини вербових (Salicaceae), поширений у горах Європи. Вид занесений до Червоної книги України. Формація верби туполистої занесена до Зеленої книги України[2][3]. Протиерозійна культура.
Опис[ред. | ред. код]
_IMG_8265.jpg)
_IMG_5748.jpg)
Листопадний сланкий кущ заввишки 10–30 см, хамефіт. Гілки розгалужені, відносно товсті, інколи підіймаються над поверхнею землі. Колір кори міниться від оливково-бурого на молодих гілках до коричневого з сіруватим відтінком на старих. Бруньки опуклі, вкриті нечисленними, тупими лусками. Черешки завдовжки 2–3 мм. Листки обернено-яйцеподібні або ланцетні, цілокраї, голі, зелені, злегка лискучі, зі слабо чи сильно вираженим жилкуванням, 5–35 мм завдовжки і 5–11 мм завширшки. Кінчики листків або заокруглені, або дещо увігнуті. Восени листя жовтіє і починає видавати запах валеріани.
Рослина дводомна. Приквіткові луски жовто-зелені, інколи волосисті. Суцвіття являють собою кінцеві коротко-циліндричні сережки завдовжки 1–4 см, що містять, як правило, до 10 квіток. Чоловічі і жіночі квітки мають по два нектарники. Тичинок 2, їх пиляки жовті. Зав'язь гола, на ніжці, стовпчик у 6–8 разів коротший за неї. Приймочки дволопатеві, блідо-жовті. Плід — гола, конічна коробочка блідо-жовтого кольору, яка часто набуває червонуватого відтінку.
Поширення[ред. | ред. код]
Верба туполиста належить до альпійських рослин, ареал яких охоплює гірські системи значної висоти. Місця зростання цього виду значно віддалені одне від одного, але усі лежать у межах Європи: у Піренейських, Балканських, Карпатських горах, серед скель Апеннінського півострова та в Альпах.
Українські популяції розташовані в гірських масивах Чорногора (на вершинах Туркул, Ребра, Шпиці, Бребенескул, Говерла, Петрос, Гутин Томнатик, Піп Іван) і Свидовець (на горі Близниця). Усі вони ізольовані одна від одної та мають дуже невелику площу (від 10 до 500 м²).
Життєвий цикл[ред. | ред. код]
Квітне в червні-липні. Плодоносить у вересні. Поновлюється насінням, а також вегетативно. В природі верба туполиста здатна запилюватися іншими видами цього ж роду. Зокрема, відомі її гібриди з вербою трав'яною, альпійською, сітчастою, Salix bicolor.
Екологія[ред. | ред. код]
Рослина світлолюбна, холодостійка, полюбляє ґрунти середнього ступеня родючості й зволоженості, особливо вапнякові. Зростає поміж голих скель та на кам'янистих схилах у субальпійському та альпійському поясах на висотах 1750–2900 м над рівнем моря. Верба туполиста належить до едифікаторів високогірних ценозів, де разом із вербою сітчастою формує рослинну асоціацію Salicetum retusoreticulatae.
Охорона[ред. | ред. код]
Вид занесений до Червоної книги України (охоронна категорія: рідкісний)[2]. [Ця рослина також визнана рідкісною в Польщі.
Раритетні угруповання верби туполистої[ред. | ред. код]
Внаслідок зведення гірських лісів та чагарників, а також погіршення стану середовища існування окремі угруповання верби туполистої стали рідкісними і тому занесені до Зеленої книги України[3], зокрема 4 рослинні асоціації, які належать до формації верби туполистої (Salicetа retusae): 1) вічнозеленоосоково-туполистовербова; 2) голубуватосеслерієво-туполистовербова; 3) туполистовербова чиста; 4) хейфлеровосеслерієво-туполистовербова[3].
Категорія охорони угруповань 2 (рідкісний тип асоційованості домінантів, із домінуванням верби туполистої, занесеної до Червоної книги України; реліктові угруповання на північно-східній межі ареалу). Статус охорони: рідкісні угруповання (характеризуються низьким ступенем трапляння і займають незначні площі). Угруповання охороняються в Карпатському біосферному заповіднику та Карпатському національному природному парку[2][3].
Практичне значення[ред. | ред. код]
Верба туполиста приносить користь, запобігаючи ерозії гірських ґрунтів, оскільки її потужне коріння скріплює дрібні камінці, затримує часточки землі між більшим камінням, а гілки і листя запобігають його видуванню вітрами. Проте, зростаючи на слабопотужних ґрунтах і голих скелях, ця рослина залишається уразливою перед такими чинниками, як витоптування та поїдання худобою.
Систематика[ред. | ред. код]
Підвид верби туполистої Salix retusa var. kitaibeliana (Willd.) Rchb., 1849 іноді описують як самостійний вид верба китайбелева (Salix kitaibeliana Willd.). Зокрема, такої думки додержуються українські ботаніки, в той час як західноєвропейські вчені розглядають цю назву лише як синонім номінальної.
Синоніми[ред. | ред. код]
|
|
Джерела. Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б The Plant List [Архівовано 15 липня 2019 у Wayback Machine.].(англ.)
- ↑ а б в Верба туполиста в Червоній книзі України
- ↑ а б в г Зелена книга України / Під заг. ред. Я. П. Дідуха. — К. : Альтерпрес, 2009. — 448 с. (с. 164—165)
Посилання[ред. | ред. код]
Верба туполиста [Архівовано 2 січня 2015 у Wayback Machine.] у Червоній книзі України. — Переглянуто 10 травня 2015 р.
|