Кримський похід на Московщину (1541)
| Кримський похід на Московщину 1541 року | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Московсько-кримські війни | |||||||
 Мініатюра Лицевого літописного зводу XVI ст.: бій росіян і татар на Оці. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
.svg){kind=small} Московське царство
|
.png){kind=icon} Кримське ханство
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Дмитро Бельський | Сахіб I Ґерай | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 25–30 тисяч[1] | до 40 тисяч[1] | ||||||
Кримський похід на Московщину 1541 року — великий похід кримської армії на чолі з ханом Сахіб Ґераєм, за підтримки турків і ногаїв на Москву влітку 1541 року. Похід був здійснений із метою погрому московських територій, а також захоплення полонених, подібно до успішного Кримського походу 1521 року.
Передумови[ред. | ред. код]
Причинами конфлікту між Москвою і Кримом стало загострення російсько-казанських протиріч. Будучи казанським союзником, кримський хан Сахіб Ґерай вирішив використовувати можливість для нападу і попросив допомоги у турецького султана. Отримавши від султана військо яничар та артилерію, хан виступив у похід на Москву.
Похід почався 5 липня 1541 року. У російській столиці практично відразу дізналися про приготування хана. Його військо доходило до 40 тис. чоловік, у числі яких до тисячі мушкетерів-тюфенгчі з 60 фальконетами[1]. За повідомленням літописів зі слів російських втікачів, татар, які виступили в похід, було до 100 тисяч і більше[2]. Татари рухалися на Москву тим же шляхом, що і в 1521 році.
Для відбиття нападу були прийняті серйозні заходи. Основні сили були зосереджені у Коломні, ними командував Дмитро Бєльський. Інші полки зайняли позиції на Оці. У Зарайська військами командували князь Василь Срібний, під Рязанню — Михайло Трубецькой, у Тулі — Іван Хворостинін, у Калузі — Роман Одоєвський.
Російські війська складалися приблизно із 25-30 тисяч ратних людей і при цьому полки були розтягнуті уздовж всієї Оки від Калуги до Рязані і Тули.
Вторгнення[ред. | ред. код]
До кінця липня 1541 року татарські війська увійшли на територію Росії. Першим містом на їхньому шляху став Зарайськ, проте взяти його татари не змогли. Зазнавши невдачі, татари відступили від Зарайська і рушили до Оки, куди виступили і російські війська. Одночасно з цим Москву готували до оборони.
Вранці 30 липня кримська армія вийшла до Оки поблизу Ростиславля, до протилежного берега в цей час вийшли російські полки. Під прикриттям артилерійського вогню, татари почали переправлятися через річку, але прибуття до росіян резервів змусило кримського хана зупинити наступ і відвести війська до табору. До вечора на лівому березі Оки зібралися проти татарського війська вже практично все російське військо, очікувався підхід ще близько 2-2,5 тисячі вершників. Згідно з російськими літописами, московські гармаші в артилерійській дуелі виявилися вправнішим за турецьких, «многих татар побиша царевых добре и у турок многие пушки разбиша». Сахіб Ґерай не наважився продовжити бій, який міг призвести до загибелі його армії, і вранці наступного дня відступив від Оки. Кримська армія рушила в напрямку Пронська.
3 серпня татари взяли в облогу місто, Пронськ зазнав сильного артилерійського обстрілу, потім татари пішли на штурм. Захисники міста відбили напади, і татари змушені були відійти від міських мурів. Наступної ночі, дізнавшись про наближення російської армії, кримський хан кинув свою артилерію і почав відводити війська у степ. У результаті кримським татарам вдалося переправитися через Дон до підходу росіян. Син кримського хана Емін Ґерай із частиною війська відокремився від основної армії і напав на околиці Одоєва. Але татарський загін наздогнали полки Володимира Воротинського і розбили. Воротинський змусив Емін Ґерая втікати, перебивши у битві багатьох татар, а взятих полонених — відіслав до Москви на підтвердження своєї перемоги. Кримські татари тікали до степу.
Наслідки[ред. | ред. код]
Успішне відбиття навали 1541 року призвело до перенесення московської оборонної лінії набагато південніше старої. Новий рубіж пройшов по лінії фортець: Козельськ — Одоєв — Тула — Зарайськ — Переяславль-Рязанський.
Вторгнення 1541 року стало першим в історії зіткненням російських і турецьких військ (які діяли у складі армії кримського хана) і багато в чому послугувало прологом майбутніх російсько-турецьких воєн.
Див. також[ред. | ред. код]
Першоджерела[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Аксанов А. В. Русские летописи и дипломатические документы о московско-крымско-казанских отношениях в конце XV — первой половине XVI веков // Золотоордынское обозрение. — Казань : Институт истории им. Ш. Марджани, 2016. — Т. 4, № 4 (12 травня). — С. 790—802. — ISSN 2308-152X. Архівовано з джерела 5 червня 2020. Процитовано 13 березня 2022.
- Волков В. А. Войны и войска Московского государства (конец XV — первая половина XVII вв.). — М.: Эксмо, 2004. — 572 с. — (Истоки). — ISBN 978-5-699-05914-0.
- Володихин Д. М. «Царев приход» на Оку 1541 года // История военного дела: исследования и источники. Специальный выпуск V. Стояние на реке Угре 1480—2015. — Ч. 2. — СПб., 2016. — 12 травня. — С. 482—494. Архівовано з джерела 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021.
- Пенской В. В. «Царь Крымьскый пришел ко брегу Окы-рекы с великою похвалою и с множьством въинъства своего…» Стояние на Оке в 1541 году // Военно-исторический журнал. — 2011. — № 12 (12 травня). — С. 41—47. — ISSN 0321-0626.
- Шефов Н. А. Все войны мира. Древняя Русь. Московское царство. Российская империя. — М.: Вече, 2004. — С. 133. — ISBN 5-9533-0170-7.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Пенской, 2011, с. 43.
- ↑ Волков, 2004, с. 107.
Посилання[ред. | ред. код]
- Маловідомі війни російської держави: боротьба з Казанню і Кримом в 1530—1540 рр. [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.] (Частина 2)