Нечуйвітер звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Нечуйвітер волохатенький)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нечуйвітер волохатенький
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Цикорієві (Cichorioideae)
Рід: Pilosella
Вид:
Нечуйвітер волохатенький (P. officinarum)
Біноміальна назва
Pilosella officinarum

Нечуйвітер волохатенький[1], нечуйвітер звичайний[2], нечуйвітер волосистий, корсатка волосиста, корсатка космата, нечуйвітер волохатий (Hieracium pilosella L., Pilosella officinarium F. Schultz et Sch. Bip.) Місцеві назви — волосник, недоспілок, сліпачок, арник, вогник, вухо вежмеже, вушко мишаче, жовтинець, жовтомохорочник, жовтоцвіт, жовтючки весневі, зілля від уразу, лапки котячі, лихорадочна трава, масло воронє[2] тощо.

Загальна біоморфологічна характеристика

[ред. | ред. код]
Нечуйвітер волохатенький — загальний вид
Квітка нечуйвітра волохатенького

Невисока (5-30 см заввишки) багаторічна трав'яниста рослина родини складноцвітих з повзучим кореневищем і багаторічними повзучими, густо облистненими пагонами, що рясно опушені досить довгими, зірчастими, рудуватими волосками. Листорозміщення чергове. Квітконосне стебло нерозгалужене, безлисте, з одним порівняно великим кошиком (8 — 12 мм завдовжки) на верхівці. Воно опушене простими довгими волосками з домішкою чорних залозистих волосків. Прикореневі листки (1,5-7 см завдовжки, 0,7-2 см завширшки) цілокраї, численні, оберненояйцеподібно-ланцетні або ланцетні, тупуваті, до основи звужені в черешок. Зверху листки блакитнувато-зелені, зісподу сіруватоповстисті від зірчастих волосків. Квітки зібрані в одиничний кошик циліндричної або яйцеподібної форми. Обгортка черепичаста (9-11 мм завдовжки, 8-15 мм завширшки) . Листочки обгортки лінійні, вкриті зірчастим пушком і чорнуватими простими і залозистими волосками. Всі квітки в кошику язичкові з п'ятьма зубчиками на верхівці, ясно-жовті, двостатеві. Язички крайових квіток зовні з червоними смужками. Тичинок п'ять, вони зрослися пиляками, маточка одна, зав'язь нижня, стовпчик один з дволопатевою приймочкою. Плоди циліндричні, сім'янки без носика, до 2 мм завдовжки, темно-червоні, з дев'ятьма поздовжніми реберцями. Чубок із зазубрених, шорстких і крихких брудно-білих волосків.

Екологія, поширення

[ред. | ред. код]

Росте нечуйвітер у соснових і мішаних лісах, на лісосіках, прогалинах, пісках. Світлолюбна рослина. Цвіте в травні — червні, нерідко повторно ще й восени. Поширений майже по всій Україні.

Практичне використання

[ред. | ред. код]

Лікарська, медоносна, отруйна і декоративна рослина.

У народній медицині суцвіття використовують при хворобах шлунка, жовтяниці, для збудження апетиту, при туберкульозі легень, гарячці, наривах у горлі, як кровоспинний засіб, при шигельозі, геморої, маткових кровотечах, коліті, при кровохарканні, для розсмоктування тромбів кровоносних судин, як ранозагоювальний засіб, для протирання рота при молочниці у дітей, свіжі листки прикладають до наривів.

У ветеринарії використовують проти глистів, особливо у свиней, відваром рослини миють хворих тварин, екстракт пропонують проти бруцельозу. Есенцію з свіжої рослини використовують у гомеопатії.

Рослина містить дубильні речовини, смолу, слиз, кумарин і флавоноїди. Нечуйвітер волохатенький — посередній літній медонос, квітки охоче відвідують бджоли, хоч медопродуктивність його незначна. Отруйний для овець. Придатний для декорування сухих піщаних відкосів, кам'янистих гірок.

Збирання, переробка та зберігання

[ред. | ред. код]

Заготовляють в усіх областях України. Запаси сировини значні. Збирають усю рослину разом з коренем. Сушать у затінку або на горищах, під залізним дахом. Висушені рослини зберігають у коробках, вистелених папером.


Нечу́й-ві́тер волоха́тенький (Hieracium pilosella L.)

Місця зростання

[ред. | ред. код]

Росте на сухих піщаних місцях, у розріджених соснових лісах, має добре розвинене повзуче кореневище та лежачі пагони, вкриті листям.

Біологічні характеристики

[ред. | ред. код]

Прикореневі листки зібрані в розетку, вони обернено-яйцеподібно-ланцетні, цілокраї, зверху блакитно-зелені, зісподу сіруватоповстисті від зірчастих волосків. Квітконосне стебло безлисте, 5—30 см заввишки, на верхівці з одним кошиком з маленьких квіток. Усі квітки в кошиках язичкові, крайові на жовтому тлі мають червоні смужки. Цвіте у травні — червні, запилюється комахами. Плоди — сім'янки з чубком із крихких брудно-білих волосків, за допомогою яких вони розносяться вітром.

Господарське значення

[ред. | ред. код]

Нечуй-вітер волохатенький ціниться як літній медонос та лікарська рослина. Має декоративний вигляд, може прикрасити світлі сухі місця в парках, лісопарках і скверах. Добре розмножується вегетативно — кореневищами. Для ліків рослину збирають під час цвітіння.

Систематика

[ред. | ред. код]

За даними сайту The Plant List[3] і «Глобальної бази даних Складноцвітих» (англ. «Global Compositae Checklist»)[4] нечуйвітер волохатенький належить до роду Pilosella, який був виокремлений з роду Hieracium, а біномінальна назва Hieracium pilosella є синонімом Pilosella officinarium.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. [[https://web.archive.org/web/20141107052333/http://ekontsh.civicua.org/fam/Asteraceae/Hieracium/Hieracium%20pilosella/ Архівовано 7 листопада 2014 у Wayback Machine.] Фотовизначник рослин Українських Карпат. Hieracium pilosella (нечуй-вітер волохатенький) / Електронний продукт відділу регіонального біоценотичного моніторингу Державного природознавчого музею НАН України. Науковий керівник: професор Платон Третяк, Автор: Ірина Позинич]
  2. а б Hieracium pilosella // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. Hieracium pilosella на сайті «The Plant List» [Архівовано 18 березня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
  4. Hieracium pilosella в базі даних «Global Compositae Checklist»[недоступне посилання] (англ.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]