Петро зі Львова (жемайтський єпископ)
Петро зі Львова (лат. Petrus de Lomberk presbyter Leopoliensis, Petrus de Lambork, electus terre Samaitarum; пом. після травня 1436) — домініканець, капелан і сповідник великого князя литовського й руського Свидригайла Ольгердовича. Ймовірно, німець за походженням[1].
За дорученням господаря він в 1434 році навідав із посольством імператора Сигізмунда Люксембурзького, Базельський собор і зрештою Флоренцію, де 20 вересня папа Євгеній IV настановив його єпископом жемайтським, щоправда, радше титулярним, позаяк жемайти підтримували Свидригайлового конкурента. Також з понтифіком обговорювалось питання унії Київської митрополії та римо-католицької церкви[2][3][4].
Петро супроводжував свого сюзерена в поході на Литву, звернувшись 23 серпня 1435 р. до самогітських нобілів із закликом добровільно прийняти його і молодшого Ольгердовича. Втім, поразка під Вількомиром поклала край цим намірам. Востаннє церковник згадується в травні 1436 як посол Свидригайла до лівонського магістра[1].
- ↑ а б Полехов С.В. Наследники Витовта. Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV века / отв. ред. Б. Н. Флоря. — Москва : «Индрик», 2015. — С. 402, 568. — ISBN 978-5-91674-366-1.
- ↑ Rimvydas, Petrauskas (2011). Kształtowanie się instytucji dworu wielkoksiążęcego w Wielkim Księstwie Litewskim (koniec XIV — połowa XV wieku). Politeja. 2 (16): 182.
- ↑ Dundulis, Bronius (1993). Lietuvos kova dėl valstybinio savarankiškumo XV amžiuje. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. с. 145-149.
- ↑ Лицкевич О. В. «Летописец великих князей литовских» и «Повесть о Подолье»: опыт комплексного критического разбора. — СПб : Дмитрий Буланин, 2019. — С. 248. — ISBN 978-5-86007-918-2.