Підгаєцький повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Підгаєцький повіт
Округ Бережанський (до 1867)
Коронний край Королівство Галичини та Володимирії
Країна Австрійська імперіяАвстрійська імперія
Австро-Угорська імперія Австро-Угорщина
Центр Підгайці
Площа 848 км² (після 1867)[1]
Населення 48310 (1867)[1]

Підгаєцький повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця на українських землях, що входила до складу коронного краю Королівство Галичини і Володимирії (Австро-Угорська імперія), Західно-Української Народної республіки, УНР, Польщі та УРСР. Адміністративний центр — місто Підгайці, населення якого становило 6 049 осіб.

Територія сучасного Підгаєцького та заходу Теребовлянського районів Тернопільської області України.

Географія

[ред. | ред. код]

Територія становила 1 046 км².

У складі Австро-Угорщини

[ред. | ред. код]

У складі ЗУНР

[ред. | ред. код]

Повітовим комісаром був Осип Танчаковський, нотаріальний кандидат, комісар староства. Міським комісаром (бургомістром) був обраний Онуфрій Маркевич, а головою Повітової УНРади — о. Іван Токар, декан і парох у Підгайцях. Делегатом до УНРади був обраний Михайло Содомора.[2]

Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР.

Підгаєцький повіт
Powiat podhajecki
Повіт на мапі воєводства
Країна Польща Польща
Воєводство Тернопільське
Адміністративний центр Підгайці
Населення: 95 700 (1931)
Площа: 1018
Густота: 94


TERYT: Код ISO:
Адмніністративний поділ
гміни міські 1
місько-сільські
сільські 12
Адміністрація
Мапа

Включений до складу Тернопільського воєводства після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Географічні дані

[ред. | ред. код]

Підгаєцький повіт знаходився на південному заході воєводства. Із заходу межував зі Станиславівським воєводством. На півдні межував із Бучацьким, на сході — з Теребовлянським, на північному сході — з Тернопільським, на півночі — з Бережанським повітами Тернопільського воєводства.

Рельєф переважно горбистий, на сході — рівнинний. Більшість території Підгаєцького повіту була вкрита нагір'ям Опілля.

Зміни адміністративного поділу

[ред. | ред. код]

Розпорядженням Ради міністрів з вилучених частин сільських гмін (самоврядних громад) Багатківці Підгаєцького повіту і Ладичин Тернопільського повіту 1 липня 1926 р. утворено самоврядну адміністративну гміну Веселівка та включено її до Тернопільського повіту[3].

1 квітня 1927 р. вилучена частина розпарцельованого фільварку сільської гміни Багатківці і з неї утворена самоврядна гміна Воля Голухівська[4].

15 червня 1934 р. села Щепанів і Вівся передані до Бережанського повіту з Підгаєцького[5] та Бишів — з Підгаєцького повіту до Станиславівського повіту Станиславівського воєводства[6].

Відповідно до розпорядження міністра внутрішніх справ Польщі від 21 липня 1934 року «Про поділ повіту Підгаєцького у воєводстві Тернопольському на сільські ґміни»[7], 1 серпня 1934 року в Підгаєцькому повіті були утворені об'єднані сільські ґміни (відповідають волостям).

Міста (Міські ґміни)

[ред. | ред. код]
  1. містечко Підгайці — місто з 1934 р.

Сільські ґміни

[ред. | ред. код]

Кількість:

1920—1927 рр. — 63

1927—1934 рр. — 64

1934 р. — 61

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Білокриниця Білокриниця, Михайлівка 2
2 Ґміна Вишнівчик Вишнівчик, ГайворонкаГниловодиЗарваниця, КотузівСапова 6
3 Ґміна Голгоча Волиця, ГолгочаДоброводиЗаставче, МозолівкаШвейків 6
4 Ґміна Горожанка ГнильчеГорожанкаДрищів, Пановичі 4
5 Ґміна Завалів Завадівка, ЗавалівЗаставчеЗатурин, Кам'яна ГораКоржоваМаркова, НосівСереднєЯблунівка 10
6 Ґміна Золотники БурканівЗолотники, НадрічнеСокільникиСоколів 5
7 Ґміна Литвинів БоківБожиківВолощина, ЛитвинівЛисаРудникиСловентин (Слов'ятин)Шумляни 8
8 Ґміна Новосілка БекерсдорфНовосілка, Юстинівка 3
9 Ґміна Семиківці БагатківціБеневаВоля Голухівська (з 01.04.1927), ІшківМаловодиРаковецьРосохуватецьСемиківціСоснів 9
10 Ґміна Сільце ВербівЗагайціГалич, СільцеУгринів 5
11 Ґміна Старе Місто Мужилів, Старе МістоТеляче 3
12 Ґміна Товстобаби Товстобаби 1
передано до Бережанського повіту Вівся (до 15.06.1934), Щепанів (до 15.06.1934) 2
передано до Станиславівського повіту Бишів (до 15.06.1934) 1

Населення

[ред. | ред. код]

У 1907 році українці-грекокатолики становили 63 % населення повіту[8].

У 1939 році в повіті проживало 104 890 мешканців (65 400 українців-грекокатоликів — 62,35 %, 26 610 українців-римокатоликів — 25,37 %, 3 250 поляків — 3,1 %, 4 290 польських колоністів міжвоєнного періоду — 4,09 %, 4 815 євреїв — 4,59 % і 525 німців та інших національностей — 0,5  %)[9].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 95 663 населення ніби-то було аж 46 710 (48,83 %) поляків при 45 031 (47,07 %) українців, 3 464 (3,62 %) євреїв і 381 (0,4 %) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.

Радянський період

[ред. | ред. код]

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Тернопільської області[10].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на два райони:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Handbuch der politischen Gehörden in Galizien für das Jahr 1867. Lemberg. Aus der K.k. Galiz. Aerarial-Staats-Druckerei. S.65
  2. Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД - ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ).
  3. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 26 maja 1926 r. o utworzeniu samoistnej gminy wiejskiej «Wesołówka» i włączeniu jej do powiatu tarnopolskiego. (пол.)
  4. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 25 listopada 1926 r. o utworzeniu gminy wiejskiej «Wola-Gołuchowska» w powiecie podhajeckim, województwie tarnopolskiem. (пол.)
  5. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów podhajeckiego i brzeżańskiego w województwie tarnopolskiem. (пол.)
  6. Розпорядження Ради міністрів 9 червня 1934 року № 469
  7. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu podhajeckiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. (пол.)
  8. Українці. Частка у населенні повітів
  9. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 60-62
  10. Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 2016-11-26 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]