Істерика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Спалах гніву)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Крістіна Россетті в істериці», картина її брата Данте Габрієля Россетті

Істерика — це емоційний сплеск, як правило, у людей в емоційному стресі. Зазвичай характеризується упертістю, плачем, криками, насильством, нехтуванням[1], гнівною лайкою, опором на спроби заспокоєння, а в деяких випадках і ударами та іншим фізичним насиллям. Фізичний контроль може бути втрачений; людина не завжди може лишатися в спокої; і навіть якщо «мета» людини досягнута, вона може не заспокоїтися[2][3][4][5][6][7]. Істерика може бути виражена тирадою — затяжною гнівною промовою[2][3][8].

У ранньому дитинстві

[ред. | ред. код]

Істерика є однією з найпоширеніших форм проблемної поведінки у малих дітей, проте її частота та інтенсивність зменшуються з плином дорослішання дитини[9]. Для малюка істерики можна вважати нормальним явищем і навіть показником розвитку сили характеру[10][11][12].

Дитина в істериці

Хоча іноді істерики розглядають як провісник майбутньої антисоціальної поведінки[13], вони зазвичай є ознакою надмірного розчарування, характерного для певного віку людини[14], і з часом істерики зменшуються, якщо на них реагувати спокійно та послідовно[15][16][17]. Коли дитина не може стримувати себе від істерики, іноді найкращою стратегією для батьків може бути утримання, а не виконання дитячих забаганок[18].

Американська психоаналітикиня Сельма Фрайберг[en] застерігала від «занадто сильного тиску або насильницьких методів контролю ззовні» у вихованні дітей: «Якщо ми перетворимо кожне переодягання штанів, пошук скарбів, дрімоту, стрибки по калюжах та розкидання сміття на державну кризу — то так ми будемо легко викликати істерики та всі феєрверки дитячого бунту»[19].

Розлади інтелекту та розвитку

[ред. | ред. код]

Деякі люди з порушеннями розвитку, такими як аутизм, синдром Аспергера[20][21], СПАУ та інтелектуальна недостатність[22], можуть бути вразливішими до істерик, аніж інші, хоча будь-хто, хто має пошкодження мозку (тимчасове чи постійне), може страждати від істерик[23]. Будь-яка людина час від часу може бути схильною до істерик, незалежно від статі чи віку[24][25]. Однак розпач через сенсорне перевантаження (яке можуть відчувати навіть нейротипові діти) — це не те саме, що істерика[26].

Відхилення

[ред. | ред. код]
Відео від Уельської влади про різницю між істерикою та розпачем

Фрейд вважав, що розвиток істерик у його пацієнта Людини-вовка був пов'язаний зі спокушаннями його сестрою: він ставав «невдоволеним, дратівливим і буйним, ображався за будь-якої нагоди, а потім впав у лютість і кричав, як дикун»[27]. Фрейд пов'язував істерики з несвідомою потребою в покаранні, керованою почуттям провини[28]. На його думку, цим можна було узагальнити багато інших випадків дитячих істерик[29].

Гайнц Когут, австрійсько-американський психоаналітик, стверджував, що істерики є нарцисичною люттю[30], викликаною зривом грандіозного ексгібіціоністського ядра немовляти. Удар по завищеному самоуявленню та відчуттю всемогутності викликають в дитини лють, коли її бажанням відмовляють, якби це не було виправдано[31].

Ревнощі, викликані народженням брата або сестри, та як наслідок агресія теж можуть спровокувати агресивні істерики, оскільки зусилля контролювати почуття перевантажують систему саморегуляції дитини[32][33].

У подальшому житті

[ред. | ред. код]

Письменник Вільям Текерей стверджував, що в подальшому житті «ви можете розповісти про істерику, наскільки ви зможете її побачити, за засмученим і незадоволеним виразом її обличчя — „істеричним“, якщо це можна так назвати»[34].

Готовність знаменитості влаштовувати істерики щоразу, коли є найменший привід[35], є різновидом набутого ситуативного нарцисизму[36], або істеричної поведінки.

Якщо істерики виявляють у літніх людей, вони часто можуть бути ознаками незрілості або розумової недостатності; і часто розлади аутизму або СПАУ — це неправильно позначені істерики. Істерики також можуть виникати у нейротипових людей, які перебувають у сильному стресі[37].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. GOMBERT, A. J. (1825). The French Drama ... with Notes Critical and Explanatory, by A. G. Volume 2 of The French Drama ... with Notes Critical and Explanatory, by A. G. The French Drama... The British Library. 2: 47.
  2. а б Penelope Leach. What is a tantrum?. BabyCentre. Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 20 березня 2011.
  3. а б Temper Tantrums. KidsHealth. Архів оригіналу за 19 грудня 2015. Процитовано 20 березня 2011.
  4. Karisa Ding (26 липня 2017). Tantrums. BabyCenter. Архів оригіналу за 21 травня 2019. Процитовано 20 березня 2011.
  5. Jan Hunt. When a Child Has a Tantrum. The Natural Child Project. Архів оригіналу за 10 серпня 2018. Процитовано 20 березня 2011.
  6. Mullen, J.K. (1983). Understanding and managing the temper tantrum. Child Care Quarterly. 12 (1): 59—70. doi:10.1007/BF01258080.
  7. Geelerd, E.R. (1945). Observations on temper tantrums in children. American Journal of Orthopsychiatry. 15 (2): 238—246. doi:10.1111/j.1939-0025.1945.tb04937.x.
  8. Daniels, Elizabeth; Mandleco, Barbara; Luthy, Karlen E. (2012). Assessment, management, and prevention of childhood temper tantrums. Journal of the American Academy of Nurse Practitioners. 24 (10): 569—573. doi:10.1111/j.1745-7599.2012.00755.x. PMID 23006014.
  9. Banham Bridges, Katharine M. (1932). Emotional Development in Early Infancy. Child Development. 3 (4): 324—341. doi:10.1111/j.1467-8624.1932.tb05842.x. JSTOR 1125359.
  10. Robin Skynner; John Cleese (1993). Families and how to survive them. с. 177.
  11. Isaacs, S. (1940). Temper tantrums in early childhood in their relation to internal objects. The International Journal of Psychoanalysis. 21: 280—293.
  12. Solter, A. (1992). Understanding Tears and Tantrums. Young Children. 47 (4): 64—68. JSTOR 42725308.
  13. Potegal, Michael; Davidson, Richard J. (June 2003). Temper Tantrums in Young Children. Journal of Developmental & Behavioral Pediatrics. 24 (3): 140—147. doi:10.1097/00004703-200306000-00002. PMID 12806225.
  14. Green, J.A.; Whitney, P.G.; Potegal, M. (2011). Screaming, yelling, whining, and crying: Categorical and intensity differences in vocal expressions of anger and sadness in children's tantrums. Emotion. 11 (5): 1124—1133. doi:10.1037/a0024173. PMC 3192404. PMID 21707157.
  15. Roy Benaroch (2008). Solving Health and Behavioral Problems from Birth Through Preschool. с. 157.
  16. Kopp, C.B. (1989). Regulation of distress and negative emotions: A developmental view. Developmental Psychology. 25 (3): 343—354. doi:10.1037/0012-1649.25.3.343.
  17. Levine, Linda (1995). Young Children's Understanding of the Causes of Anger and Sadness. Child Development. 66 (3): 967—709. doi:10.2307/1131944. JSTOR 1131944.
  18. Patrick Casement (1990). Further Learning from the Patient. с. 113–4.
  19. Selma H. Fraiberg (1987). The Magic Years. с. 65.
  20. Margolies, P.J. (1977). Behavioral approaches to the treatment of early infantile autism: A review. Psychological Bulletin. 84 (2): 249—264. doi:10.1037/0033-2909.84.2.249. PMID 840962.
  21. Lord, C. (1993). Early Social Development in Autism. У Edsopler, E. (ред.). Preschool Issues in Autism. New York: Plenum Press. с. 61—94.
  22. Luiselli, J.; Murbach, L. (2002). Providing Instruction from Novel Staff as an Antecedent Intervention for Child Tantrum Behavior in a Public School Classroom. Education and Treatment of Children. 25 (3): 356—365. JSTOR 42899711.
  23. Lancioni, G. E.; Smeets, P. M.; Ceccarani, P. S.; Capodaglio, L.; Campanari, G. (1984). Effects of gross motor activities on the severe self-injurious tantrums of multihandicapped individuals. Applied Research in Mental Retardation. 5 (4): 471—482. doi:10.1016/S0270-3092(84)80039-9. PMID 6240965.
  24. Sandra Ketcham. Temper Tantrums and Autism. LoveToKnow. Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  25. Osterman, Karin; Bjorkqvist, Kaj (1 квітня 2010). A Cross-Sectional Study of Onset, Cessation, Frequency, and Duration of Children's Temper Tantrums in a Nonclinical Sample. Psychological Reports. 106 (2): 448—454. doi:10.2466/pr0.106.2.448-454. PMID 20524545.
  26. Bennie, Maureen (2 лютого 2016). Tantrum vs Autistic Meltdown: What Is The Difference?. Autism Awareness. Autism Awareness Centre Inc. Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 9 червня 2017.
  27. Sigmund Freud. Case Histories II (PFL 9). с. 242.
  28. Sigmund Freud. Case Histories II (PFL 9). с. 257.
  29. Sigmund Freud. Case Histories II (PFL 9). с. 242 & 257–8.
  30. H. Goldenberg; I. Goldenberg (2007). Family Therapy. с. 172.
  31. Edmund Bergler in J. Halliday/P. Fuller eds., The Psychology of Gambling (London 1974) p. 182
  32. Selma H. Fraiberg (1987). The Magic Years. с. 152.
  33. Dennis, Tracy A. (2006). Emotional self-regulation in preschoolers: The interplay approach reactivity, and control capacities. Developmental Psychology. 42 (1): 84—97. doi:10.1037/0012-1649.42.1.84. PMID 16420120.
  34. William Makepeace Thackeray (1848). The Irish Sketch Book. с. 138.
  35. Cooper Lawrence, The Cult of Celebrity (2009) p. 72
  36. Simon Crompton, All about Me (London 2007) p. 176
  37. North Jersey. North Jersey. Архів оригіналу за 4 жовтня 2016. Процитовано 25 березня 2018.