Стінка (Чортківський район)
| село Стінка | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Золотопотіцька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060190150027021 |
| Облікова картка | Стінка |
| Основні дані | |
| Населення | 2090 |
| Територія | 3.740 км² |
| Густота населення | 558.82 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48450 |
| Телефонний код | +380 3544 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°55′15″ пн. ш. 25°14′57″ сх. д. / 48.92083° пн. ш. 25.24917° сх. д.Координати: 48°55′15″ пн. ш. 25°14′57″ сх. д. / 48.92083° пн. ш. 25.24917° сх. д. |
| Водойми | Дністер |
| Відстань до районного центру |
24 км |
| Найближча залізнична станція | Бучач |
| Відстань до залізничної станції |
24 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48461, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Золотий Потік, вул. Данила Галицького, буд 124 |
| Карта | |
  Стінка | |
 Стінка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Сті́нка — село в Україні, у Золотопотіцькій селищній громаді Чортківського району Тернопільської області . Розташоване над річкою Дністер та Баришка на півдні району. До 2020 центр сільради, якій були підпорядковані село Млинки і хутір Медведівці. Населення — 2249 осіб (2007).
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Золотопотіцької селищної громади.[1]
Поблизу села збереглися залишки поселення трипільської культури (3 тис. до Р. Х.) і Стінківського давньоруського городища (12 —13 ст.); на околиці села є унікальний ранньохристиянський печерний храм[2], а також знаходиться пам'ятка природи — Вадівський дуб.
Історія[ред. | ред. код]
Перша писемна згадка — 1453 р[3].
У жовтні 1629 року після погрому, якого вони зазнали від реєстрових козаків та коронного війська поблизу містечка Доброводи, поблизу села на правий берег Дністра втікали нападники-татари під командуванням старшого сина Кантемира Мурзи.[4]
У 1928 році відкрито Народний дім.
До 1939 року діяли «Просвіта», «Луг» та інші товариства, читальні «Просвіти» й москвофільського общества імені Качковського, Братство тверезості, аматорський гурток, дитячий хор, гурток «Сільського господаря», землеробський вишкіл молоді, секція господинь.
1949 року Олексій Ратич з помічниками проводили розкопки Стінківського городища. Було знайдено, зокрема, бронзові енколпіони.[5]
У травні 2017 в ЗМІ появилася інформація про те, що планується ремонт 10,5 км відтинку місцевої автодороги Порохова — Космирин у 2017 році.[6]
Політика[ред. | ред. код]
Парламентські вибори, 2019[ред. | ред. код]
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610193, розташована у приміщенні будинку культури.
- Результати
- зареєстровано 1600 виборців, явка 35,50%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 30,29%, за «Європейську Солідарність» — 29,03%, за «Голос» — 9,14%.[7] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 48,57%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 18,46%, за Аллу Стечишин (самовисування) — 6,99%[8].
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
4 автобуси подарували учням Кудринецької, Стінківської, Торської та Козівської загальноосвітніх шкіл на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 30 серпня. |
У селі діє Стінківська загальноосвітня школа I—III ступенів, директор школи — Валентина Штепула.
Працює дошкільний навчальний заклад заклад "Калинка", завідувач - Федорів Людмила Іванівна.
Будинок культури, бібліотека, лікарська амбулаторія, млин, пилорама, відділення зв'язку, мережа торгових закладів.
Релігія[ред. | ред. код]
- дві церкви Різдва Пресвятої Богородиці (1921, кам'яна, ПЦУ; 2000, кам'яна, УГКЦ),
- молитовний дім ХВЄ (2005),
- «фігура» Богородиці (2002).
Громада бучацьких «амішів»[ред. | ред. код]
У селі є громада консервативних християн-протестантів, яких місцеві прозивають їх «кашкетниками», бо чоловіки змалку носять картузи. Жінки носять різнобарвні хустки, носки, колготи та спідниці, тому їх ображають назвою «фломастери».[9][10] У області їх прозивають «амішами», ототожнюючи з заокеанськими амішами. Самі вони називають себе тими, хто «молиться Живому Богу», або «простаками». Космирин є центром бучацьких «амішів», бо саме з цього села походив Іван Деркач (1928—2008) — вчитель та пророк громади до своєї смерті. Також подібна громада є у селах Сновидів й Космирин.
Пам'ятники[ред. | ред. код]
- Борцям за волю України (1992),
- погруддя Т. Шевченка (1996),
- воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1978).
Населення, відомі люди[ред. | ред. код]
Під час Другої світової війни багато жителів села еміґрувало за кордон.
Народилися[ред. | ред. код]
- І. Бобин — громадський діяч.
- Марія Варениця — заслужений майстер народної творчості України[11]
- Ковбас Василь Іванович — голова Чернівецької облради (1992—1994).
- д-р Петро Мельник (нар. 1912) — д-р агрономії, бібліотекознавець, культурно-громадський діяч, автор спогадів, наукової праці.[12]
- Надія Степула — поетка, публіцист[13]
- Степан Червінський — фотомайстер[14]
- Геннадій Яворський — громадсько-політичний діяч
Проживали, перебували[ред. | ред. код]
- о. Я. Гавацький, який зініціював реконструкцію церкви, побудову Народного дому, читальні, кооперативи і кредитівки
- М. Боєчко, І. Федорів, І. Франів, М. Шмігельський — нині діячі українських громадських організацій Канади.
- Ратич Олексій Онисимович — український історик, археолог.
- М. Шастків — провідник «Лугу», самодіяльний режисер і актор, диригент місцевого хору, скрипаль
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Сайт експедиції «Дністер» — «Дністровські ремінісценції»
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.230, № 2648 (лат.)
- ↑ Рудницький С. Українські козаки / В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала.— К.: Наукова думка, 1995.— 432 с.— С. 258. ISBN 5-319-01072-9
- ↑ Володимир Петегирич. ОЛЕКСІЙ РАТИЧ — дослідник пам'яток княжої доби Прикарпаття і Волині
- ↑ На Тернопільщині оновлять дорожнє покриття на чотирьох трасах // Вільне життя плюс. — 2017. — № 42 (15882) (31 трав.). — С. 3. — (Події, факти, коментарі).
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Полтавська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Як на Тернопільщині живуть українські мормони[недоступне посилання] // Вікна, СТБ. — 2011. — 30 грудня.
- ↑ Янович, А. «Ми не такі люди, як решта. Ми дітей не нищим» / Андрій Янович // Країна. — 2011. — № 102 (20 груд.).
- ↑ Гриб А., Дуда І. // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 222. — ISBN 966-528-197-6.
- ↑ Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 765.
- ↑ Сеник А., Яворський Г. Степула Надія Іванівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 346. — ISBN 978-966-528-279-2.
- ↑ Дем'янова І., Яворський Г. Червінський Степан Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 587. — ISBN 978-966-528-279-2.
Джерела[ред. | ред. код]
- Гринчишин Н. Стінка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 355-356. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Гринчишин Н. Стінка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 656—658. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Іжук М. Голодування на церковному подвір'ї // Нова доба. — 2005. — № 36 (8137) (9 вер.). — С. 6.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля»
- Сайт експедиції «Дністер»
- Острівець язичництва на Тернопільщині
- Городище в стеле Стенка (рос.)
- печерний храм в Стінці
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||