Темірканов Юрій Хатуєвич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Темірканов Юрій Хатуєвич
кабард. Темыркъан Юрий
Основна інформація
Дата народження 10 грудня 1938(1938-12-10)[1][2][3]
Місце народження Нальчик, РРФСР, СРСР[1]
Дата смерті 2 листопада 2023(2023-11-02)[4][5] (84 роки)
Місце смерті Санкт-Петербург, Росія
Поховання Комаровське селищне кладовище
Громадянство СРСР і Росія
Професії диригент, музичний педагог, opera director
Освіта Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова і Середня спеціальна музична школа Санкт-Петербурзької консерваторії імені Н. А. Римського-Корсаковаd
Вчителі Vladimir Tsytovichd
Відомі учні Tugan Sokhievd
Інструменти альт і скрипка
Жанри класична музика
Лейбли Sony BMG, Мелодія, EMI і RCA Victor[d]
Нагороди
CMNS: Файли у Вікісховищі

Юрій Хатуєвич Темірканов (кабард. Темыркъан Юрий , рос. Ю́рий Хату́евич Темирка́нов; 10 грудня 1938, Нальчик, Кабардино-Балкарія — 2 листопада 2023, Санкт-Петербург) — радянський і російський диригент, народний артист СРСР. Протягом більше двадцяти років — беззмінний керівник ЗКР Академічного симфонічного оркестру Санкт-Петербурзької філармонії

Біографія[ред. | ред. код]

Навчався в музичній школі при Ленінградській консерваторії по класах скрипки і альта, потім — у консерваторії по класу оперно-симфонічного диригування Іллі Мусіна. У рік закінчення консерваторії (1965) Темірканов дебютував в Ленінградському малому театрі опери та балету з оперою Верді «Травіата». Рік по тому переміг на II Всесоюзному конкурсі диригентів в Москві, і в 1968 очолює Академічний симфонічний оркестр Ленінградської філармонії. З 1976 по 1988 Темірканов — художній керівник і головний диригент театру опери та балету імені Кірова. З оркестром цього театру в 1987 він, зокрема, виступав у Лондоні з постановками опер «Борис Годунов», «Пікова дама» і «Євгеній Онєгін».

Після смерті Євгена Мравінського в 1988 році Темірканова призначено художнім керівником і головним диригентом ЗКР Академічного симфонічного оркестру Санкт-Петербурзької філармонії. З цим колективом диригент працює і сьогодні.

Темірканов часто виступає із зарубіжними оркестрами: ще в 1980 році він отримав місце запрошеного диригента Королівського філармонічного оркестру в Лондоні, а з 1992 по 1998 обіймав посаду головного диригента цього оркестру. Серед інших колективів, з якими працював Темірканов — Симфонічний оркестр Балтімора, Симфонічний оркестр Данського радіо та інші.

З 2007 Темірканов — головний запрошений диригент Великого театру Росії[6][7].

Диригентський стиль Темірканова відзначений яскравою емоційністю, глибиною проникнення в авторський задум як в симфонічних творах, так і в операх. Серед записів Темірканова — симфонії П. Чайковського, Д. Шостаковича, балети І. Стравинського, опера Р. Щедріна «Мертві душі» та інші твори переважно російського репертуару.

Помер 2 листопада 2023 року у Санкт-Петербурзі.

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

Премія Аббіаті «Найкращий диригент року» (2003, 2007). Почесний знак «За заслуги перед Кабардино-Балкарській Республікою» (2008) Орден «За заслуги перед Санкт-Петербургом» (2008)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #122867408 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Discogs — 2000.
  4. ↑ Умер худрук Петербургской академической филармонии Темирканов
  5. ↑ Умер худрук Санкт-Петербургской филармонии Юрий Темирканов
  6. ↑ Большой театр пригласил Юрия Темирканова
  7. ↑ Муравьёва И.[Большой театр пригласил на работу Юрия Темирканова // Новая газета. 2007. 7 февраля. № 4288.
  8. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 9 декабря 2008 года № 1750 «О награждении орденом „За заслуги перед Отечеством“ I степени Темирканова Ю. Х.»[недоступне посилання з липня 2019]
  9. ↑ Указ Президента РФ от 10 декабря 2003 г. № 1460
  10. ↑ wikisource:ru:Указ Президента РФ от 4.06.1999 № 707
  11. ↑ Указ Президента РФ от 13 февраля 2003 г. № 148
  12. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література[ред. | ред. код]

  • В. Козлов. Ю. Темирканов. Творческий портрет. — Москва, 1988.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Темірканов_Юрій_Хатуєвич&oldid=41428727