Меч-трава болотна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Cladium mariscus)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Меч-трава болотна
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Осокові (Cyperaceae)
Рід: Меч-трава (Cladium)
Вид:
Меч-трава болотна (C. mariscus)
Біноміальна назва
Cladium mariscus
(L.) Pohl., 1809

Меч-трава́ боло́тна[1], меч-трава болотяна[2] (Cladium mariscus)[3] — багаторічна рослина родини осокових. Третинний релікт, занесений до Червоної книги України у статусі «Вразливий»[4], також має охоронний статус у багатьох країнах Європи. Ґрунтотворна рослина.

Загальний вигляд суцвіття
Квіти великим планом

Трав'яниста рослина заввишки 0,8-2,5 м, гемікриптофіт. Кореневище довге, горизонтальне. Стебло округле, гладке, завтовшки до 1 см. Листки сіро-зелені, широколінійні, шкірясті, знизу гострокілюваті, з країв та вздовж кіля пилчастошорсткі. При дотику до листків їхніми гострими краями можна порізати руку.

Суцвіття являє собою складну волоть завдовжки до 30-70 см. Вона складається з 1-3-квіткових, яйцеподібно-ланцетних колосків, кожен до 4-5 мм завдовжки, зібраних у нещільні головкоподібні пучки. Квітки двостатеві, без оцвітини. Приймочок 3. Покривні луски ланцетні, бурі. Плід — обернено-яйцеподібний, лискучий, темно-коричневий горішок, 3-4 мм завдовжки.

Екологія

[ред. | ред. код]

Рослина відносно морозостійка, світлолюбна і дуже вологолюбна. Зростає на болотах, у високотравних угрупованнях по берегах озер, у заплавах річок на малопотужних торфах, підстелених карбонатами. Віддає перевагу добре гумусованим, тимчасово затоплюваним ділянкам. Рослина дуже чутлива до зниження рівня ґрунтових вод: при осушенні територій життєздатність особин помітно знижується, популяції поступово скорочуються. При вторинному заболоченні інколи утворюються невеликі осередки, які виникають переважно внаслідок вегетативного розмноження.[5] Зокрема, такі оселища виявлені у долині річки Іква, на болоті Загайне біля села Войниця (Рівненська область), на березі озера Болотне біля села Озеряни (Волинська область).[6]

Квітне у червні-липні. Плодоносить у вересні-жовтні. Розмножується поділом кореневищ та насінням.

Поширення

[ред. | ред. код]

Ареал меч-трави болотної має космополітичний,[7] але острівний характер. Він складається з великих ділянок, що охоплюють різні частини Євразії, південь Північної Америки (зокрема, Каліфорнію), Південну Африку, Австралію, Гавайські острови. Номінальний підвид поширений на Скандинавському півострові (південніше 58° північної широти), в Атлантичній та Центральній Європі. Підвид Cladium mariscus subsp. martii поширений у Середземномор'ї, Ірані, Кавказьких та Гімалайських горах. В горах ця рослина підіймається до 800 м над рівнем моря, але на такій висоті утворює лише стерильні форми.[8][9]

В Україні зростають обидва підвиди, причому номінальний поширений у західних регіонах (на півдні Поділля, в Опіллі, на Волино-Подільській височині), а Cladium mariscus subsp. martii переважає на узбережжі Чорного моря, де зростає від гирла Дунаю до західної частини Кримського півострова.[10] У Поліссі меч-трава болотна зростає не тільки як домішка до панівних трав, але й утворює специфічні асоціації Cladietum marisci.[11]

Знахідки насіння меч-трави болотної показують, що в неолітичну епоху цей вид був значно більше поширений у Центральній Європі, ніж зараз.

Значення і статус виду

[ред. | ред. код]

В Україні оселища підвиду Cladium mariscus subsp. mariscus скоротилися найбільше, водночас популяції, що залишились, є доволі стабільними. Осередки Cladium mariscus subsp. martii нечисельні, хоча і зникають значно меншими темпами. Меч-трава болотна охороняється у Шацькому національному природному парку, Джарилгацькому та Верхньобузькому ландшафтному заказниках, частково — у заказнику «Кемпа». Формація Cladieta marisci занесена до Переліку раритетних фітоценозів західних регіонів України[12] та Зеленої книги України.[13] Окрім України цей вид перебуває під охороною в Естонії, Білорусі, Латвії, Литві, Чехії, Словаччині, Болгарії,[6] Фінляндії, Польщі, а також занесений до Червоної книги Росії та Червоного списку Німеччини. У всіх країнах головною причиною зникнення є осушення боліт, подекуди — рекреаційне навантаження.

Рослина господарського значення не має, але, подібно до болотяних осок, приносить користь, запобігаючи розмиванню берегів річковими водами та утворюючи шар ґрунту. В минулому жорстким листям меч-трави болотної, яке довго не гниє, встеляли стріхи будинків. Наприклад, такий звичай побутував на шведському острові Готланд, в Естонії тощо.

Підвиди

[ред. | ред. код]
  • Cladium mariscus subsp. californicum (S.Watson) Govaerts
  • Cladium mariscus subsp. intermedium Kük.
  • Cladium mariscus subsp. jamaicense (Crantz) Kük.
  • Cladium mariscus subsp. mariscus
  • Cladium mariscus subsp. martii (Roem. & Schult.) T.V.Egorova

Синоніми

[ред. | ред. код]
  • Cladium durandoi Chabert
  • Cladium floribundum C.Presl
  • Cladium germanicum Schrad.
  • Cladium jamaicense subsp. chinense (Nees) T.Koyama
  • Cladium japonicum Steud.
  • Cladium mariscus subsp. chinense (Nees) Govaerts
  • Cladium palustre Poir.
  • Mariscus chinensis (Nees) Fernald
  • Mariscus cladium (Sw.) Kuntze
  • Mariscus mariscus (L.) Borbás
  • Mariscus martii (Dufour ex Roem. & Schult.) Fernald
  • Mariscus serratus Gilib.
  • Schoenus altissimus Salzm. ex Steud.
  • Schoenus castaneus Willd. ex Kunth
  • Schoenus cladium Sw.
  • Schoenus congestus Willd. ex Link
  • Schoenus effusus Sw.
  • Schoenus elevatus Sol. ex G.Forst.
  • Schoenus floribundus Willd. ex C.Presl
  • Schoenus mariscus L.
  • Schoenus medwedewii Meinsh.
  • Scirpus excelsus Salisb.
  • Scirpus martii Dufour ex Roem. & Schult.[3]


Література

[ред. | ред. код]
  • Андриенко Т. Л., Попович С. Ю. Современное состояние и охрана редких сообществ Cladium mariscus и Schoenus ferrugineus на Украине // Ботан. журн. — 1986. — 71, № 4. — С. 557—561.(рос.)
  • Губанов, И. А. и др. 283. Cladium mariscus (L.) Pohl — Меч-трава обыкновенная // Иллюстрированный определитель растений Средней России. В 3 т. — М.: Т-во науч. изд. КМК, Ин-т технолог. иссл., 2002. — Т. 1. Папоротники, хвощи, плауны, голосеменные, покрытосеменные (однодольные). — С. 387.(рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
  2. Cladium mariscus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. а б The Plant List [Архівовано 20 вересня 2018 у Wayback Machine.].(англ.)
  4. Червона книга України. Рослинний світ. — К.: УЕ, 1996. — 608 с.
  5. Раритетний фітогенофонд західних регіонів України (созологічна оцінка і наукові засади охорони) / С. М. Стойко, П. Т. Ященко, О. О. Кагало та ін. — Львів: Ліга-Прес, 2004. — 232 с.
  6. а б Мельник В. И., Баранский А. Р., Матейчик В. И. Динамика ареала Cladium mariscus в Украине // Ботан. журн. — 2006. — 91, № 4. — С. 565—571.(рос.)
  7. Staniszewska-Ztek W. Zespil Cladium mariscus All. 1922 w Wielkopolsce // Badania fiziogr. Pol. zach. — 1977. — B 30. — S. 69-82.(пол.)
  8. Барбарич А. І. Меч-трава болотна — третинний релікт на південній межі Українського Полісся // Укр. ботан. журн. — 1962. — 19, № 4. — С. 71-78.
  9. Hwieboda M. Wystkpowanie i ochrona Kioci wiechowatej Cladium mariscus (L.) Pohl. w Polsce // Ochrona przyrody. — 1968. — R. 33. — S. 125—137.(пол.)
  10. Поширення та еколого-ценотичні особливості Cladium mariscus (L.) Pohl. на Львівщині / Л. М. Борсукевич // Укр. ботан. журн. — 2008. — Т. 65, № 1. — С. 58-65. PDF [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
  11. Фітосозологічна характеристика торфовища «Печенія» (Мале Полісся) / О. Кузярин, М. Жижин // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2008. — Т. XXIII: Екологічний збірник. Дослідження біотичного й ландшафтного розмаїття та його збереження. — С. 276—284.PDF [Архівовано 6 березня 2021 у Wayback Machine.]
  12. Стойко С. М., Мілкіна Л. І., Ященко П. Т. Раритетні фітоценози західних регіонів України. — Львів: Поллі, 1998. — С. 190.
  13. Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества / Под общ. ред. Шеляга-Сосонко Ю. Р. — Киев: Наук. думка, 1987. — 216 с.(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]