Ібіс червоний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Eudocimus ruber)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ібіс червоний

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Пеліканоподібні (Pelecaniformes)
Родина: Ібісові (Threskiornithidae)
Рід: Карибський ібіс (Eudocimus)
Вид: Ібіс червоний
Eudocimus ruber
(Linnaeus, 1758)
Поширення ібіса червоного
Поширення ібіса червоного
Посилання
Вікісховище: Eudocimus ruber
Віківиди: Eudocimus ruber
EOL: 45509051
ITIS: 174931
МСОП: 22697415
NCBI: 335483

І́біс черво́ний[1](Eudocimus ruber) — птах з родини ібісових.

Морфологічні ознаки

[ред. | ред. код]

Все оперення й ноги червоного ібіса забарвлені в яскраво-червоний колір. Він досягає до 70 см завдовжки і важить до 500 г. Самець та самка виглядають однаково.

Поширення

[ред. | ред. код]

Ібіс червоний поширений на півночі Південної Америки, від західної Венесуели через Гаяну аж до гирла Амазонки в Бразилії, а також на острові Тринідад. Трапляється у відносно великих колоніях.

МСОП оцінює всю популяцію червоного ібіса в 100 000—150 000 особин і класифікує вид як такий, що не перебуває під загрозою.

Спосіб життя і харчування

[ред. | ред. код]

Ібіс червоний живе у великих групах, що нараховують часто по кількасот родичів. Його раціон становлять комахи, молюски, краби і риби. Своїм серпоподібним зігнутим униз дзьобом він відшукує в м'якій тині черв'яків і крабів.

Розмноження

[ред. | ред. код]

Гніздиться навесні на мангрових островах на кущах та деревах. Кладка налічує з 1—3 яєць, період інкубації становить 21—23 дні. У пташенят коричневе оперення, а червоне забарвлення з'являється тільки на другому році життя, через 3 роки вони стають статевозрілими. Тривалість життя цих птахів становить 20 років.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Г. В. Фесенко Зоогеографічні особливості поширення птахів / Г. В. Фесенко, І. В. Шидловський // Біологічні Студії / Studia Biologica. — 2012. — Том 6/№ 3. — С. 197—222 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 грудня 2013. Процитовано 7 серпня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]