Трупіал монсератський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Icterus oberi)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Трупіал монсератський
Самець монсератського трупіала (Лондонський зоопарк)
Самець монсератського трупіала (Лондонський зоопарк)
Самиця монсератського трупіала (Монтсеррат)
Самиця монсератського трупіала (Монтсеррат)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Трупіалові (Icteridae)
Рід: Трупіал (Icterus)
Вид: Трупіал монсератський
Icterus oberi
Lawrence, 1880[2]
Ареал виду
Ареал виду
Посилання
Вікісховище: Icterus oberi
Віківиди: Icterus oberi
EOL: 1050859
ITIS: 560579
МСОП: 22724147
NCBI: 105519
Fossilworks: 372208

Трупіа́л монсератський[3] (Icterus oberi) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae)[4]. Ендемік Монтсеррату.

Монсератський трупіал

Довжина птаха становить 20-22 см, самці важать 36-39 г, самиці 31,5-35,8 г. Виду притаманний статевий диморфізм. Самці мають переважно чорне забарвлення, нижня частина спини, надхвістя, плечі, нижня частина грудей, живіт і гузка у них жовті. У самиць верхня частина тіла тьмяно-жовтувато-зелена, нижня частина тіла жовтувата. Дзьоб чорний, зверху з боків сизуватий.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Монсератські трупіали живуть у вологих гірських тропічних лісах, на висоті від 100 до 900 м над рівнем моря. Віддають перевагу заростям геліконій Heliconia caribaea, трапляються на краях плантаціяй, уникають сухих тропічних лісів. Живляться комахами та іншими безхребетними, а також плодами і нектаром. Сезон розмноження триває з березня по серпень. Гніздо чашоподібне, робиться з рослинних волокон, підвішується до бананового і геліконієвого листя. В кладці 2-3 яйця. За пташенятами доглядають і самці, і самці. За сезон може вилупитися два виводки.

Збереження

[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як вразливий. До початку 1990-х років монсератські трупіали мешкали переважно у вулканічним масивах Сільвер-Гіллз, Сентр-Гіллз[en] і Суфрієр-Гіллз. Виверження Суфрієр-Гіллз у 1995-1997 роках знищило до двох третин лісів, в яких мешкали птахи. У 1998-2000 рр вулканічна активність зменшилась, однак популяція монсератських трупіалів продовжувала скорочуватися. Велику загрозу становило також хижацтво з боку жовтодзьобих пересмішників та інтродукованих щурів, через яких успішність гніздування становила лише 29%. У 2001 і 2003 році відбулися нові виверження масиву Сентр-Гіллз. Станом на 2012 рік популяція монсератських трупіалів становила від 307 до 690 птахів. У 1999 році розпочалася програма з відновлення популяції цих птахів. Вісім монсератських трупіалів були досталені до Джерсійського зоопарку, де успішно розмножилися.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Icterus oberi: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 10 серпня 2022
  2. Lawrence, George Newbold (1880). Description of a new species of Icterus from the West Indies. Proceedings of the United States National Museum. 3 (166): 351.
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 серпня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]