Папуга індійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Psittacula eupatria)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Папуга індійський
Самець
Самець
Самиця
Самиця
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Папугоподібні (Psittaciformes)
Родина: Psittaculidae
Рід: Афро-азійський папуга (Psittacula)
Вид: Папуга індійський
Psittacula eupatria
(Linnaeus, 1766)
Мапа поширення виду
Мапа поширення виду
Синоніми
Psittacus eupatria Linnaeus 1766
Посилання
Вікісховище: Psittacula eupatria
EOL: 45510809
ITIS: 177647
NCBI: 232655

Папуга індійський[2] (Psittacula eupatria) — вид птахів родини папугових.

Поширення

[ред. | ред. код]

Мешкає в Південній Азії: Індії, Пакистані, східному Афганістані, Ірані, на острові Шрі-Ланка і Андаманських островах, а також в низці районів Південно-Східної Азії (М'янма, В'єтнам, Лаос). Невелика популяція існує в Стамбулі.

Зовнішній вигляд

[ред. | ред. код]

Це найбільший папуга у роді. Довжина папуги з хвостом 45-58 см. Забарвлення оперення трав'янисто-зелене, тім'я — з синім відтінком. На лопатках є бура пляма, на лобі — вузька чорна смужка, є також чорні «вуса», що починаються від піддзьоба і тягнуться назад по нижньому краю щік. Самці цього виду мають широке «намисто», яке на верхній частині шиї рожеве, а з боків шиї і до нижньої частини дзьоба — чорне («краватка»). У самиць і молодих птахів такого «намиста» немає. Дзьоб великий, яскраво-червоний, а у молодих папуг він морквяного кольору.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Населяють верхній ярус тропічного лісу і рідко спускаються на землю. Як і всі афро-азійські папуги — добрі літуни, але зазвичай літають на невелику відстань.

Розмноження

[ред. | ред. код]

У кладці зазвичай 2-4 яйця, які насиджує самиця. Інкубація триває 23-24 дні. Самець в цей час її годує і охороняє гніздо. Молодь у віці 6 тижнів починає показуватися з гнізда, а в 7 тижнів залишають його зовсім. За забарвленням вони схожі на самицю, але загальне зелене забарвлення у них тьмяніше. На 3-му році життя після линьки у самців з'являється характерне «намисто».

Утримання

[ред. | ред. код]

Їх здавна тримають у клітках як домашніх птахів. Перші згадки і малюнки з їх зображенням відносяться до часів Стародавнього Риму. Любителі утримують цих папуг за їх ласкаву вдачу і красу. Відомі випадки, коли папуги цього виду «заучували» до 100 слів, але це дуже рідко, частіше їх здатності обмежуються 10-15 словами. В умовах клітково-вольєрного утримання живуть довго.

Класифікація

[ред. | ред. код]

Вид включає в себе 5 підвидів, які розрізняються між собою розмірами і деякими деталями забарвлення:

  • Psittacula eupatria avensis (Kloss, 1917)
  • Psittacula eupatria eupatria (Linnaeus, 1766)
  • Psittacula eupatria magnirostris (Ball, 1872)
  • Psittacula eupatria nipalensis (Hodgson, 1836)
  • Psittacula eupatria siamensis (Kloss, 1917)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2017). Psittacula eupatria: інформація на сайті МСОП (версія 2017.1) (англ.) 18 червня 2018
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Література

[ред. | ред. код]