Європейська система інформації та авторизації подорожей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Простір ETIAS
Країни Європи
   Шенгенська зона
   Держави з відкритими кордонами
   Країни-члени ЄС, які поки не беруть участі, але зобов’язані приєднатися
Політика Європейський Союз
Тип Сфера системи електронних дозволів на подорожі
Очікувана реалізація 2025
Офіційний вебсайт ETIAS travel-europe.europa.eu/etias_en
Країни-учасниці
30 країн

Європейська система інформації та авторизації подорожей (ETIAS) — це вимога до в’їзду, запроваджена Європейським Союзом для громадян, які подорожують на підставі безвізу до Шенгенської зони та Болгарії, Кіпру й Румунії.[1]

ETIAS схожа на інші електронні дозволи на поїздки, як-от ESTA у Сполучених Штатах Америки, а також на системи, впроваджені в Австралії, Канаді та Новій Зеландії і заплановані до впровадження у Великій Британії.

Очікується, що ETIAS запрацює у 2025 році.[2] Після запуску системи діятимуть перехідний та пільговий періоди тривалістю по шість місяців кожний.[3]


Історія[ред. | ред. код]

Ідея електронної системи авторизації подорожей була вперше запропонована Європейською Комісією у 2016 році. [4] ETIAS була офіційно створена Регламентом (ЄС) 2018/1240 Європейського Парламенту та Ради ЄС від 12 вересня 2018 року.[5]


Географічна сфера застосування[ред. | ред. код]

Європейські країни, що вимагають дозвіл ETIAS[ред. | ред. код]

30 європейських країн будуть вимагати від мандрівників, які користуються безвізовим режимом, отримати дозвіл на подорож ETIAS. Це такі країни: [6]

Громадяни країн, які мають право користуватися системою[ред. | ред. код]

Громадяни країн, що не є членами ЄС і користуються безвізовим режимом, повинні подати заяву на отримання дозволу на подорож ETIAS. Це такі країни: [7]

Подання заявки для отримання дозволу ETIAS[ред. | ред. код]

Безвізові мандрівники повинні будуть заповнити онлайн-заявку за допомогою офіційного вебсайту ETIAS (https://travel-europe.europa.eu/etias_en) або офіційного мобільного додатку.[8] Подання заявки для отримання дозволу на подорож ETIAS коштуватиме 7 євро. Заявники молодше 18 років або старше 70 років звільняються від цієї оплати. Члени сім’ї громадян ЄС або осіб, які не є громадянами ЄС, але мають право вільно пересуватися територією Європейського Союзу, також звільняються від сплати збору за подання заявки.[9]

Очікується, що більшість заявок ETIAS оброблятимуться за декілька хвилин. У деяких випадках процес може тривати до 14 днів, якщо заявника попросять надати додаткову інформацію або документи на підтримку своєї заявки, або до 30 днів, якщо його запросять на співбесіду.[10] Дозвіл на подорож ETIAS буде прив’язаний до паспорта подорожуючого. Дозвіл є дійсним до 3 років або до закінчення терміну дії паспорта, зазначеного в заявці, залежно від того, що настане раніше. Якщо мандрівник отримує новий паспорт, йому потрібно буде отримати новий дозвіл на подорож ETIAS.[11]. Маючи дійсний дозвіл на подорож ETIAS, безвізові мандрівники можуть в’їжджати на територію 30 європейських країн так часто, як вони хочуть, для короткострокового перебування — зазвичай до 90 днів протягом 180-денного періоду. Однак це не гарантує можливість в’їзду. Після прибуття на кордон прикордонник попросить пред’явити паспорт та інші документи і перевірить, чи відповідають вони умовам в’їзду, визначеним у Шенгенському кодексі про кордони. [12]

Заявники матимуть право подати апеляцію у разі відмови у видачі, відкликання чи ануляції дозволу ETIAS. Апеляції розглядатимуться відповідними органами європейських країн, що вимагають дозвіл ETIAS. [13]

ЄС застеріг мандрівників від використання неофіційних вебсайтів ETIAS, заявивши, що, хоча деякі з них управляються справжніми компаніями, інші можуть діяти нечесно. [14]

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ Європейські країни, що вимагають дозвіл ETIAS. Офіційний вебсайт ETIAS Європейського Союзу (англ.). Європейський Союз. Процитовано 13-03-2024.
  2. ↑ Що таке ETIAS. Офіційний вебсайт ETIAS Європейського Союзу (англ.). Європейський Союз. Процитовано 13-03-2024.
  3. ↑ Офіційний журнал Європейського Союзу, L 236, 19.09.2018 р., видання англійською, остання консолідована версія. портал Офісу публікацій ЄС (англ.). Європейський Союз. 19-09-2018. Процитовано 13-03-2024.
  4. ↑ Повідомлення від комісії до Європейського парламенту та Ради ЄС: надійніші та ефективніші інформаційні системи для охорони кордонів та безпеки (PDF) (англ.). Європейська комісія. 06-04-2016. Процитовано 13-03-2024.
  5. ↑ Офіційний журнал Європейського Союзу, L 236, 19.09.2018 р., видання англійською, остання консолідована версія. портал Офісу публікацій ЄС (англ.). Європейський Союз. 19-09-2018. Процитовано 13-03-2024.
  6. ↑ Європейські країни, що вимагають дозвіл ETIAS. Офіційний вебсайт ETIAS Європейського Союзу (англ.). Європейський Союз. Процитовано 13-03-2024.
  7. ↑ Регламент (ЄС) 2018/1806 Європейського Парламенту та Ради (14-11-2018). ДОДАТОК II: Список третіх країн, громадяни яких звільняються від вимоги мати візу при перетині зовнішніх кордонів держав-членів для перебування не більш, ніж 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду (англ.). Європейський Союз. Процитовано 13-03-2024.
  8. ↑ Що таке ETIAS. Офіційний вебсайт ETIAS Європейського Союзу (англ.). Європейський Союз. Процитовано 13-03-2024.
  9. ↑ Що потрібно для подання заявки. Офіційний вебсайт ETIAS Європейського Союзу (англ.). Європейський Союз. Процитовано 13-03-2024.
  10. ↑ Що таке ETIAS. Офіційний вебсайт ETIAS Європейського Союзу (англ.). Європейський Союз. Процитовано 13-03-2024.
  11. ↑ Що таке ETIAS. Офіційний вебсайт ETIAS Європейського Союзу (англ.). Європейський Союз. Процитовано 13-03-2024.
  12. ↑ Що таке ETIAS. Офіційний вебсайт ETIAS Європейського Союзу (англ.). Європейський Союз. Процитовано 13-03-2024.
  13. ↑ Офіційний журнал Європейського Союзу, L 236, 19.09.2018 р., видання англійською, остання консолідована версія. портал Офісу публікацій ЄС (англ.). Європейський Союз. 19-09-2018. Процитовано 13-03-2024.
  14. ↑ Поява неофіційних вебсайтів ETIAS. Офіційний вебсайт ETIAS Європейського Союзу (англ.). Європейський Союз. Процитовано 13-03-2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Європейська_система_інформації_та_авторизації_подорожей&oldid=42659387