Європейський Сонячний Телескоп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Європейський Сонячний Телескоп (ЄСТ) (англ. European Solar Telescope, скорочено EST) являє собою загальноєвропейський проект з будівництва сонячного телескопа нового покоління класу 4-метрових, який буде розташований на Канарських островах, Іспанія. Він буде використовувати впроваджені інструменти з високою просторовою і тимчасовою резолюцією, що дозволяє ефективно проводити двомірну спектральну інформацію для вивчення магнітного зв'язку Сонця між його глибокою фотосферою і верхньою хромосферою. Це вимагає діагностику теплових, динамічних і магнітних властивостей плазми протягом багатьох висот масштабу, за рахунок використання декількох довжин хвиль зображень, спектроскопії і спектрополяриметрії.

Дизайн ЄСТ дуже підкреслить увагу на використання великої кількості видимої і ближньої інфрачервоної області інструментів одночасно, тим самим підвищуючи ефективність фотонів і діагностичних можливостей в порівнянні з іншими існуючими або пропонованими наземними або космічними сонячними телескопами. У травні 2011 року ЄСТ був в кінці концептуального дослідження свого дизайну.

ЄСТ розробляється Європейською Асоціацією Сонячних Телескопів (ЄАСТ), яка була створена, щоб забезпечити продовження сонячної фізики в рамках Європейського співтовариства. Його головна мета полягає в тому, щоб розвивати, будувати і керувати ЄСТ.[1] Європейський сонячний телескоп часто розглядається як аналог американського сонячного телескопа Даніель К. Інуал, який в даний час будується.

Дослідження концептуального дизайну[ред. | ред. код]

Дослідження концептуального дизайну,[2] проведене науково-дослідними інститутами та промисловими підприємствами було завершене в травні 2011 року.[3] Дослідження зайняло 3 роки, склало вартість € 7 млн і фінансується спільно з Європейською комісією в рамках Сьомої рамкової програми ЄС з наукових досліджень (РП7).[4] Дослідження складає кошторис € 150 млн на проектування і будівництво ЄСТа та втілює близько € 6,5 млн на рік для його роботи.

Партнери[ред. | ред. код]

Інститути-члени Європейської Асоціації Сонячних Телескопів походять із 15 різних країн.

Європейська асоціація сонячних телескопів (ІСТ) являє собою консорціум з 7 науково-дослідних інститутів і 29 промислових партнерів з 15 європейських країн, яка існує з метою, серед інших, здійснювати розробку ЄСТ, щоб Європу займала перші позиції в галузі Сонячної фізики в світі. А також ЄАСТ має намір розвивати, будувати та керувати Європейським сонячним телескопом (ЄСТ) наступного покоління з великим отвором діафрагми об'єктива на Канарських островах, Іспанія.

Інститут Місцезнаходження
IGAM Institutsbereich Geophysik, Astrophysik und Meteorologie Австрія Грац
HVO Hvar Observatory Хорватія Хвар
AIASCR Astronomical Institute AS CR Чехія Ондрейов
THEMIS THEMIS S.L., INSU-CNRS, CNR Франція Париж
KIS Kiepenheuer-Institut für Sonnenphysik Німеччина Фрайбург
UniDeb Heliophysical Observatory Debrecen Угорщина Дебрецен
INAF Istituto Nazionale di Astrofisica Італія Рим
UU Ultrecht University, Sterrekundig Instituut Нідерланди Утрехт
ITA Institute of Theoretical Astrophysics Норвегія Осло
IA UWr Astronomical Institute of the Wroclaw University Польща Вроцлав
AISAS Astronomical Institute of the Slovak, Academy of Sciencees Словаччина Татранська Ломніца
IAC Instituto de Astrofísica de Canarias Іспанія Ла-Лагуна
SU The Institute for Solar Physics Швеція Стокгольм
IRSOL Istituto Ricerche Solari Швейцарія Локарно
UCL-MSSL University College London — MSSL Велика Британія Лондон

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The European Solar Telescope. Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 22 квітня 2016.
  2. Conceptual Design Study - Final Report (PDF). www.themis.iac.es. Архів оригіналу (PDF) за 23 травня 2014. Процитовано 23 травня 2014.
  3. Partners Institutions. www.est-east.eu. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 23 травня 2014.
  4. SUCCESS STORIES - How much money has the EU invested in this?. ec.europa.eu. Архів оригіналу за 6 березня 2018. Процитовано 23 травня 2014.

Посилання[ред. | ред. код]