Єжи Домінік Любомирський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єжи Домінік Любомирський
Jerzy Dominik Lubomirski
Народився бл. 1665
Краків, Річ Посполита
Помер 29 січня 1727(1727-01-29)
Яновець
·апоплексичний удар
Поховання Ченстохова
Країна Річ ПосполитаКоролівство Польське
Національність поляк
Діяльність військовик, урядник
Суспільний стан шляхтич
Титул князь
Посада Краківський воєвода[d], посол Сейму Речі Посполитої[d], підстолій великий коронний[1], підкоморій надвірний коронний[2], староста ольштинськийd, барський староста[d], староста рицькийd, староста ліпінськийd і староста казимезькийd
Військове звання генерал
Конфесія римо-католик
Рід Любомирські
Батько Єжи Себастьян Любомирський
Мати Барбара Тарло
Брати, сестри Анна Кристина Любомирськаd, Кристина Любомирськаd, Ієронім Августин Любомирський, Станіслав Іраклій Любомирський, Олександр Михайло Любомирський і Франциск Себастьян Любомирський
У шлюбі з Урсула Катажина Любомирськаd і Магдалена Любомирськаd[3]
Діти Антоній Бенедикт Любомирський і Франциск Фердинанд Любомирський
Нагороди
орден Білого Орла
Герб
Герб

Урсула Бокум
Замок в Яновці

Єжи Домінік Любомирський (пол. Jerzy Dominik Lubomirski, бл. 1665 — 29 січня 1727) — польський магнат, військовик, урядник Королівства Польського. Представник яновецької гілки роду Любомирських гербу Шренява.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився, очевидно, 1665 року. Батько — князь, польний гетьман коронний Єжи Себастьян Любомирський, мати — друга дружина батька Барбара Тарло. Єжи Домінік був наймолодшим сином батька.

Навчався в школах єзуїтів. Спочатку став військовиком: службу розпочав 1684 року, брав участь у війні Польщі проти Османської імперії. У вересні-жовтні 1685 року брав участь у невдалій акції великого коронного гетьмана Станіслава Яна Яблоновського на Буковині. Разом з козаками під проводом Семена Палія воював проти татарів, з козацьким гетьманом, видається, підтримував добрі стосунки.

Адам Миколай Сенявський скористався його послугами для перемовин з прихильниками короля Станіслава Лещинського. Після повернення до Польщі короля Августа ІІ став одним з перших серед його оточення.

Посади (уряди): краківський воєвода, коронний підкоморій, ольштинський староста (тут сприяв відновленню зруйнованого замку[4]).

1698 року у Виговських відкупив Бар та Любомль.[5] Фундатор костелу св. Антонія та колегіуму піярів у Межирічі Корецькому. 1706 року перейшов на сторону короля Станіслава Лещинського, за що король Август ІІ забрав від нього В. Межирічі та віддав А. Меншикову. Отримав маєток назад 1711 року, але був змушений витрачати чималі кошти на відновлення міських валів.

Помер 29 січня 1727 року в Яновці після апоплексичного удару. Був похований у Ченстохові.

Сім'я[ред. | ред. код]

Перша дружина — Урсула Бокум, з якою розлучились та не мали дорослих дітей; вона стала дружиною князя Людовика Віртемберзького. Друга дружина — Маґдалена Тарло. Діти:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. GąsiorowskiKórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 134. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  2. Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. GąsiorowskiKórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 118. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  3. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
  4. Olsztyn, 1 // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 513. (пол.) — S. 513. (пол.)
  5. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1912. — Cz. 1. — T. 15. — S. 76. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]