Єне Рейто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єне Рейто
угор. Rejtő Jenő
Ім'я при народженні угор. Reich Jenő
Псевдонім P. Howard і Gibson Lavery
Народився 29 березня 1905(1905-03-29)[1][2]
Будапешт, Австро-Угорщина
Помер 1 січня 1943(1943-01-01)[1][2] (37 років)
Євдакове (село), Кам'янський район, Воронезька область, РРФСР, СРСР
·тиф і гіпотермія
Країна  Угорщина
Діяльність журналіст, письменник, письменник наукової фантастики, прозаїк-романіст, драматург
Мова творів угорська
Роки активності з 1934
Жанр пригодницькі твори, комедії, оперети, іронічний детектив
Magnum opus The Lost Cruiserd, The Three Musketeers in Africad, Dirty Fred, the Captaind, The 14-Carat Roadsterd, Q7470654?, The Found Cruiserd, Q465305?, The Blonde Hurricaned, Q111029365?, Q56189224?, Q56392531? і Q111024289?
CMNS: Єне Рейто у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Єне Рейте (угор. Rejtő Jenő, справжнє ім'я — Єньо Рейх; 29 березня 1905 — 1 січня 1943) — угорський письменник-фантаст, драматург і журналіст. В кириличному написанні відомий як: Єне Рейте, Єне Рейто або Еньо Рейтьо. Писав під псевдонімами: П. Говард, Гібсон Левері.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 29 березня 1905 року в Будапешті, Угорщина.[3] У 1934 році закінчив театральне училище в Будапешті і вирушив подорожувати країнами Європи. Повернувшись додому, Рейто зайнявся драматургією. Його твори часто користувалися великим успіхом, як це трапилося з оперетою «Хто сміє перемагати» (1934).[4]

Пізніше Єне починає писати пригодницькі романи, засновані на його закордонних подорожах. Молоду людину абсолютно захопила лиха вольниця мешканців великих портових міст: моряки, докери, солдати, симпатичні бурлаки стали героями найнеймовірніших пригод у його численних романах-пародіях. Неповторний пештський гумор підносить книги Рейто над звичайними творами пригодницького жанру.[4] Його твори, пародіюють французький Іноземний Легіон, написані під псевдонімом П. Говард, користувалися видатним успіхом у читачів. Деякі з них розглядалися як наукова фантастика. Єне Рейто також написав велику кількість комедій для кабаре і був редактором в газеті Надькьорут (Велике бульварне кільце).

У 1942 році серйозно хворий Єне Рейто був звинувачений нілашистами у веденні «підривної» діяльності і прямо з лікарняного ліжка відправлений до штрафної роти. Він помер 1 січня 1943 року в трудовому таборі під Євдаковим, на території окупованої Воронезької області.[5]

Ушанування пам'яті[ред. | ред. код]

Пам'ять про Єне Рейте пошановується в будапештському кафе Japán[hu], де він був регулярним відвідувачем. У 2001 році в Будапешті на його честь названа вулиця[6], а в 2003 році відбулася виставка, присвячена письменнику у музеї літератури імені Петефі[hu][7]. У 2005 році в серії «Великі угорці» випущена угорська поштова марка з портретом письменника.

Вибрана бібліографія[ред. | ред. код]

  • Йти чи померти[8] / угор. Menni vagy meghalni (1937)
  • Зниклий крейсер / угор. Az elveszett cirkáló (1938)
  • Аванпост[9] / угор. Az előretolt helyőrség1939)
  • Невидимий легіон[10] / угор. A láthatatlan légió (1939)
  • Тайфун «Блондинка» (Білявий циклон, Циклон «Блондинка»[11]) / угор. A szőke ciklon (1939)
  • Золотий автомобіль[hu][12] (1940)
  • Карантин у Гранд-готелі[8] (Жах Яви) / (1940)
  • Три мушкетери в Африці[hu] (1940)
  • Проклятий берег[10] (Таємниця алмазного берега[13]) / угор. Az elátkozott part (1940)
  • Орел або решка[9] / угор. Csontbrigád (1941)
  • Пригоди Бруднулі Фреда[14] / угор. Piszkos Fred, a kapitány (1940)
  • Нові пригоди Бруднулі Фреда[15] / угор. Piszkos Fred közbelép (Fülig Jimmy őszinte sajnálatára) (1941)
  • Знайдений панцерник / угор. A megkerült cirkáló (1943)
  • Бабине літо ведмежатника[16] (Місто мовчазних револьверів) / угор. A Néma Revolverek Városa (1969)

Посилання[ред. | ред. код]

  • Rejtő Jenő (угор.). Архів оригіналу за 19 травня 2019. Процитовано 17 травня 2011.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
  3. ↑ Daily News Hungary website
  4. ↑ а б "Pen name: P. Howard. Jenő Rejtő died 70 years ago". Hungarian Literature Online. 1 January 2013. Retrieved 2 January 2013.
  5. ↑ Tibor Hámori: Piszkos Fred és a többiek... Történetek Rejtő Jenő életéből. [Dirty Fred and the rest of the bunch... Stories from the life of Jenő Rejtő] Ságvári Endre Könyvszerkesztőség, Budapest, 1982. ISBN 9634225020.
  6. ↑ Pictures of Rejto street. Архів оригіналу за 24 лютого 2012. Процитовано 18 червня 2009.
  7. ↑ The Museum of Literature Petőfi. Архів оригіналу за 28 лютого 2009. Процитовано 18 червня 2009.
  8. ↑ а б Ховард, П. Кровь тигра // Карантин в Гранд-отеле, Кровь Тигра, Идти или умереть [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.] / переводчик Е. Егоров. — Москва: Профит, 1993. — 414 с. — 100 000 экз. — ISBN 978-5-462-00875-7.
  9. ↑ а б Ховард, Пол. Аванпост. Орел или решка [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.] = Az előretolt helyőrség / переводчик Е. Егоров. — Москва: Rtrans, 1994. — 384 с. — (Best Novel). — 100 000 экз. — ISBN 985-6032-01-6.
  10. ↑ а б Рэйтё, Е. Проклятый берег. Белокурый циклон. Невидимый легион. Карантин в Гранд-отеле [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.] / переводчик А. Креснин. — Лианда, Интербук-Украина, 1993. — 7000 экз. — ISBN 5-7664-0658-4.
  11. ↑ Рэйте, Ене. Циклон «Блондинка» [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.] = A szőke ciklon / переводчики Т. Воронкина, С. Солодовник. — Москва: Художественная литература, 1993. — 496 с. — (Книги хорошего настроения). — 75 000 экз. — ISBN 5-280-02755-3.
  12. ↑ Рейто, Енё. Золотой автомобиль = A tizennégy karátos autó (Magveto Konyvkiado. Budapest, 1985 (5 kiadas) / переводчик Н. Аретинская. — 1-е изд. на русском. — Дебрецен: Альфёльди, 1989. — 208 с. — ISBN 903-13-2890-2.
  13. ↑ Рейтэ, Енэ. Тайна алмазного берега [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.] = Az elátkozott part / переводчик Т. Воронкина. — Москва: АСТ-Пресс Книга, 2009. — 320 с. — (Книги хорошего настроения). — 7000 экз. — ISBN 978-5-462-00875-7.
  14. ↑ Рейтэ, Енэ. Приключения Грязнули Фреда [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.] = Piszkos Fred, a kapitány / переводчик Т. Воронкина. — Москва: АСТ-Пресс Книга, 2008. — 336 с. — (Книги хорошего настроения). — 7000 экз. — ISBN 978-5-462-00823-8.
  15. ↑ Рейтэ, Енэ. Новые приключения Грязнули Фреда [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.] = Piszkos Fred közbelép (Fülig Jimmy őszinte sajnálatára) / перевод Т. Воронкина. — Москва: АСТ-Пресс Книга, 2008. — 336 с. — (Книги хорошего настроения). — 7000 экз. — ISBN 978-5-462-00698-2.
  16. ↑ Рейтэ, Енэ. Бабье лето медвежатника = A Néma Revolverek Városa / переводчик Т. Воронкина. — Москва: АСТ-Пресс Книга, 2009. — 320 с. — ISBN 978-5-462-00861-0.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єне_Рейто&oldid=40649254