Єшевський Степан Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степан Васильович Єшевський
Народився 2 лютого 1829(1829-02-02)
Шоргутово
Помер 27 травня 1865(1865-05-27) (36 років)
Москва
Країна Російська імперія
Діяльність історик
Alma mater Московський університет
Заклад Імператорський Казанський університет
Імператорський Московський університетd
Вчене звання професор
Вчителі Мельников Павло Іванович[1][2] і Pyotr Kudryavtsevd
Аспіранти, докторанти Ключевський Василь Йосипович

Степан Васильйович Єшевський (*1829 — †1865) — історик античності, середньовіччя, російської історії. Член Московського археологічного товариства.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селі Шоргутово Костромської губернії.

Початкову освіту отримав в костромській та нижегородській гімназіях. У 1846 р. вступив на філософський факультет Казанського університету. Через два роки перевівся до Московського університету, де слухав лекції професорів: Т. Грановського та П.Кудрявцева[ru]. Під керівництвом останнього почав займатися початковим періодом середньовіччя, кандидатську дисертацію присвятив єпископу і письменнику Григорію Турському.

По закінченню університету почав службу в Ніколаєвському інституті. У 1851 р. надрукував у виданні «рос. Московские Ведомости» рецензію на працю П. Кудрявцева «рос. Судьбы Италии», а у 1852 р. у виданні «рос. Отечественные Записки» — «рос. Обозрение истории литературы за 1851 г.» і рецензію на публічні лекції Т. Грановського. У 1853 р. переїхав до Одеси, де протягом двох років викладав історію і статистику Російської імперії у Рішельєвському ліцеї. У цей період підготував магістерську дисертацію «рос. Аполлинарий Сидоний», яку 1855 успішно захистив.

Восени 1855 р. його було обрано на посаду професора Московського університету, але Міністерство народної освіти Російської імперії не затвердило це обрання. Деякий час працював у Казанському університеті (читав курси з російської історії період правління Єлизавети Петрівни та історіографії) і в Олександрінському сирітському корпусі. З січня 1858 р., після затвердження згаданим Міністерством на посаду професора, почав викладати курси давньої та середньовічної історії у Московському університеті. За його ініціативою були створені музеї етнографії в Казані (1856) і Москві (1865). Одним із його учнів в університеті був О. Трачевський. У 18591861 рр. перебув у науковому відрядженні в Німеччині, Італії, Швейцарії, Франції, де слухав лекції в університетах, відвідував музеї. В Парижі готував матеріал для докторської дисертації, яку присвятив королеві франків Брунегільді. Дисертація залишилась не закінченою.

Помер у м. Москві.

Досліджував історію римських провінцій, релігійне життя на зламі епох, політичний і культурний стан Галлії в V—VI ст. н. е., висвітлив соціальні передумови занепаду Римської імперії. Йому вдалося показати, як на руїнах старого рабовласницького суспільства виникло нове феодальне суспільство.

Праці[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б К. Б.-Р. Ешевский, Степан Васильевич // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1894. — Т. XIа. — С. 697–698.
  2. а б С. Венгеров Мельников, Павел Иванович // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XIX. — С. 46–49.