Іванов Тимур Вадимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванов.
Іванов Тимур Вадимович
Народження 15 серпня 1975(1975-08-15) (48 років)
Москва, СРСР
Країна  Росія
Освіта факультет обчислювальної математики і кібернетики МДУd
Нагороди
CMNS: Іванов Тимур Вадимович у Вікісховищі

Тимур Вадимович Іванов (нар. 15 серпня 1975, Москва, РРФСР, СРСР) — російський державний діяч, що потрапив до корупційного скандалу, пов'язаного зі сферою будівництва[1], заступник міністра оборони Російської Федерації з 23 травня 2016 року. Дійсний державний радник Російської Федерації 1-го класу, кандидат економічних наук.

З 6 жовтня 2022 року за підтримку російського вторгнення в Україну перебуває під санкціями всіх країн Європейського Союзу[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 15 серпня 1975 року в Москві . Батько Вадим Геннадійович Іванов, з 2004 року — генеральний директор ТОВ «Кристал Девелопмент». Мати — лезгинка родом із Курахського району Дагестану .

1997 року Тимур Іванов закінчив факультет обчислювальної математики та кібернетики Московського державного університету імені М. В. Ломоносова . З 1997 по 1999 рік працював у різних комерційних організаціях, з 1999 по 2012 рік — на підприємствах паливно-енергетичного комплексу Росії. Вчений ступінь — кандидат економічних наук (дисертація «Фінансово-організаційні моделі проектів спорудження АЕС» під керівництвом О. М. Карякіна захищена в Іванові у 2011 році).

У 2012 році обіймав посаду заступника голови уряду Московської області (губернатор — Сергій Шойгу). З 2013 по 2016 рік — генеральний директор АТ «Оборонбуд», що входить у структуру Міноборони Росії.

23 травня 2016 року указом Президента Росії призначений заступником міністра оборони Російської Федерації . У Міноборони опікується питання, пов'язані з управлінням майном та розквартуванням військ, житловим та медичним забезпечення Збройних сил Росії . Відповідає за будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт об'єктів Міноборони Росії та військову іпотеку.

Під час пандемії COVID-19 в Росії в 2020 році куратор будівництва 16-ти багатофункціональних медичних центрів Міноборони для лікування пацієнтів з COVID-19. Також курував будівництво храму збройних сил РФ, і самого парку «Патріот».

Дійсний державний радник Російської Федерації 1-го класу (2019)[3].

Корупційний скандал[ред. | ред. код]

Влітку 2022 року в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну Тимур Іванов був призначений відповідальним за відбудову зруйнованого росіянами Маріуполя. За результатами журналістського розслідування, яке 20 грудня 2022 року опублікувала команда російського опозиціонера Олексія Навального, компанії, безпосередньо пов'язані з Івановим, вже заробили на об'єктах в окупованому Маріуполі, понад 17 млрд рублів (близько 240 млн доларів)[4].

Затримання[ред. | ред. код]

23 квітня 2024 року затриманий слідчим комітетом федерації. Йому оголошено підозру у хабарництві[5] в особливо великому розмірі — щонайменше 1 млн рублів (ч. 6 ст. 290 КК РФ) заарештований Басманним районним судом на 2 місяці. Йому загрожує до 15 років колонії[6]. За даними «Важных историй», справжньою причиною арешту Іванова є підозра в державній зраді[7][8].

Родина[ред. | ред. код]

  • Перша дружина — невідома.
  • Друга дружина (з 2010) — Світлана Олександрівна Іванова (уроджена Захарова, у першому шлюбі Маніович (нар. 19 вересня 1973, Москва)[9], підприємець, володіє «Metropol Fashion Group». Екс-ведуча програми «Зніміть це негайно!» на СТС[10] Громадянка Ізраїлю. Діти від першого шлюбу з Михайлом Маніовичем — донька Олександра (нар. 1998) і син Михайло (нар. 2003)[11] .
    • Донька — Дар'я (нар. 2010)
    • Донька — Параска (нар. 2018).

У червні 2022 року подружжя оформило фіктивне розлучення. Однак, незадовго до розлучення вона змінила прізвище на Іванова[4]. Фонд боротьби з корупцією Олексія Навального звернувся до Фінансової гвардії Італії з проханням заарештувати активи Тимура Іванова та членів його сім'ї. Світлана Маніович не потрапила під санкції Євросоюзу та продовжувала витрачати в Європі гроші, які її чоловік заробив на війні в Україні[12].

Санкції[ред. | ред. код]

Тимур Іванов на відповідав за закупівлю товарів військового призначення та будівництво військових об'єктів. Він займав десяте місце в загальній ієрархії російського військового керівництва. Тимур Іванов несе безпосередню відповідальність за військові дії Росії проти України, є підсанкційною особою багатьох країн світу.[13]

5 березня 2022 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, Тимура Іванова занесли до списку санкцій США.[14]

6 травня 2022 року, внесений до списку санкцій Канади за «співучасть у виборі президента Путіна вторгнутися в мирну і суверенну країну».[15]

6 жовтня 2022 року внесений до санкційного списку країн Євросоюзу.[16]

19 жовтня 2022 року доданий до санкційного списку України.[17]

З аналогічних підстав перебуває під санкціями Австралії, Японії, Швейцарії та Нової Зеландії.[13]

Нагороди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑  Война и Пир. Гламурная жизнь заместителя министра обороны Тимура Иванова (41 мин.) на YouTube // видеоканал Алексей Навальный.
  2. ↑ Расторгуев, Газманов и Чичерина включены в санкции ЕС против России
  3. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 16 апреля 2019 года № 173 «О присвоении классных чинов государственной гражданской службы Российской Федерации и классных чинов юстиции федеральным государственным гражданским служащим»(рос.)
  4. ↑ а б …І Пєсков у костюмі ведмедя. Сім'я заступника міністра оборони РФ витрачає мільйони на розкіш, сам він заробляє на війні в Україні — розслідування. НВ Світ (укр.). 22 грудня 2022. Процитовано 23 грудня 2022.
  5. ↑ У РФ у справі про хабар затримали заступника Шойгу, Радіо Свобода, 23.04.2024
  6. ↑ В России задержан замминистра обороны Тимур Иванов – DW – 23.04.2024. dw.com (рос.). Процитовано 24 квітня 2024.
  7. ↑ Замминистра обороны Иванова подозревают в госизмене, выяснили «Важные истории». istories.media (рос.). Процитовано 24 квітня 2024.
  8. ↑ «Взятка — это для публики». Источники «Важных историй» утверждают, что замминистра обороны России Тимура Иванова подозревают в госизмене. Meduza (рос.). Процитовано 24 квітня 2024.
  9. ↑ Дружина заступника Шойгу витратила 70 тисяч євро в Парижі, доки ЗС РФ бомбили Київ. ФОКУС (укр.). 22 грудня 2022. Процитовано 7 квітня 2023.
  10. ↑ Замминистра обороны РФ отметил день рождения жены в Императорском яхт-клубе / life.ru, 26 сентября 2016. Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 15 травня 2020.
  11. ↑ Светлана Захарова стала мамой в четвёртый раз / tatler.ru. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 15 травня 2020.
  12. ↑ ФБК попросил Италию арестовать активы замминистра обороны РФ Тимура Иванова. ФБК попросил Италию арестовать активы замминистра обороны РФ Тимура Иванова (рос.). Процитовано 23 грудня 2022.
  13. ↑ а б ІВАНОВ Тимур Вадимович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 7 квітня 2023.
  14. ↑ США расширили санкционный список, в него вошла Галина Лукашенко. Россия в ответ внесла в стоп-лист Байдена и Блинкена. Настоящее Время (рос.). Процитовано 7 квітня 2023.
  15. ↑ Government of Canada, Public Works and Government Services Canada (25 травня 2022). Canada Gazette, Part 2, Volume 156, Number 11: Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. gazette.gc.ca. Процитовано 7 квітня 2023.
  16. ↑ Council Decision (CFSP) 2022/1907 of 6 October 2022 amending Decision 2014/145/CFSP concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine (англ.), № 32022D1907, 6 жовтня 2022, процитовано 7 квітня 2023
  17. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №726/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
  18. ↑ Бирюлин Р. За личный вклад в развитие здравоохранения. Глава Луганской Народной Республики Леонид Пасечник присвоил звание Героя ЛНР заместителю министра обороны РФ Тимуру Иванову. // Красная звезда. — 2022, 28 сентября. — С. 8.[недоступне посилання]
  19. ↑ Патриарх Кирилл наградил Шойгу орденом Русской православной церкви. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іванов_Тимур_Вадимович&oldid=42624102