Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад.(вересень 2018)
Народився 25 лютого1807 року селі Романові (нині селище міського типуЖитомирської області, Україна). Початкову музичну освіту здобув удома, у батька: грав на скрипці, був диригентом. З 1825 року навчався в Варшаві у Юзефа Ельснера, спочатку приватно, потім (1826—1828) в Інституті музики, де його однокласником був Ф. Шопен. Деякий час жив і працював у Німеччині, де відвідав в якості піаніста і диригента Берлін, Дрезден, Бонн, Франкфурт, Мюнхен. У 1834 році його друга симфонія отримала другий приз на конкурсі у Відні. У 1857 організував самостійний симфонічний оркестр (Польський оркестр Ігнація Фелікса Добжинського), який виступав за тиждень (економічно справа не відбулася, і незабаром оркестр розпався).
Представлений нижче список містить лише основні твори Добжинського (усього він написав їх близько 170). З нього можна скласти уявлення про різнобічність інтересів композитора. Він пробує себе майже в усіх жанрах: пише оперу, симфонії і релігійні кантати, але також кантати і оркестрові твори «на випадок». Дивно різноманітні концертні досліди Добжинського: навіть в такому списку вказані твори для семи різних інструментів з оркестром. У камерній музиці він творить не тільки в рамках звичайних ансамблів на кшталт струнного квартету, але складає також для нетрадиційних складів інструментів (секстет з контрабасом і ін.). Фортепіанні п'єси Добжинського охоплюють майже всі відомі жанри.
Опера «Монбар, або Флібустьєри», op. 30 (Monbar czyli Flibustierowie, 1836—1838, перша повна постановка — січень 1863 Варшава, диригував сам Добжинський).
Музика до п'єс:
«Конрад Валленрод» А. Міцкевича, драматична переробка поеми в трьох діях, op. 69, не закінчена, що не публікувалася (1859—1865);
«Бургграфи» В. Гюго, op. 70 (1860);
«Мистецтво і торгівля» (Sztuka i handel), музична комедія в трьох діях з прологом (п'єса Ж. Ш. Дюбуа в перекладі К. Кашевського, 1861).
Кантата на честь хоробрих захисників батьківщини (Kantata na cześć walecznych obrońców Ojczyzny), для чотирьох солістів, змішаного хору і оркестру (1830).
«Перехід Бугу» (Marsz za Bug), марш для змішаного хору і органу (1831).
Кантата на іменини Генрика Лубеньского, для змішаного хору і оркестру (1834).
«Святий Боже» (Święty Boże), op. 61, молитва для чотирьох солістів, хору і оркестру або органу (до 1851).
«Плач над труною Господа Ісуса» (Lamentacja nad grobem Chrystusa Pana), op. 62 для хору з оркестром (1851).
«Пісня Пресвятій Богородиці» (Pieśń do Najświętszej Marii Panny), op. 58, для сопрано, мішаного хору та органу (до 1853).
Похоронний марш на смерть Фридерика Шопена (Marsz żałobny na śmierć Fryderyka Chopina), op. 66, для змішаного хору і оркестру (1857).
Veni Creator, op. 67 (68), для чоловічого хору з духовим оркестром (бл. 1857).
Симфонія № 2 c-moll «Характеристична симфонія в дусі польської музики», op. 15 (Symfonia charakterystyczna w duchu muzyki polskiej, 1834, друга редакція 1862, повільна частина була замінена Елегією з Струнного секстету, op. 39).
Концертна увертюра для великого оркестру, op. 1 (1824).
Два концертних полонезу для великого оркестру, op. 31 (ок. 1839).
Гумореска-капричіо на італійську тему для оркестру, op. 53 (1847).
Фортепіанний концерт As-dur, op. 2 (1824), юнацький твір (не був виданий, перше відоме виконання 1986; існують реконструкція К. Бацулевского, що використовує повний текст, з усіма виключеними Добжинський місцями, і більш коротка, що враховує пізніші купюри редакція Казімєжа Розбицький).
Рондо-полонез (Rondo à la Polacca) для фортепіано з оркестром, op. 6 (бл. 1827).
Концертні варіації на тему відомої мазурки для фортепіано з оркестром, op. 12 (опубл. 1834). Можливо, для фортепіано соло.
«Спогад про Дрездені» G-dur для гобоя (скрипки), віолончелі та фортепіано (1846).
Велике тріо a-moll для скрипки, альта і віолончелі, op. 17 (ок. 1831).
Три струнних квартети (для двох скрипок, альта і віолончелі):
№ 1 e-moll, op. 7 (1828 або одна тисяча вісімсот двадцять дев'ять);
№ 2 d-moll, op. 8 (+1829);
№ 3 E-dur, op. 13 (1830).
Етюди на власну тему в подвійному контрапункті восьми видів [?] (Studium na temat oryginalny w dubeltowym kontrapunkcie w 8 postaciach) для струнного квартету, op. 62 (1867).
Два струнних квінтету (для двох скрипок, альта і двох віолончелей):
№ 1 F-dur, op. 20 (1831);
№ 2 a-moll, op. 40 (ок. 1841).
Струнний секстет (для двох скрипок, альта, двох віолончелей і контрабаса) Es-dur, op. 39 (1841).
Романс для гобоя, струнного квінтету і контрабаса (бл. 1842).
«Сон християнина» (Sen chrześcijanina), релігійна фантазія для десяти інструментів, op. 57 (ок. 1850). Очевидно, перший в польській музиці децімет, як і взагалі один з найбільш ранніх.
Alina Nowak-Romanowicz: Dobrzyński Ignacy Feliks. W: Elżbieta Dziębowska: Encyklopedia muzyczna PWM. T. 1: cd część biograficzna. Kraków: Polskie Wydawnictwo Muzyczne, 1984, s. 419—424. ISBN 83-224-0223-6. OCLC 165082791. (pol.)
Файли у Вікісховищі
