Ізраїльсько-шведські відносини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ізраїльсько-шведські відносини
Швеція
Швеція 		Ізраїль
Ізраїль

Ізраїльсько-шведські відносини — двосторонні відносини між державою Ізраїль і Королівством Швеція.

Історія

[ред. | ред. код]

Швеція голосувала за План ООН по розділенню Палестини запропонований UNSCOP (голова шведський юрист Еміл Сандстрьом) в 1947 році, який став правовою основою для утворення держави Ізраїль. Королівство також запропонувало послуги графа Фольке Бернадота, шведського дипломата, щоб допомогти ООН в переговорах між арабськими і палестинськими жителями. Шведський аристократ домігся хиткого перемир'я між щойно утвореною державою Ізраїль і його арабськими сусідами, які зібралися атакувати Ізраїль у травні 1948 року, а потім намагався домовитися про більш тривале перемир'я. 17 вересня 1948 року підпільне угруповання «Лехі», також відоме як «Stern Gang», вбило Бернадота. Операцією керував Йегошуа Цеттлер, виконавцями стала група з 4 осіб під командуванням Мешулам Маковер. Смертельні постріли зробив Йегошуа Коен. Радбез ООН описав вбивство як «боягузливий акт, який, ймовірно, вчинило кримінальне терористичне угрупування».[1] Лехі розглядали Бернадота як ставленика англійців і арабів, і, як наслідок, бачили в ньому серйозну загрозу появі Держави Ізраїль і боялися, що тимчасовий ізраїльський уряд прийме його план, який Лехі вважали катастрофічним.[2][3][4][5]

Незабаром після вбивства ізраїльський уряд випустив указ про запобігання терористичній діяльності і оголосив «Лехі» терористичним угрупуванням. Багато членів організації Лехі були заарештовані, включаючи її лідерів Натана Елін-Мора і Матітіагу Шмулевича. Ізраїльський прем'єр-міністр Давид Бен-Гуріон швидко оголосив Лехі поза законом, як «банду розбійників, боягузів і підлих інтриганів», але 5 місяців по тому він оголосив загальну амністію і випустив їх усіх на свободу.[6][7] Швеція вважала, що вбивство було сплановане швидше урядом Ізраїлю, ніж поодинокими терористами. Вона визнала розслідування і його наслідки невідповідними до скоєного злочину. Поліцейське розслідування не було розпочато в перші 24 години після вбивства, і, відповідно до ізраїльського історика Амістуру Ілану, розслідування було «дилетантським». Тільки в 1995 році Шимон Перес офіційно висловив «співчуття з приводу, що його (Бернадота) вбили терористичним способом». Швеція зі свого боку намагалася затягнути прийняття держави Ізраїль в ООН. Відносини між Швецією і Ізраїлем залишалися прохолодними в результаті вбивства графа, а також тому, що Ізраїль амністував винних.[8][9]

Відносини між Швецією та Ізраїлем були хорошими в 1950 — 60-х рр., коли Таге Фрітьоф Ерландер займав пост прем'єр-міністра Швеції. Він висловлював сильну підтримку Ізраїлю під час Шестиденної війни.[10]

Улоф Пальме, який змінив Ерландера на посаді глави уряду і лідера Соціал-демократичної партії Швеції в 1969 році, був більш критичний по відношенню до США і їхніх союзників, включаючи Ізраїль. У 1969 році СДПШ прийняла нейтралітет щодо палестино-ізраїльського конфлікту.[11] Новий політичний курс був скоректований шведським дипломатом Гуннаром Йеррінгом, спеціальним посланцем Державого секретаря ООН (місія Йеррінга).[12]

У жовтні 1973 року під час Війни Судного дня Міністр закордонних справ Швеції Крістер Вікман, критикував Ізраїль і заявив, що проблеми на Близькому Сході не можуть був вирішені військовою перевагою.[13] У червні 1981 року Швеція засудила ізраїльську атаку на ядерний реактор Осирак в Іраку, як «очевидне порушення міжнародного права».[14] У липні 1982 роки після Першої Ліванської війни прем'єр-міністр Улоф Пальме порівняв ізраїльське поводження з палестинськими дітьми з тим, як нацистська Німеччина поводилася з єврейськими дітьми в концтаборах і гето під час Другої Світової війни.[15] У грудні 1988 року голова ООП Ясір Арафат відвідав Стокгольм на запрошення шведського уряду. Після двох днів переговорів Арафат оголосив, що він тепер визнає право Ізраїлю на існування і припиняє будь-яку терористичну діяльність.[16]

У жовтні 1999 року шведський прем'єр Ганс Йоран Перссон відвідав Ізраїль, запропонувавши свої послуги в якості посередника в палестино-ізраїльському мирному врегулюванні. Візит Перссона став першим офіційним візитом глави уряду Швеції в Ізраїль з 1962 року, коли країну вперше відвідав шведський прем'єр-міністр Таге Ерландер.[17]

У січні 2004 року посол Ізраїлю в Швеції Цві Мазель зруйнував художнє зображення шведсько-ізраїльського художника Дрора Фейлера на виставці Шведського музею національних старожитностей в Стокгольмі. На картині було зображено палестинську терористку-самогубця Ханаду Джарадат у вигляді «Білосніжки». Дії Мазеля викликали дипломатичний скандал у відносинах між двома країнами.

Під час Другої ліванської війни 2006 року голова МЗС Швеції Йан Еліассон критикував дії як Хезболли, так і ізраїльську відповідь на них.[18] Під час військової операції в Газі в січні 2009 року глава МЗС Карл Більд критикував Ізраїль і закликав до негайної зупинки вогню.[19]

У серпні 2009 року виник дипломатичний скандал після публікації в шведському таблоїді «Aftonbladet», який стверджував, що ЦАХАЛ замішаний в «вирощуванні органів» у убитих палестинців. Ізраїль закликав шведський уряд засудити статтю, яку описали як «маніфест антисемітизму» та сучасний «кривавий наклеп».[20] Шведський уряд відмовився це робити, посилаючись на свободу преси і конституцію держави.

У жовтні 2014 року пройшли вибори до Риксдагу і отримавша більшість Соціал-демократична робітнича партія Швеції сформувала уряд під керівництвом Стефана Льовена. Він оголосив, що Швеція визнає незалежність Держави Палестина, тому що «конфлікт між Ізраїлем і Палестиною може бути вирішений тільки за принципом „дві держави для двох народів“… Рішення, що припускає утворення двох держав, вимагає взаємного визнання і волі до мирного співіснування. Тому Швеція визнає незалежність Палестини.»[21] У відповідь на цю заяву, офіс глави ізраїльського МЗС Авігдора Лібермана заявив, що «він шкодує, що новий прем'єр-міністр поспішив зробити заяву про позицію Швеції з питання визнання незалежності Палестини, очевидно до того, як у нього з'явився час ретельно вивчити проблему.»[22] і що посол Швеції буде запрошений на «бесіду» з цього приводу.[23] Ліберман також заявив: «Левен поспішив зробити заяву … очевидно, перед тим як він міг заглибитися в вивчення проблеми і зрозуміти, що саме палестинці гальмують весь процес» в досягненні миру з Ізраїлем. Він також закликав Льовена «сфокусуватися на більш важливих проблемах регіону, таких як щоденні масові вбивства в Сирії, Іраку або де-небудь ще.» Ізраїль відкликав свого посла зі Швеції, Ісаака Бахмана, для консультацій; він повернувся на свою роботу через місяць. У грудні Ліберман оголосив, що має намір бойкотувати візит свого шведського колеги в Ізраїль, і додав, що «відносини на Близькому Сході набагато складніші, ніж меблі з ІКЕА, яку можна зібрати самому.» Міністр закордонних справ Швеції Марго Вальстрьом відповіла на зауваження Лібермана: «Я з радістю відправлю йому упаковку меблів з ІКЕА. Він зможе побачити, що для того, щоб зібрати всі разом, в першу чергу, необхідний партнер. І з ним треба працювати разом, і потрібна хороша інструкція по збірці і я думаю, у нас є більшість з цих компонентів.» У січні 2015 року було оголошено, що вона скасувала свій візит до Ізраїлю без додаткових подробиць. Метою візиту в першу чергу було вшанувати пам'ять Рауля Валленберга, шведського дипломата, який врятував десятки тисяч євреїв від відправки в концтабори, видаючи їм шведські документи під час Другої світової війни.[24]

У серпні 2018 шведський бізнесмен Стефан Абрахамссон організував судно, яке вирушило до Ізраїлю зі Швеції в якості знака солідарності з єврейською державою на відміну від «флотилій свободи», які відправлялися на Близький Схід з Швеції в підтримку жителів Сектора Гази. За планом мореплавця судно мало прибути в порт Герцлії в середині жовтня 2018 року.[25]

Торгові зв'язки

[ред. | ред. код]

Шведська мережа магазинів одягу «H&M» відкрила свій перший магазин в Тель-Авіві в 2010 році, а пізніше ще 5 магазинів в інших містах Ізраїлю. Планується відкрити ще кілька магазинів в області Великого Тель-Авіва (Гуш-Дан).[26]

У 2014 році Ізраїль експортував товарів до Швеції на загальну суму 185 млн дол. США, головним чином електроніку,[27] в той час як Швеція експортувала до Ізраїлю товарів на 491 млн дол. США: транспортні засоби і машинне обладнання.[28]

Культурні зв'язки

[ред. | ред. код]

Асоціація Шведсько-Ізраїльської дружби — розташована в Швеції організація, яка працює над розширенням культурних зв'язків між двома країнами. Вона була заснована в Стокгольмі в 1953 році, має місцеві відділення в Гетеборзі і Мальме, відкриті роком пізніше. Сьогодні асоціація включає 26 місцевих відділень, в яких працюють близько 3000 співробітників.[29]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ UNSC アーカイブされたコピー. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 30 листопада 2013. resolution 57 (18 September 1948).
  2. ↑ A. Ilan, Bernadotte in Palestine, 1948 (Macmillan, 1989) p194
  3. ↑ J. Bowyer Bell, Assassination in International Politics, International Studies Quarterly, vol 16, March 1972, 59—82.
  4. ↑ Haberman, Clyde (22 лютого 1995). Terrorism Can Be Just Another Point of View. New York Times. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 28 грудня 2008. Mr. Shamir, nearly 80, still speaks elliptically about the Bernadotte assassination. Years later, when Ben-Gurion moved to a kibbutz in the Negev desert, Sdeh Bokker, one of his closest friends there was Yehoshua Cohen, who had been one of the assassins. Review of Kati Marton's biography.
  5. ↑ Cowell, Alan (2 листопада 1991). THE MIDDLE EAST TALKS: REPORTER'S NOTEBOOK; Syria Offers Old Photo To Fill an Empty Chair. The New York Times. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 28 грудня 2008. In recent years, several members of the group known by the British as the Stern Gang have acknowledged responsibility for the killing. Mr. Shamir, who was a member of the Stern Gang, has declined to discuss the killing, and one of his spokesman has said he had no role in it.
  6. ↑ BOOKS OF THE TIMES; Terrorism Can Be Just Another Point of View [Архівовано 12 грудня 2019 у Wayback Machine.] The New York Times, 22 Feb 1995
  7. ↑ [Heller, J. (1995). The Stern Gang. Frank Cass. ISBN 0-7146-4558-3 p. 267]
  8. ↑ Israel's forgotten hero: The assassination of Count Bernadotte — and the death of peace [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.] The Independent, 18 Sept 2008
  9. ↑ Israel Delivers Reply to Sweden on Bernadotte's Assassination; Admits Police Failure [Архівовано 28 березня 2019 у Wayback Machine.] JTA, 20 Jun 1950
  10. ↑ Ahlmark, Per[en]. Det öppna såret : om massmord och medlöperi : [швед.]. — Stockholm : Timbro[en], 1997. — С. 195. — ISBN 91-7566-326-0.
  11. ↑ Ahlmark 1997, p. 196.
  12. ↑ Ahlmark 1997, p. 196.
  13. ↑ Ahlmark 1997, p. 196.
  14. ↑ Ahlmark, Per[en]. Det är demokratin, dumbom! : [швед.]. — Stockholm : Timbro[en], 2004. — С. 46. — ISBN 91-7566-548-4.
  15. ↑ Anförande vid TCO kongressen (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 квітня 2016. Процитовано 28 травня 2021.
  16. ↑ Horisont 1988 : [швед.]. — Malmö : Bertmark, 1988. — С. 291.
  17. ↑ När var hur 2001 : [швед.]. — Stockholm : Dagens Nyheter, 2001. — С. 17.
  18. ↑ Gustafsson, Erik (13 липня 2006). Skarp kritik från den svenska regeringen [Sharp criticism from the Swedish government]. Dagens Nyheter (Swedish) . Архів оригіналу за 28 серпня 2010. Процитовано 29 серпня 2009.
  19. ↑ Carl Bildt om situationen i Gaza (швед.). Government Offices of Sweden. 8 січня 2009. Архів оригіналу за 29 березня 2012. Процитовано 11 квітня 2010.
  20. ↑ Ravid, Barak; Uni, Assaf (23 серпня 2009). Netanyahu to Sweden: Condemn IDF organ harvesting article. Haaretz. Архів оригіналу за 28 березня 2010. Процитовано 29 серпня 2009.
  21. ↑ Sweden to recognise Palestinian state. bbc.com. 5 жовтня 2014. Архів оригіналу за 2 липня 2021. Процитовано 5 жовтня 2014.
  22. ↑ Israel chides Swedish PM Stefan Loefven over Palestinian state. indiatimes.com. 5 жовтня 2014. Архів оригіналу за 5 січня 2017. Процитовано 5 жовтня 2014.
  23. ↑ Israel slams Sweden′s decision to recognize Palestine. dw.de. 5 жовтня 2014. Архів оригіналу за 31 травня 2015. Процитовано 5 жовтня 2014.
  24. ↑ Swedish foreign minister cancels trip to Israel [Архівовано 22 січня 2017 у Wayback Machine.] The Times of Israel, 7 Jan 2015
  25. ↑ Swedish boat to make journey of solidarity to Israel [Архівовано 18 січня 2021 у Wayback Machine.], YNet
  26. ↑ First H&M Store In Israel Opens. The Financial. 12 березня 2010. Архів оригіналу за 25 січня 2018. Процитовано 6 січня 2011.
  27. ↑ OEC — Products that Israel exports to Sweden (2014). Архів оригіналу за 10 травня 2017. Процитовано 9 серпня 2016.
  28. ↑ OEC — Products that Sweden exports to Israel (2014). Архів оригіналу за 10 травня 2017. Процитовано 9 серпня 2016.
  29. ↑ Sweden-Israel Friendship Association. Архів оригіналу за 20 лютого 2008. Процитовано 28 травня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ізраїльсько-шведські_відносини&oldid=41441228