Абрамов Олександр Костянтинович

Олександр Костянтинович Абрамов
рос. Александр Константинович Абрамов
Народження	28 серпня (9 вересня) 1836
Смерть	25 жовтня 1886(1886-10-25) (50 років) Сімферополь, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Освіта	Дворянський полкd
Роки служби	1854—1886
Звання	Генерал-лейтенант
Нагороди	Орден Святого Георгія Орден Святого Георгія Орден Святого Володимира 2 ступеня Орден Святого Володимира 4 ступеня Орден Святої Анни 1 ступеня Орден Святої Анни 4 ступеня Орден Святого Станіслава 1 ступеня Орден Святого Станіслава 2 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Абрамов Олександр Костянтинович у Вікісховищі

Олекса́ндр Костянти́нович Абра́мов (рос. Александр Константинович Абрамов; нар. 28 серпня (9 вересня) 1836(18360909) — пом. 12 жовтня (25 жовтня) 1886) — російський воєначальник і державний діяч, військовий губернатор Ферганської області, генерал-лейтенант (19.02.1879).

Дійсний член Імператорського Російського географічного товариства (з 1870 року).

Життєпис

Походив з дворян Новгородської губернії.

Освіту здобув у Дворянському полку, звідки 17 квітня 1854 року був випущений прапорщиком артилерії. У березні 1858 року переведений у сибірську пішу батарею.

Бойову службу в Середній Азії розпочав у 1862 році. Початок видався не дуже вдалим: 14 жовтня 1862 року під час облоги кокандської фортеці Пішпек від пострілу пішпекської мортири на батареї вибухнув пороховий льох. Серед інших постраждав і О. Абрамов: він отримав настільки важку контузію голови, що до кінця життя був змушений прикривати її маленькою чорною шапочкою. За взяття Пішпека нагороджений орденом Святої Анни 4-го ступеня з надписом «За хоробрість».

5 червня 1864 року за відзнаку при взятті фортеці Ауліє-ата був нагороджений орденом Святого Станіслава 3-го ступеня. Того ж року отримав орден Святої Анни 3-го ступеня і зведений у штабс-капітани. У червні 1865 року, за дорученням генерала М. Черняєва, О. Абрамов із невеликим загоном з 2 гарматами зайняв залишену кокандцями фортечку Чиназ на Сирдар'ї і знищив переправу через неї.

1865 року на чолі штурмової колони О. Абрамов діяльно сприяв М. Черняєву при взятті фортеці Чимкент, отримавши орден Святого Володимира 4-го ступеня і зведений у капітани. 15 червня того ж року в числі перших увірвався до Ташкента, за що був нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня.

У 1866 році генерала М. Черняєва змінив генерал Д. Романовський, який розпочав війну з Бухарським ханством. 24 травня брав участь у взятті штурмом Ходжента, за що нагороджений орденом Святого Станіслава 2-го ступеня з мечами. 14 липня того ж року за відзнаку в боях був зведений у підполковники і призначений командиром батареї.

У 1867 році О. Абрамов став командиром Джизацького загону. 25 травня він на чолі загону висунувся за Джелан-утинську ущелину, змусив до втечі туркменську кінноту і зайняв залишене бухарцями укріплення Яни-Курган, що знаходилось на шляху до Самарканду. Після успішних дій 26 травня і 7 липня, О. Абрамов остаточно розбив бухарський табір 2 липня.

Навесні 1868 року О. Абрамов продовжував вести бойові дії проти бухарців, що призвели до заняття 2 травня Самарканда. 12 травня 1868 року розгромив армію Гусейн-бека і захопив напівнезалежне від Бухари місто Ургут. 2 червня брав участь у битві за Зерабулакські висоти, де були розгромлені піхота і кіннота Ходжі-бека й Осман-бека. 6 червня 1868 року зведений у генерал-майори. У жовтні того ж року заволодів зайнятим бунтівниками містом Карші, за що отримав орден Святого Станіслава 1-го ступеня з мечами. У тому ж році він був призначений начальником Зеравшанського округу.

У 1870 році взяв штурмом напівнезалежні міста Шахрисябського бекства — Куля і Кітаб, вигнав непокірних беків Джура-бія і Баба-бія й передав міста еміру, за що отримав орден Святого Георгія 3-го ступеня. Влітку того ж, 1870, року О. Абрамов здійснив експедицію у верхів'я Зеравшану і озера Іскандеркуль, результатом якої стало приєднання нових територій до Зеравшанського округу і вивчення маловідомих земель. За заслуги у справах управління округом О. Абрамов був нагороджений орденами Св. Анни 1-го ступеня і Св. Володимира 2-го ступеня з мечами.

17 березня 1877 року генерал-майор О. Абрамов призначений начальником Ферганської області. 19 лютого 1879 року зведений у генерал-лейтенанти. 4 листопада 1883 року призначений командиром 4-ї піхотної дивізії. У зв'язку з обранням членом комісії зі складання Положення про управління Туркестаном, усунутий від командування дивізією. По завершенні роботи комісії, отримавши Найвищу подяку, О. Абрамов був відряджений на рік за кордон на лікування. 3 травня 1886 року призначений командиром 13-ї піхотної дивізії.

Помер 25 жовтня 1886 року у Сімферополі на Меморіальному військовому цвинтарі.

Пам'ять

Ім'ям Олександра Костянтиновича Абрамова названий великий гірський льодовик, розташований на південних схилах Алайського хребта, звідки бере початок річка Коксу, притока річки Кизилсу (права складова річки Вахш).

Посилання

• Російська імператорська армія [Архівовано 29 грудня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)
• Усі полководці світу [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)