Абієв Абдурефі Абієвич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абієв Абдурефі Абієвич
Народження 18 (30) травня 1879
Чокурча, Q4367416?, Сімферопольський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія
Смерть 1938
  Сімферополь, РРФСР, СРСР
(розстріл)
Країна  Російська імперія
 СРСР
Навчання Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова (1906) і Академія Жуліана (1909)
Діяльність художник, педагог
Відомі учні Карташов Степан Семенович
Працівник Кримське художнє училище імені Миколи Самокиша

Абдурефи Абиевич Абієв (30 травня 1879, Чокурча — 1938, Сімферополь) — кримськотатарський художник і педагог.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 18 [30] травня 1879(18790530) року в селі Чокурча (нині мікрорайон Сімферополя, Автономна Республіка Крим, Україна) в сім'ї чабана[1]. Навчався у Сімферопольській татарській вчительській школі. Упродовж 1899—1906 років, на кошти полковника Ізмаїла Муфтій-заде, продовжив здобуття освіти в Строгановському центральному училищі технічного малювання в Москві, де отримав звання — художник прикладного мистецтва. В училищі навчався разом з Усеїном Боданінським[1][2].

Брав участь у революції 1905 року в Москві як дружинник. У 1906 році заарештований, засуджений до каторжних робіт, однак завдяки втручанню князя Строганова, каторгу замінили на висилку у Францію. З березня 1907 по березень 1909 року навчався в Академії Жюльєна в Парижі. Відвідав Англо-французьку колоніальну виставку в Лондоні в 1908 році[1][2].

Після повернення до Російської імперії протягом 1909—1917 років працював у Ростові-на-Дону: завідував столярно-модельними майстернями, викладав малювання і креслення в механіко-технічному і ремісничому училищі. Малював ескізи меблів для меблевої фабрики. Брав участь у реставрації розпису стін Храму Василя Блаженного в Москві.

У 1917 році повернувся в Крим. Викладав графіку в Комерційному училищі Сімферополя[1][2][3]. Очолював Бахчисарайський відділ Петроградського товариства захисту і збереження в Росії пам'яток мистецтва і старовини. У листопаді того ж року став директором художньої школи Унер Санаї в Бахчисараї. Після встановлення радянської влади школа була перетворена в Бахчисарайський художньо-промисловий технікум та одержала нове приміщення[1]. Одночасно з викладацькою діяльністю протягом 1921—1923 років був членом Президії та відповідальним секретарем Бахчисарайського райвиконкому.

У 1928 році, під час кампанії по боротьбі з націоналізмом, знятий з посади директора технікуму і притягнутий до судової відповідальності за статтями 109—111 Кримінального кодексу РРФСР за утримання в Москві трьох студентів за гроші технікуму[1][2]. 1929 року висланий у Чарджоу Туркменської РСР, де викладав малювання і креслення в педагогічному технікумі імені Аблаєва.

У 1930 році повернувся в Крим і до 1934 року викладав малювання і креслення в Кримському робітничому факультеті імені Івана Назукіна у Сімферополі. З 1934 по 1935 рік — працював у середній зразковій школі в Євпаторії. У 1936 році вчителював у 6-й і 46-й неповних середніх школах Сімферополя[2]. З 1936 року викладав малюнок у Кримському художньому училищі імені Миколи Самокиша. У Сімферополі проживав у будинку по вулиці Нижньо-Госпітальній, № 3, квартира Шерфедінова[2]. У 1938 році заарештований і того ж року розстріляний[1].

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузях живопису (відомий як живописець-колорист і портретист), графіки і прикладного мистецтва[2]. Збереглися невелика кількість його робіт. Дві його роботи — «Інтер'єр будинку» і акварельний портрет подружжя, його внуки передали в Кримськотатарський музей мистецтв. В музеї зберігаються ще дві його роботи — пейзаж «Алея парку» і зображення кримськотатарських жител[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж Бекирова Гульнара (26 грудня 2014). «Это был художник с большой культурой и знаниями…». Крым.Реалии. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 7 червня 2020.
  2. ↑ а б в г д е ж Архивы Художники. Изобразительное искусство Крыма. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 7 червня 2020.
  3. ↑ а б Бекирова М. Т. Страницы жизни художника Абдурефи Абиева // Н. С. Самокиш и его ученики. Материалы Международной научно-практической искусствоведческой конференции: Бахчисарай, Симферополь, 25—27 октября 2010 года. / Сост. И. Б. Арбитайло, Е. И. Лазаренко. — Симферополь: Бизнес-Информ, 2011. — 536 с. — ISBN 978-966-648-291-7.

Література[ред. | ред. код]

  • Черкезова Э. Я., Заатов И. А. Крымскотатарские художники: биобиблиографический словарь // Доля, 1999 — С. 67 (рос.);
  • Діячі кримськотатарської культури (1921—1944 рр.): Біобібліографічний словник / Т. В. Куриленко // Українська біографістика. — 1999.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Абієв_Абдурефі_Абієвич&oldid=41098216