Авербух Яків Абрамович
| Авербух Яків Абрамович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
27 березня 1922 Кишинів, Румунське королівство | |||
| Смерть | 17 вересня 1998 (76 років) | |||
| Герцлія, Тель-Авівський округ, Ізраїль | ||||
| Країна |
 Румунське королівство СРСР Ізраїль | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вчитель | Коган Шнеєр Герцевич і Племедяле Олександр Михайлович | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Яків Абрамович Авербух (нар. 27 березня 1922 Кишинів, Румунське королівство — 17 вересня 1998, Герцлія, Ізраїль) — молдавський радянський художник, графік і ілюстратор, плакатник; театральний художник, постановник, майстер ліногравюри, офорти, карикатурист, монументаліст.
Член Спілки художників СРСР[1], лауреат книжкових виставок.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в Кишиневі в сім'ї акторів єврейського театру на ідиші. Батько — Аврум Авербух, який виступав під сценічним ім'ям «А. Аш» (1895—1942)[2], мати — Песя Авербух (1900—1965).
Яків Авербух почав свою художню освіту з раннього дитинства, коли переміг на міському конкурсі, виліпив з м'якоті хліба дитячу ніжку, (його моделлю була рідна сестра Хаяле). Переможця взяли в приватне художнє училище «Belle Arte», засновником якого був професор Август Бальєр, живописець, театральний художник і режисер. Також великий вплив на Якова Авербуха мали викладачі Шнеєр Коган і Олександр Племедяле. Авербух навчався в художньому училищі «Belle Arte», далі хотів продовжити навчання в Кишинівській Вищій академії пластичних мистецтв, але навчання було перерване воєнними діями. Влітку 1940 року в Бессарабію увійшли частини Червоної армії, а 2 серпня 1940 року було утворено Молдавську РСР.
Друга світова війна[ред. | ред. код]
На самому початку війни евакуюється і потрапляє в Узбекистан, звідки призивається в Червону Армію. Його сім'я так само евакуювалася в Душанбе разом з артистами Єврейського театру. В евакуації помер батько Якова. Згодом мати і сестра Якова одружилися з євреями з Польщі та виїхали до Ізраїлю, а сам Яків залишився в СРСР. Після війни він повертається до Кишинева і продовжує навчання в Художньому училищі, вже перейменованому в художнє училище ім. Е. І. Рєпіна. Навчання він завершує з відзнакою в 1950 році. З цього моменту починається творча діяльність Якова Авербуха.
Творчість[ред. | ред. код]
Перші творчі кроки Яків Авербух починав як ілюстратор книг[3][4][5][6][7]. Він самотужки опанував основи книжкового оформлення, і незабаром почав отримувати відповідальні замовлення. Оформлення поеми В. Александрі «Міоріца»[8] принесло Авербуху великий успіх, його приймають в Спілку художників Молдавії, а потім і в Спілку художників СРСР. Незабаром Авербух опанував мистецтво плаката, ліногравюри.
У зрілі роки, Авербух опанував монументальне мистецтво. Разом з А. Силицьким, керамістом, вони створили керамічне панно в селі Баурчи. Також займався оформленням інтер'єрів дитячого садка в Тирасполі, ресторану «Ністру» в Кишиневі. Брав участь в оформленні Кишинева в святкові дні, а також оформляв павільйони виставок Народного господарства.
У 1964 Яків Авербух входив в колектив медальєрів по розробці художньої форми для відливання настільної медалі «40 років Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки і Комуністичної партії Молдови»[9].
Багато робіт Я. А. Авербуха, такі як «Портрет чабана І. Келдаре» (1962), придбані і зберігаються в Національному художньому музеї Молдови. Всього в Національному музеї зберігається близько 40 робіт художника.
Кишинівський єврейський народний театр[ред. | ред. код]
У 1966 році був заснований Єврейський театр.
Засновники Кишинівського Єврейського театру Давид Шварцман і Арон Шварцман підібрали склад активістів, які погодилися співпрацювати з відродженням Єврейської культури в Молдові. Протягом років існування КЄНТу, Авербух був художником театру[10]. Він створив емблему театру, оформляв плакати, декорації, малював ескізи костюмів.
Театром були поставлені такі вистави, як «Нова Красилівка» (1966), «Зямка Копач» (1967—1968), «Гершеле з Острополя» (1969), «Я буду жити!» (1970). В період роботи в КЄНТ Яків Авербух починає підписувати свої роботи як «Я. Аш»- артистичний псевдонім свого батька. У 1971 році, в зв'язку з виїздом більшості акторського колективу в Ізраїль, було прийнято рішення про закриття єврейського театру в Кишиневі.
У 1990 році емігрував разом з сім'єю в Ізраїль .
Сім'я[ред. | ред. код]
- Сестра — Хаяле Аш (у шлюбі Фурман, 1920—2015), акторка єврейського театру і оперети в США[11].
- Дружина — Хава Міліковська, акторка (1921—2008).
- Сини — Авраам Якович (нар. 1946), художник, член спілки художників Ізраїлю з 1979 року; Емілян Якович (нар. 1950), філософ; Залман Якович (нар. 1958), музикант.
Твори[ред. | ред. код]
Книги[ред. | ред. код]
- О. П. Павловський. Надзвичайна подорож Петьки Озорнікова[12]
- Я. А. Кутковецький Костика[13]
- В. Александрі. Міоріца[5][8]
- О. Фадєєв. Молода гвардія
- І. Караджале. Вибране
- К. Стаматі Вибрані твори
- Ал. Руссо. Вибрані твори
Плакати[ред. | ред. код]
- 1950 — Світ переможе війну![14]
- 1950 — Хай живе 33-тя річниця Великої Жовтневої соціалістичної революції!
- 1951 — Так живе 1 Травня!
- 1951 — За мир
- 1954 — Рости колгоспні сади: Садів запашні плоди винагородять твою працю!
- 1954 — В ім'я майбутнього!
- 1954 — Користуйтеся послугами «Книга — поштою»
- 1955 — П'яниця — знахідка для ворога!
- 1960 — Все це справа рук радянської людини[8]
- 1957 — З іскри зайнялося полум'я
- 1960 — Квітни, моя Молдова
- 1970 — Останній місяць осені
- 1971 — Гіркі зерна
- 1972 — Остання мить
Монументальні роботи[ред. | ред. код]
Станкова графіка[ред. | ред. код]
- 1961 — Лікнеп
- 1962 — Сім'я Триптих, із серії «В ім'я щастя» (ліногравюра)
- 1962 — Материнство, із серії «В ім'я щастя» (ліногравюра)[15]
- 1962 — Портрет чабана І. Келдаре (папір, пастель)
- 1962 — За мир, із серії «В ім'я щастя», (ліногравюра)
- 1963 — Щастя (ліногравюра)
- 1963 — Хая Лівшиць, підпільниця (ліногравюра)
- 1964 — Танкісти (ліногравюра)
- 1964 — На вахті праці (ліногравюра)
- 1964 — Радість (ліногравюра)
- 1964 — Майбутні командири (ліногравюра)
- 1964 — Життя в космосі (ліногравюра)
- 1964 — На варті (ліногравюра)
- 1968 — Серія робіт «Братськ» (фломастер, пастель)
- 1970 — Хлопчик (туш)
- 1972 — Радіомонтажниця Валентина Бирсан (крейда)
Театр[ред. | ред. код]
- 1966 — Нова Красилівка
- 1967 — Зямка Копач
- 1967 — Світло і тінь
- 1969 — Гершеле з Острополя
- 1970 — Я буду жити!
Публікації та каталоги[ред. | ред. код]
- 1960 — Каталог «Виставка образотворчого мистецтва Молдавії» (Декада молдавського мистецтва і літератури в Москві)[8]
- 1962 — Друга всесоюзна виставка естамп
- 1963 — Каталог творів художників Молдавської СРСР
- 1964 — Каталог Республіканської виставки присвяченої Дню молоді
- 1965 — Каталог «Ювілейна Республіканська художня виставка»
- 1966 — Каталог «Живопис, скульптура і графіка. На варті миру»
- 1970 — Республіканська художня виставка присвячена 50-річчю ВЛКСМ
- 1970 — Біобібліографічний словник. Видавництво «МИСТЕЦТВО», Москва
- 1971 — Каталог «Образотворче мистецтво Молдавської РСР»[15]
- 1971 — Каталог «25 років перемоги у Великій Вітчизняній війні»
- 1974 — Каталог «Республіканська художня виставка»
- 1975 — Каталог «Республіканська художня виставка»
- 1975 — Завжди на варті
- 1975 — Каталог «Перша Республіканська художня виставка малюнків»
- 1976 — Arta plastica a Moldovei Sovietice
- 1979 — Республіканська виставка політичного плаката і сатиричної графіки
- 1992 — Ретроспективна виставка до 70-річчя від дня народження
- 2018 — DESCRIEREA CIP A CAMEREI NAŢIONALE
Нагороди[ред. | ред. код]
У 1964 році Я. А. Авербух постановою Комітету ради Виставки Досягнень Народного Господарства СРСР нагороджений Бронзовою медаллю ВДНГ СРСР (номер посвідчення 6207).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Реестр профессиональных художников Российской империи, СССР, „русского зарубежья“, Российской Федерации и республик бывшего Советского Союза (XVIII—XXI вв.)». Архів оригіналу за 16 травня 2020. Процитовано 19 травня 2020.
- ↑ Авром Аш. Архів оригіналу за 27 березня 2016. Процитовано 19 травня 2020.
- ↑ Grafica de carte din RSS Moldovenească în perioada de instaurare a realismului socialist (1940—1953). Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 19 травня 2020.
- ↑ Victoria Rogaciuc «Grafica de carte din RSS Moldovenească în perioada de instaurare a realismului socialist (1940—1953)»
- ↑ а б Balada «Miorița» in diverse interpretări grafice. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 19 травня 2020.
- ↑ GRAFICA DE ȘEVALET DIN REPUBLICA MOLDOVA
- ↑ Lucrări lui Iacob Averbuh[недоступне посилання]
- ↑ а б в г Выставка изобразительного искусства Молдавии (Декада молдавского искусства и литературы в Москве), Е. П. Бонтя, М. Я. Лившиц, И. И. Можаева, Кишинёв: Картя молдовеняскэ, 1960, стр. 9
- ↑ Каталог советский знак. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 19 травня 2020.
- ↑ «Кишинёвский еврейский народный театр»
- ↑ Некролог. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 19 травня 2020.
- ↑ Необычайное путешествие Петьки Озорникова
- ↑ Кутковецкий, Яков Афанасьевич — Костика
- ↑ Электронный каталог национальной библиотеки Беларуси
- ↑ а б Изобразительное искусство Молдавской ССР, ред. Роднин К. Д., Москва: Советский художник 1971, стр. 109—110
Джерела[ред. | ред. код]
- Авербух Яків Абрамович// Художники народів СРСР: біобібліографічний словник, Том 1 / Тетяна Миколаївна Горіна — Мистецтво, 1970. — стор. 38
- Авербух Яків Абрамович // Сара Шпитальник «Євреї Молдови, діяльність євреїв в культурі, науці, економіці Молдови в ХХ столітті» — 2000. — 311 с. — стор. 82
- Довідник членів Спілки художників СРСР станом на 1 січня 1977р, Москва, Радянський художник, 1979, стор.14
- Ювілейна республіканська художня виставка: До 40-річчя республіки і комуністичної партії Молдови. 1924—1964. Кишинів: Карта молдовеняске, 1965, стор. 15.
- Яків Авербух // Людмила Тома «Художній процес в Республіці Молдова (1940—2000). Живопис, скульптура, графіка», монографія, 2018, стор. 40, 65, 89, 201, 231.
- Яків Авербух-Аш // Давид Хахам «КЕНТ: 40 років в нашій пам'яті ти», Тель-Авів: Beit Nelly media, 2012. — 115 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Арт архів
- Авербух Яків Абрамович [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Краєзнавчий музей м. Залізничного[недоступне посилання]
- Стаття про єврейський народний театр Кишинева «Це була весна» Олександр Лейдерман
