Автономна земля Словаччина
| Автономна земля Словаччина | |
| Дата створення / заснування | 23 листопада 1938 |
|---|---|
 | |
| Країна |
 Чехословаччина |
| Столиця | Братислава |
| Кількість населення | 2 709 000 осіб |
| Замінений на | Словацька республіка |
| Час/дата припинення існування | 14 березня 1939 |
| Площа | 38 456 км² |
 | |
Координати: 48°42′ пн. ш. 19°22′ сх. д. / 48.700° пн. ш. 19.367° сх. д.
Автономна земля Словаччина була автономною республікою у складі Другої Чехословацької Республіки, яка недовго проіснувала з 23 листопада 1938 року до 14 березня 1939 року, коли проголосила свою незалежність від Чехословаччини через посилення німецького тиску. Її очолював Йозеф Тисо[1].
Історія[ред. | ред. код]
Словацька народна партія (СНП)[en] скористалася складною міжнародною ситуацією, в якій опинилася Чехословаччина восени 1938 року, для ескалації своїх автономістських вимог. Менш ніж через тиждень після Мюнхенської угоди (29 або 30 вересня) виконавчий комітет СНП зібрався в Жиліні разом із запрошеними представниками політичних партій, що діяли в Словаччині. На засіданні було прийнято декларацію (так звану Жилінська угода[sk]), якою учасники підтримали проєкт конституційного закону про словацьку автономію від червня 1938 року, який депутати СНП подали на розгляд Національних зборів 17 серпня 1938 року. Тоді ж було прийнято Маніфест словацької нації, який виходив за рамки конституційного закону про автономію, але який, як припускали члени інших партій, не буде опублікований відповідно до обіцянки Народної партії. Однак 7 жовтня друкований орган ГС «Словак» не опублікував текст декларації, а лише оголосив про прийняття угоди про автономний статус Словаччини у складі Чехословаччини, але не опублікував повний текст маніфесту.
7 жовтня празький уряд призначив перший уряд автономної словацької держави. Його очолив Йозеф Тісо.
Вже 9 жовтня словацький уряд був змушений брати участь у переговорах, що призвели до Віденського арбітражу, в результаті якого територія словацької держави була зменшена на південну прикордонну ділянку. Крім того, 10 жовтня німці окупували Петржалку.
22 листопада 1938 року (після схвалення парламентом у Празі) набув чинності Конституційний акт про автономію словацьких земель, який визначив нові, досить широкі повноваження словацької влади у складі Чехословаччини. Серед іншого, був створений і обраний словацький парламент, перша сесія якого відбулася 18 січня 1939 року.
9 березня 1939 року президент Чехословаччини несподівано відправив у відставку уряд Словацької Республіки і призначив свою людину. Водночас уряд у Празі оголосив воєнний стан у Словаччині і наказав вивезти до Чехії 250 провідних словацьких урядовців (включно з депутатами). 11 березня 1939 року президент Чехословаччини призначив новий уряд на чолі з Каролем Сидором[en] за пропозицією президії словацького парламенту.
14 березня 1939 року на території словацьких земель було проголошено Першу Словацьку Республіку (див. Становлення Словацької держави[sk]). Однак крайовий устрій проіснував до 31 грудня 1939 року, після чого був замінений на повітовий.
Література[ред. | ред. код]
- Kováč, Dušan (1999). Kronika Slovenska. 2, Slovensko v dvadsiatom storočí (словацькою) (вид. 1). Bratislava. ISBN 80-88980-08-9.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ NS RČS 1935-1938, PS, 151. schůze, část 1/3 (17. 11. 1938). www.psp.cz. Процитовано 7 березня 2023.