Андріюк Євген Олександрович
Андріюк Євген Олександрович | ||
---|---|---|
Солдат | ||
Загальна інформація | ||
Народження |
17 червня 1993 Деражня, Хмельницька область, Україна | |
Смерть |
2014 Іловайськ, Харцизька міська рада, Донецька область, Україна | |
Поховання | Деражня | |
Військова служба | ||
Роки служби | 2011-2014 | |
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | Збройні сили | |
Рід військ | ССО України | |
Формування | ||
Війни / битви | ||
Нагороди та відзнаки | ||
|
Євге́н Олекса́ндрович Андрію́к (1993—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Короткий життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1993 року в місті Деражня (Хмельницька область). Закінчив деражнянську ЗОШ № 2. Відвідував спортивну школу, любив грати у футбол, був членом міської молодіжної організації «Модерн». В Деражнянському професійному аграрному ліцеї здобув фах тракториста.
З досягненням повноліття — контрактник, розвідник-радист, 8-й окремий полк спеціального призначення.
На фронті з весни 2014-го, поранений, лікувався в госпіталі. Визволяв Краматорськ, Слов'янськ. Пройшов перепідготовку в Костополі. Повернувся на передову 21 серпня, у складі розвідувального взводу, проїхали біля Волновахи, відбувся нічний бій, пошкоджено БМП. Проривалися на допомогу 3-у батальйону, що потрапив в оточення. 28 серпня зайняли оборону на блокпостах в Іловайську, під постійним артилерійським обстрілом.
29 серпня 2014-го зник безвісти під Іловайськом при виході з оточення. 29 серпня надіслав смс-повідомлення до батьків: «Будемо прориватися до своїх».
Вдома залишилися батько Олександр, мама Олена Олександрівна, сестра Ліза, дідусь Олександр та бабуся Катерина, тітка Алла Шеремет. Похований із військовими почестями як тимчасово невстановлений захисник України у Запоріжжі 1 жовтня 2014-го, на Кушугумському цвинтарі разом з іще 53-ма вояками. В квітні 2015-го після встановлення особи за тестом ДНК перепохований у Деражні. В останню дорогу Євгена проводжали на колінах.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни
- нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (4.6.2015, посмертно)
- в березні 2016 року на фасаді Деражнянського НВК ЗОШ № 2 встановлено меморіальні дошки колишнім учням, які загинули під час виконання службового обов'язку в зоні бойових лій — Ігорю Гейсуну, Євгену Андріюку, Віталію Каракулі та Івану Зубкову
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 4, місце 38
- Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[1]
- Іловайський Хрест (посмертно)
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- № 873/2014
- Андріюк Євген Олександрович [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- У зоні АТО загинув хмельницький спецпризначенець
- Чорний тюльпан. Євген Андріюк [Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine.]
- Книга пам'яті
- Останній бій мужнього Героя
- Підступний «зелений коридор», що став кривавою трагедією для України…
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Ця стаття недостатньо чи зовсім не категоризована, або категорії, до яких вона належить, не існують. (січень 2024) |