Арасан (оздоровчий комплекс)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арасан
Країна  Казахстан
Адміністративна одиниця Алмати
Мапа
Офіційний сайт

Координати: 43°15′ пн. ш. 76°56′ сх. д. / 43.250° пн. ш. 76.933° сх. д. / 43.250; 76.933

«Арасан» (у перекладі з казахської — тепле джерело) — оздоровчий комплекс в Алмати.[1]

Лазні Алма-Ати[ред. | ред. код]

До революції у Вірному (тепер Алмати) було дві міські бані, які офіційно називалися «Торгові народні бани братів Титових» та «Баня Жиленкова». Більшість місцевого населення милося в цих банях, але їх стан не відповідав санітарним нормам. Проблема з банями була дуже серйозною, що підтверджується приказом № 44 Семиреченського обласного Революційного комітету від апреля 1921 року про «Об обеспечении населения Туркестанской республики банями». У 1926 році на вулиці Фонтанні була побудована баня № 1 з 12 окремими номерами та двома загальними приміщеннями на 33 особи кожне. Пізніше були побудовані ще дві бані на вулицях Октябрьській та Гоголевській. У 1950-х роках у місті функціонувало п'ять бань на 703 місця. Після зростання населення до 1 мільйона людей, норми забезпечення банями не були дотримані практично в два рази (1,6 замість 3,0 місця на 1000 жителів).[2]

Оздоровчий комплекс[ред. | ред. код]

Однією з вимог до проекту оздоровчого комплексу стала його архітектурна унікальність. Це було зумовлено соціалістичним змаганням між Казахською РСР та Узбецькою РСР. У 1974 році в Ташкенті було збудовано масштабний комплекс східних лазень.[3]

Споруджений в 19791982 роках під керівництвом групи архітекторів і конструкторів (В. Т. Хван, М. К. Оспанов, В. В. Чечелев, К. Р. Тулебаєв та ін.) на місці лазень 1935 на вулиці Гоголя. У комплекс «Арасан» входять східні, російські та фінські лазні, водолікарня, душовий павільйон, дитяче відділення. Комплекс споруджений у так званому «Золотому квадраті» міста.

Після здобуття незалежності Казахстану комплекс продовжував перебувати у державній власності, проте був повністю зданий в оренду.

У 2006 році орган, що мав повноваження, виявив порушення санітарно-гігієнічних норм у деяких приміщеннях оздоровчого комплексу. Це призвело до закриття цих приміщень за рішенням суду.[4] Після цього було заявлено, що будівля буде відремонтована протягом року.[5]

У 2010 році під час проведення масштабних будівельних робіт в одному з відділень комплексу сталася пожежа.[6]

Реконструкцію всього комплексу було завершено у 2012 році.[3]

У 2016 році будівлю оздоровчого комплексу було знову реконструйовано. У ході відновлювальних робіт здійснено капітальний ремонт. Східний колорит і неповторність будівлі не зачепили під час реконструкції.

Проект реконструкції розроблений найкращими архітекторами світу та націлений на функціональні якості.[7]

Архітектура[ред. | ред. код]

Згідно з проектом, розраховано на обслуговування 2,5 тисячі людей на день. Об'єм споруди близько 100 тис. м3. Будівля каркасна з цегляними стінами, має 5 поверхів, де розміщуються технічні приміщення та приміщення функціонального призначення. Домінуючий у просторовій композиції західний корпус має напівциркульне обрис і увінчаний ребристим куполом. Найменші за розміром бані перекривають банні зали. Оздоровчий комплекс збудовано з урахуванням сейсмічності Алма-Ати. До його складу входять 12 павільйонів. 6 куполів виконані зі збірного залізобетону. У декоративному оздобленні інтер'єру використано цінні породи каменю, дерева, кераміка, гіпс. При оздобленні фасаду будівлі використані граніт та мармур.[8]

Статус пам'ятника[ред. | ред. код]

26 січня 1984 року оздоровчий комплекс було включено до Державного списку пам'яток історії та культури місцевого значення Алма-Ати.[9]

10 листопада 2010 року було затверджено новий Державний список пам'яток історії та культури місцевого значення міста Алмати, одночасно з яким усі попередні рішення з цього приводу були визнані такими, що втратили чинність[10]. У цій Постанові було збережено статус пам'ятника місцевого значення будівлі оздоровчого комплексу. Кордони охоронних зон були затверджені в 2014[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Арасан» // Казахстан. Національна енциклопедія. — Алмати : Қазақ энциклопедиясы, 2004. — Т. I. — ISBN 9965-9389-9-7. (рос.)
  2. Энциклопедия Алматы. Арасан
  3. а б КАК СТРОИЛИ БАННЫЙ КОМПЛЕКС «АРАСАН». Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 6 лютого 2019.
  4. Гигиеническая трагедия: Банный комплекс «Арасан» на грани закрытия. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 6 лютого 2019.
  5. Банный комплекс «Арасан» встанет на годовой ремонт - аким Алматы. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 6 лютого 2019.
  6. Пожар в главной бане столицы и экскурсия по «Арасану». Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 6 лютого 2019.
  7. О нас. arasan-spa.kz. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  8. Управление культуры г. Алматы. Центральный оздоровительный центр «Арасан». Архів оригіналу за 5 лютого 2019. Процитовано 6 лютого 2019.
  9. Решение исполкома Алма-Атинского городского Совета народных депутатов от 26 января 1984 года № 2/35 «О памятниках истории и культуры Алма-Аты местного значения». Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 6 лютого 2019.
  10. Постановление Акимата города Алматы от 10 ноября 2010 года N 4/840 «Об утверждении Государственного списка памятников истории и культуры местного значения города Алматы». Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 6 лютого 2019.
  11. Решение XXXI сессии маслихата города Алматы V созыва от 10 сентября 2014 года N 261 «Об утверждении границ охранных зон, зон регулирования застройки и зон охраняемого природного ландшафта объектов историко-культурного наследия города Алматы». Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 6 лютого 2019.