Артикуляційна база мовлення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мовознавство
Мови світу
Мови світу
Лінгвістична карта світу
П: Портал

Артикуляційна база мовлення — сукупність артикуляційних навичок, потрібних для правильного вимовляння звуків тієї чи іншої мови. Артикуляція (від лат. articulatio «вимовляння») — робота органів мовлення, тобто сукупність їх порухів при вимові певного звука. Артикуляційна база виробляється внаслідок тривалого тренування у вимовлянні звуків певної мови, завдяки чому нервові волокна, що йдуть від нейронів мозку (а їх в ньому понад 10 млрд.), густо пронизують саме ті м'язи органів мовлення, які беруть найактивнішу участь в артикуляції цих звуків. Таким чином, у тих, для кого українська мова є рідною, м'язи мовних органів пронизані нервовими волокнами по-іншому, ніж у тих, хто змалку говорить, наприклад, грузинською, російською чи англійською мовою. Перенесення артикуляційної бази однієї мови на вимову звуків іншої мови спричиняє так званий акцент.

Фази артикуляції[ред. | ред. код]

В артикуляції розрізняють три фази:

  1. Екскурсія — підготовка органів мовлення до вимови звука, початковий рух органів мовлення(від лат. excursio — «вибігання, вилазка, приступ»);
  2. Кульмінація (Витримка) — положення органів мовлення в момент вимовляння (від лат. culmen — «вершина» або «витримка»);
  3. Рекурсія — повернення органів мовлення у вихідне положення (від лат. recursio — «повернення, відступ»).