Арістов Микола Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арістов Микола Олександрович
Народився 1847[1]
невідомо
Помер 1910
невідомо
Країна  Російська імперія
Діяльність антрополог, історик
Alma mater Казанський державний університет
Галузь історія
Нагороди
орден Святого Станіслава II ступеня орден Святого Станіслава III ступеня

Микола Олександрович Арістов (рос. Аристов Николай Александрович; 18471910[2]) — російський історик-сходознавець та етнограф.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1864 році закінчив Імператорський Казанський університет за розрядом камеральних наук юридичного факультету. Із 20 жовтня 1864 року - помічник столоначальника Тобольського губернського правління, потім там же — губернський секретар, бухгалтер ревізького відділення казенної палати.

Із 1868 року — діловод Семиріченського обласного правління, молодший чиновник особливих доручень при військовому губернаторі. Із квітня 1869 року очолював Семиріченський тюремний комітет. У 1871 році брав участь у військовій кампанії проти Кульджинського ханства, захопленого правителем уйгурської держави Єттишар Якуб-беком, завідуючи похідною канцелярією командувача військ Г. О. Ковпаківського. Безпосередньо брав участь у штурмі та взятті міста-фортеці Кульджа; був нагороджений орденом Св. Станіслава 2 ступеня. В період з 1 вересня 1871 до 22 лютого 1872 року очолював Канцелярію по Кульджинських справах, одночасно залишаючись на посаді начальника відділення Семиріченського обласного правління.

Із червня 1872 року — діловод у складі комісії з розробки проекту Положення про управління в Туркестанському генерал-губернаторстві (Ташкент). У 1873—1874 рр. керував з'їздами біїв з врегулювання земельних спорів в Семипалатинському, Сергіопольскому повітах і Семиріченській області. Із 1879 року — неодмінний член обласного статистичного комітету, потім — помічник голови. У 1881 році брав участь у роботі редакційної комісії, заснованої при канцелярії генерал-губернатора К. П. фон Кауфмана, щодо складання нового Положення про управління Туркестанським генерал-губернаторством.

Із 1 червня 1881 року — помічник військового губернатора Семиріченського обласного правління; з того ж року виконував обов'язки військового губернатора Семиріченської області. Із липня 1882 переведений в Степове генерал-губернаторство. У 1889 році вийшов у відставку в чині дійсного статського радника; проживав в Петербурзі.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Історичні роботи присвячені англо-афганським відносинам наприкінці XIX ст., етнографічні — деяким народам Середньої Азії та Афганістану. Найбільш затребуваними сьогодні є роботи з історичної географії Семиріччя, Центральної Азії, а також родоплемінної структури казахів і киргизів кінця XIX століття, що були написані на основі архівних матеріалів, документів Семиріченського обласного правління та інших джерел.

Вибрані праці[ред. | ред. код]

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

  • орден Св. Станіслава 3 ступеня (1868)
  • орден Св. Станіслава 2 ступеня (1871) — за мужність та хоробрість у справах з таранчами
  • дійсний член Імператорського Російського Географічного товариства (1893)
  • мала золота медаль Російського Географічного товариства (по відділенню етнографії, 1895).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Swartz A. Open Library — 2007.
  2. Аристов Николай Александрович. Досье личности. Личности. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 вересня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]