Аскаров Азімжан
| Аскаров Азімжан | |
|---|---|
| узб. Азимжон Асқаров | |
 | |
| Народився |
17 травня 1951 Базар-Коргон, Киргизька РСР, СРСР |
| Помер |
25 липня 2020[1] (69 років) Бішкек, Киргизстан |
| Країна |
.svg){kind=small} Киргизстан |
| Діяльність | журналіст, правозахисник |
| Знання мов | узбецька[2] |
| Нагороди | |
Азімжан Аскаров (узб. Azimjon Asqarov; 17 травня 1951, Базар-Коргон, Джалал-Абадська область, Киргизстан — 25 липня 2020, с. Жани-Жер Чуйської області Киргизстан) — киргизький правозахисник і журналіст, етнічний узбек.
Біографія[ред. | ред. код]
Навчався на художника та писав картини.
У 2002 створив організацію «Повітря». Боровся з поліцейським свавіллям, публікувався у ЗМІ. Мав низку неурядових нагород, у тому числі Міжнародну премію за свободу преси Комітету захисту журналістів.
У 2011 році на тлі судового процесу у Бішкеку відбулася його виставка. Проте своєю професією зробив журналістику та правозахист. У 2002 створив організацію «Повітря». Боровся з поліцейським свавіллям, публікувався у ЗМІ. Мав низку неурядових нагород, у тому числі Міжнародну премію за свободу преси Комітету захисту журналістів, премію «Захисник прав людини»(2015)[3] та Премію Homo homini.[4]
Декількома киргизькими судовими інстанціями в 2010—2017 роках засуджено до довічного ув'язнення за підозрою у вбивстві міліціонера Мактибека Сулайманова та участь у масових заворушеннях під час Ошських подій 2010 року. Завдяки наявності в конституції Киргизії норми (нині усунено), що ставило рішення деяких міжнародних органів вище за національні, справа розглядалася повторно, в результаті він знову був засуджений до довічного ув'язнення.[5] Цей вирок, який ще міг бути оскаржений у Верховному суді Киргизії, спричинив гостру реакцію з боку правозахисників та Верховного комісара ООН з прав людини. Існує думка, що реальною причиною арешту та подальшого процесу над Аскаровим стали його правозахисна діяльність та активізм до 2010 року, і те, що він знімав на камеру підготовку до погромів. Влада Киргизії, однак, заявляє, що касети з таким записом не існує. Після вироку 24 січня 2017 Аскаров оголосив голодування[6]
У 2019 році написав відкрите звернення «Я проклинаю».[7]
Помер у колонії № 19 у селі Жани-Жер Чуйської області Киргизстану 25 липня 2020[8].[9]
Похований в селищі Янгібазар в Ташкентській області Узбекистану.[10]
Автор книги «Я щасливий»[11]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Kyrgyzstan’s rights activist Azimzhan Askarov dies at 69 — Ассошіейтед прес, 2020.
- ↑ https://www.icj.org/kyrgyz-republic-icj-condemns-failure-to-remedy-violations-of-the-human-rights-of-azimzhan-askarov/
- ↑ В Киргизии умер отбывавший пожизненное правозащитник – DW – 25.07.2020. dw.com (рос.). Процитовано 31 січня 2023.
- ↑ Cena Homo Homini. Člověk v tísni (чес.). Процитовано 31 січня 2023.
- ↑ Азимжан Аскаров приговорен к пожизненному заключению. Front Line Defenders (рос.). 22 липня 2020. Процитовано 31 січня 2023.
- ↑ Кыргызстан: Приговор правозащитнику и журналисту Азимжану Аскарову оставлен в силе - пожизненное заключение. Фергана.Ру. Процитовано 31 січня 2023.
- ↑ "Я проклинаю". Открытое обращение Азимжана Аскарова. kaktus.media (рос.). Процитовано 1 лютого 2023.
- ↑ Азимжан Аскаров. Ушедший непобежденным. Радио Азаттык (Кыргызская служба Радио Свободная Европа/Радио Свобода) (рос.). Процитовано 31 січня 2023.
- ↑ В Кыргызстане скончался правозащитник Азимжан Аскаров. Газета.uz (рос.). 25 липня 2020. Процитовано 31 січня 2023.
- ↑ Кем был Азимжан Аскаров (рос.), процитовано 31 січня 2023
- ↑ Я СЧАСТЛИВ… Knigi_online. Архів оригіналу за 31 січня 2023. Процитовано 31 січня 2023.
