Асторія (готель, Сімферополь)
| Асторія | |
|---|---|
 | |
| Координати: 44°57′06″ пн. ш. 34°05′53″ сх. д. / 44.95172° пн. ш. 34.09804° сх. д. | |
| Країна | Україна |
| Місто | Сімферополь |
| Розташування | вул. Карла Маркса, 16 |
| Тип | готель |
| Тип будівлі | Готель |
| Стиль | модерн |
| Дата заснування | 1910 |
| Побудовано | 1910 |
| Адреса | Вулиця Карла Маркса |
  Асторія Асторія (Автономна Республіка Крим) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
1960-е. Ресторан Астория и фотоателье |
Готель «Асторія» — зруйнована будівля, що існувала в Сімферополі за адресою вул. Карла Маркса, 16 у Центральному районі, поруч з будівлею Верховної Ради АРК.
Будинок побудований в 1910 році в стилі модерн і знесено в 2012 році[1]. Зараз на місці будівлі розташовується «Сквер Республіки».
Історія[ред. | ред. код]
Попередника будівлі, також будинок № 16, було зведено 1866 року на кошти С. М. Спіро, що був редактором-видавцем газети «Кримський вісник». Спочатку в будівлі розташовувалася друкарня і літографія.
У 1880 році в будівлі розташовувалася редакція газети «Таврида». У 1885 році приміщення дісталося мелітопольській купчисі С. Г. Спіро. З 1890 року будинок став резиденцією газети «Кримський вісник»[2]. Пізніше видання перебазувалося до Севастополя[3].
У 1910 році в новій будівлі на цьому місці розташувався кінотеатр «Ампір», а пізніше будівля використовувалося як театр.
У 1929 році кінотеатр був перейменований на «Прожектор», в 1931 році — на «Культ-фільм», потім — «Юнгштур-мом». У 1930-ті роки приміщення використовувалося як єврейський клуб. З 1935 року в будівлі проживав геолог Петро Двойченко. За часів СРСР в будівлі також розташовувалися управління рибної промисловості Криму, млиновий відділ Наркомпроду та магазин «Дитячий світ»[2][3].
Після німецько-радянської війни в будівлі знаходився готель «Асторія», однойменний ресторан і фотостудія.
У 1990-ті роки будівля була закрита на ремонт через пожежу, а власником приміщення стало ЗАТ «Сучасні інформаційні технології», головою якого був політик і підприємець Андрій Сенченко. Ремонтні роботи, однак, не були проведені, в результаті чого будівля обвалилася, залишилася стояти лише фасадна стіна, що була прозвана місцевими жителями «стіною плачу». Частина стіни використовувалася для розміщення реклами[3][4].
З 2001 року почалося розроблення проєктної документації для створення на місці будівлі бізнес-центру з п'ятизірковому готелем. У липні 2005 року «Сучасні інформаційні технології» уклали договір оренди на ділянку землі під будівлею.
.jpg)
У квітні 2006 року Рада міністрів Криму включила будівлю до реєстру пам'яток архітектури і повернула його в державну власність[5]. 16 листопада 2006 року рішенням міськради на ділянці було заборонено проводити проєктні роботи[6].
У грудні 2006 року міська рада Сімферополя розірвала орендний договір з компанією «BS — холдинг ЛТД», що орендувала цю ділянку землі через припинення її існування. Також міськрада не підтримала передачу будівлі в оренду «Сучасним інформаційним технологіям»[7]. За словами Сенченка, міський голова Сімферополя Геннадій Бабенко просив хабаря за продовження робіт його компанією та попереджав, якщо Сенченко не заплатить 300 тисяч доларів, то його компанія втратить будівлю. Тоді ж Сенченко направив заяву про корупцію Бабенко прокурору Криму Вікторові Шемчуку[5]. На думку депутатів сімферопольської міської ради від фракції «Блок за Януковича!», причиною конфлікту став утиск бізнес-інтересів Сенченко[8].
У 2007 році російський підприємець і депутат Державної думи Олександр Лебедєв висловив бажання придбати будинок і побудувати на його місці перший в Сімферополі п'ятизірковий готель. Пізніше Лебедєв став власником будівлі. Лебедєв планував інвестувати в будівництво нового готелю 20 мільйонів доларів[9]. 27 червня 2007 року на позачерговому засіданні міського виконавчого комітету Сімферополя було вирішено знести будівлю в зв'язку з її аварійним станом. Крім того, в 2007 році суд скасував рішення міськради про повернення ділянки землі під готелем «Асторія» у власність міста, таким чином власником будівлі залишилася компанія Сенченко[6][10].
.jpg)
У квітні 2011 року Сімферопольська міська прокуратура направила позов до Окружного адміністративного суду Криму з вимогою припинити право власності на будівлю приватної компанії і знести будівлю як аварійну[4]. У лютому 2012 року суд задовольнив позов, оскільки власник не вжив дій з реконструкції споруди[3][11]. Оскільки будівля не підлягала відновленню, члени Громадської ради при Раді міністрів Криму підтримали знесення об'єкта. У травні 2012 року депутати Верховної Ради Криму виділили на знесення будівлі і подальшу розчистку території 320 тисяч гривень[12]. Крім того, під стінами міськради відбувся мітинг на підтримку знесення будівлі[13]. Знесення будівлі в результаті схвалив виконком Сімферопольської міськради[14]. 29 травня 2012 року було розпочато знесення об'єкта[15].
_(2).jpg)
31 травня 2012 року прокурор Сімферополя Марченко за позовом активіста Сергія Веселовського дав доручення провести перевірку законності знесення фасаду[16]. В ході знесення було знайдено підвали будівлі, де в роки окупації міста розташовувалося німецьке казино[17].
Подальша доля[ред. | ред. код]
Влітку 2012 року було проведено анкетування 4 тисяч чоловік. За підсумками опитування, 2,6 тисяч осіб висловилися за створення скверу на місці знесеної споруди[3][18]. Крім того, глава Сімферополя Віктор Агєєв заявляв, що розглядався варіант відновлення фасадної стіни будівлі[19].
Новий «Сквер Республіки» був відкритий 1 червня 2013 року в день міста. Центральне місце в сквері зайняв фонтан у вигляді глобуса, на якому зображений контур півострова Крим. Крім того, були побудований бювет і дитячий майданчик. Первісна вартість скверу склала 121 тисячу доларів[3]. Пізніше влада міста оголосила про збільшення вартості скверу до 900 тисяч гривень[20].
Влітку 2016 року окупанти встановили у сквері пам'ятник «зеленим чоловічкам».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Историк против сноса гостиницы "Астория" в Симферополе. kafanews.com (рос.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ а б Гостиница Астория. Крымский архитектурный портал (рос.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ а б в г д е ул. Екатерининская, 16, гостиница «Астория» (Симферополь) — путеводитель по отдыху в Крыму. jalita.com. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ а б «Союзовец» Петров предлагает провести общественные слушания о будущем участка под нынешней «Стеной плача» (добавлено ФОТО). Новый День (рос.). 24 травня 2012. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ а б «Интеллект нации» Бабенко повысил ставки: за землеотвод под бизнес-центр симферопольский мэр потребовал 300 тысяч долларов. Новый День (рос.). 26 грудня 2006. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ а б Симферопольский мэр объявил «бульдозерную войну» депутату Госдумы Лебедеву. Новый День (рос.). 2 липня 2007. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ Земельный участок под стенами крымского парламента вернули в собственность Симферополя. Новый День (рос.). 15 грудня 2006. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ К Новому году Мороз и Медьведько получат от симферопольских регионалов жалобу на народного депутата. Новый День (рос.). 27 грудня 2006. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ Россияне поселят туристов перед крымским парламентом. delo.ua (рос.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ Симферопольский мэр проиграл битву за лакомый кусок земли под стенами крымского парламента. Новый День (рос.). 16 травня 2007. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ Суд лишил Лебедева "стены плача" в центре Симферополя (ИСПРАВЛЕНО). Центр журналистских расследований (рос.). 27 лютого 2012. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ На снос «стены плача» в Симферополе из бюджета Крыма выделили 320 тысяч гривен. Центр журналистских расследований (рос.). 23 травня 2012. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ Симферопольцы потребовали снести «стену плача» (ФОТО). Bagnet.org (рос.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ Исполком Симферопольского горсовета одобрил снос «Астории». www.kianews.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ В Симферополе сносят «стену плача». Центр журналистских расследований (рос.). 29 травня 2012. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ Общественник: Бизнес-партнер Аксенова начал снос симферопольской «Астории» до окончания прокурорской проверки. Новый День (рос.). 12 червня 2012. Архів оригіналу за 18 травня 2018. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ В центре Симферополя обнаружили немецкое казино. kp.ua (рос.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ В Симферополе вместо "стены плача" решили создать сквер. Центр журналистских расследований (рос.). 5 липня 2012. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ В центре Симферополя могут восстановить снесенную стену плача - Свежая газета. fresh.org.ua. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ Новый сквер на месте бывшей “Астории” обойдется Симферополю в 900 тысяч. Центр журналистских расследований (рос.). 25 квітня 2013. Процитовано 4 серпня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Готель «Асторія» або стіна плачу, а також секрети готелю «Європейський»: п'ять будівель Сімферополя, яких ми втратили [Архівовано 24 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
Категорія: Центральний район (Сімферополь)