Багдасарян-Сарян Гегам Багдасарович
Багдасарян-Сарян Гегам Багдасарович | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | вірм. Գեղամ Բաղդասարի Բաղդասարյան | |||
Народився |
25 грудня 1902 Тебриз, Іран[1] | |||
Помер |
14 листопада 1976 (73 роки) Єреван, Вірменська РСР, СРСР | |||
Країна |
Іран СРСР | |||
Місце проживання | Ґюмрі | |||
Діяльність | поет, перекладач, прозаїк, письменник, політик | |||
Alma mater | Aramiyand (1920) | |||
Заклад | Авангард[d], Machkald, Banvord і Q21697570? | |||
Членство | СП СРСР | |||
Нагороди | ||||
|
Сарян Гегам Багдасарович (справжнє прізвище — Багдасарян) (вірм. Գեղամ Բաղդասարի Բաղդասարյան; 25 грудня 1902, Тавриз, Східний Азербайджан, Персія — 14 листопада 1976, Єреван, Вірменська РСР) — вірменський радянський поет, прозаїк і перекладач. Громадський діяч. Заслужений діяч культури Вірменської РСР (1967) та Української РСР (1972). Лауреат Державної премії Вірменської РСР (1970).
Біографія[ред. | ред. код]
Син кравця. Навчався в вірменської єпархіальній школі. Працював учителем в Ірані (1920—1922). У 1922 переселився до Радянської Вірменії. Вчителював у Гюмрі.
У 1928—1931 працював в редакціях газет «Авангард», «Орач», «Робочий», в 1934—1935 — в журналі «Радянська література».
Потім повністю присвятив себе літературній творчості.
Творчість[ред. | ред. код]
Друкувався з 1919 року. Перша книга віршів була опублікована в 1925.
Для ранньої лірики поета характерні мотиви відчаю і протесту проти важкої соціальної дійсності.
Збагатив радянську поезію Вірменії рядом цінних творів, в яких відобразив пригнічений стан жінки Сходу і її прагнення до звільнення («Гюльнара»). У Радянській Вірменії Сарян створив поему «Весілля Ширака» (1925) — про будівництво Ширакського каналу. Громадянська і патріотична лірика в його творчості звернена до минулого і сучасного Вірменії.
Його книги «Країна Рад» і «Залізний тупіт» пройняті пафосом боротьби і вірою в перемогу соціалізму. Писав про творчу працю і боротьбі за мир, про творчість і громадянський обов'язок поета.
Автор понад 40 збірок віршів, поем, ліричних пісень, балад, прозових творів. Багато його віршів стали піснями, наприклад для кінофільму «Дівчина Араратської долини». Писав також для дітей.
У мистецтві[ред. | ред. код]
Живописний портрет письменника у 1956 році написав художник Карен Багдасарян[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сарьян Гегам Багдасарович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ В. М. Прядко. Багдасарян Карен Драстоматович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.
Література[ред. | ред. код]
- Сарян Герам Багдасарович // Шевченківський словник. Том 2 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1977., С. 195;
- Л. Задорожна. Сарян Гегам // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 651-652.
|
- Народились 25 грудня
- Народились 1902
- Уродженці Тебриза
- Померли 14 листопада
- Померли 1976
- Померли в Єревані
- Члени Спілки письменників СРСР
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Лауреати Державної премії Вірменської РСР
- Вірменські поети
- Радянські письменники
- Іранські емігранти до СРСР