Байков Лев Львович

Байков Лев Львович
Генерал-лейтенант
Загальна інформація
Народження	15 червня 1869(1869-06-15) Ізюм, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть	23 листопада 1938(1938-11-23) (69 років) Белград, Югославія
Alma Mater	Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург)
Військова служба
Рід військ	Піхота
Війни / битви	Перша світова війна, Громадянська війна в Росії
Командування
53-й піхотний Волинський полк, 2-а бригада 71-ї піхотної дивізії, 115-а піхотна дивізія, 38-а піхотна дивізія
Нагороди та відзнаки
Орден Святого Станіслава 3 ступеня Орден Святого Станіслава 2 ступеня Орден Святого Володимира 4 ступеня Орден Святого Володимира 3 ступеня Орден Святого Володимира 2 ступеня Георгіївська зброя Орден Святого Георгія
Байков Лев Львович у Вікісховищі

Лев Львович Байков (1869—1938) — російський воєначальник, генерал-лейтенант, учасник Першої світової війни.

Біографія

Народився 15 червня 1869 року у Ізюмі, син генерал-лейтенанта Лева Матвійовича Байкова.

Освіту здобув у 1-му кадетському корпусі, після закінчення якого 1 вересня 1888 року був прийнятий до 1-го військового Павлівського училища. Випущений 10 серпня 1889 року підпоручиком у 16-й гренадерський Мінгрельський полк. Потім служив у 26-й артилерійській бригаді. 10 серпня 1893 року підвищений до поручика.

У 1897 році Байков завершив по 1-му розряду проходження курсу наук у Миколаївській академії генерального штабу, причому 19 травня 1897 року за успіхи був підвищений до штабс-капітана. По закінченню академії призначений до Одеського військового округу.

22 грудня 1898 року призначений старшим ад'ютантом штабу 14-ї піхотної дивізії та 18 квітня 1899 року підвищений до капітана. Перебуваючи на цій посаді Байков з 16 жовтня 1900 року по 20 жовтня 1901 року проходив цензове командування ротою у 54-му піхотному Мінському полку. З 22 квітня 1902 року був столоначальником Головного штабу та 6 квітня 1903 року отримав чин підполковника.

23 березня 1904 року Байков був переведений до Окремого корпусу прикордонної варти та призначений начальником штабу 5-го округу, 22 квітня 1907 року підвищений до полковника. З 17 червня по 13 жовтня 1907 року був відряджений до армійської піхоти та відбував цензове командування батальйоном у 59-му піхотному Люблінському полку.

23 березня 1913 року Байков отримав у командування 53-й піхотний Волинський полк.

З самого початку Першої світової війни Байков брав участь у боях та за відзнаки 16 серпня 1914 року був підвищений до генерал-майора і незабаром призначений командиром 2-ї бригади 71-ї піхотної дивізії. У бою 7 жовтня 1914 року був контужений у голову, але продовжував залишатися в строю до 2 листопада, коли був евакуйований до тилу для лікування контузії. За відзнаки у осінніх боях був нагороджений мечами до ордену св. Володимира 3-го ступеня.

Найвищим наказом від 24 лютого 1915 року Байкову було подаровано Георгіївську зброю.

За те, що 12-го серпня 1914 р. у бою на р. Корпець командуючи полком, який знаходився у головіе колони головних сил та був направлений для підтримки авангарду, зумів енергійним наступом, погрожуючи противнику відрізати шлях відступу через міст у с. Підгайці, змусив противника не тільки почати відступ, але й звернутися до втечі прямо через р. Корпець.

Найвищим наказом від 24 квітня 1915 року він був нагороджений орденом св. Георгія 4-го ступеня.

За те, що в бою на південь від Перемишля з 1 по 23 жовтня 1914 р., командуючи бригадою, заволодів сильно укріпленими позиціями у с. Товарня та Бложів Гурне, які мали важливе значення, та утримав їх до кінця боїв

  1 квітня 1915 року Байков був призначений начальником штаба 32-го армійського корпусу, з 2 листопада 1916 року командував 115-ю піхотною дивізією, а 24 червня 1917 року отримав у командування 38-у піхотну дивізію, дещо пізніше отримав звання генерал-лейтенант.

Після Жовтневої революції Байков з чином генерал-хорунжого був прийнятий до гетьманської армії в Україні, 11 жовтня 1918 року призначений начальником штабу Окремого корпусу прикордонної варти. На початку 1919 року Байков вступив доЗбройних сил Півдня Росії.

На початку 1920 року евакуювався з Одеси до Салоніків. З травня того ж року проживав у Югославії. Помер у Белграді 23 листопада 1938 року.

Нагороди

Серед інших нагород Байков мав ордени:

• Орден Святого Станіслава 3-го ступеня (1901 рік)
• Орден Святого Станіслава 2-го ступеня (1906 рік)
• Орден Святого Володимира 4-го ступеня (1910 рік)
• Орден Святого Володимира 3-го ступеня (14 квітня 1913 року, мечі до цього ордену подаровані в кінці 1914 року)
• Георгіївська зброя (24 лютого 1915 року)
• Орден Святого Георгія 4-го ступеня (24 квітня 1915 року)
• Орден Святого Володимира 2-го ступеня з мечами

Літературні труди

Після себе Байков залишив декілька військово-літературних праць:

• «Добірка запитань для перевірки знань артилерійських розвідників» (СПб., 1910)
• «Властивості бойових елементів та підготовка військ до війни та бою» (Одеса, 1910)
• «Стратегія в епоху Наполеона та у сучасні війни»
• «Бойова служба військ вночі»

Джерела

• Байков, Лев Львович // Б (Blanc) порох — Бомба : [рос.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911. — (Военная энциклопедия : [в 18 т.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.] ; 1911—1915, т. 4). (рос.)Байков, Лев Львович // Б (Blanc) порох — Бомба : [рос.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911. — (Военная энциклопедия : [в 18 т.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.] ; 1911—1915, т. 4). (рос.)
• Волков С. В. Генералитет Российской империи. Энциклопедический словарь генералов и адмиралов от Петра I до Николая II. Том I. А—К. — М., 2009. — С. 98. — ISBN 978-5-9524-4166-8.
• Высочайшие приказы по военному ведомству. К № 1273 «Разведчика». — С. 209.
• Высочайшие приказы по военному ведомству. К № 1285 «Разведчика». — С. 604.
• Ганин А. В. Корпус офицеров Генерального штаба в годы Гражданской войны 1917—1922 гг.: Справочные материалы. — М., 2009. — С. 160, 432, 721. — ISBN 978-5-85887-301-3.
• «Новое время». — 10 (23) января 1915. — № 13948.
• Пограничная служба России: Энциклопедия. Биографии. — М., 2008. — С. 87. — ISBN 978-5-9950-0005-1.
• Список полковникам по старшинству. Составлен по 1 марта 1914 г. — СПб., 1914. — С. 224.
• Шабанов В. М. Военный орден Святого Великомученика и Победоносца Георгия. Именные списки 1769—1920. Биобиблиографический справочник. — М., 2004. — С. 394. — ISBN 5-89577-059-2.
• Байков Лев Львович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.