Бактрійсько-маргіанський археологічний комплекс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бактрійсько-маргіанський археологічний комплекс
Зображення
Країна  Узбекистан
Адміністративна одиниця Ахалський велаят
Місце розташування Каракуми
Туркменістан
Афганістан
Час/дата початку 2200 до н. е.
Час/дата закінчення 1700 до н. е.
Мапа розташування
Мапа
CMNS: Бактрійсько-маргіанський археологічний комплекс у Вікісховищі

Координати: 37°18′04″ пн. ш. 64°09′19″ сх. д. / 37.301111111138887111° пн. ш. 64.15530555558333958° сх. д. / 37.301111111138887111; 64.15530555558333958

Бактрійсько-Маргіанський археологічний комплекс, (БМАК) також Оксуська цивілізація — одна з цивілізацій середньої бронзової доби, що існувала на території східного Туркменістану, південного Узбекистану, північного Афганістану і західного Таджикистану в XXIII—XVIII ст. до Р. Х. — в один час з Індською цивілізацією у Пакистані і давньовавілонським царством у Месопотамії.

Назва походить від: Бактрія — грецька назва для району Бактри (сучасний Балх), що знаходиться на півночі Афганістану, а Маргіана — грецька назва перської сатрапії Маргуша, столицею якої був Мерв, у сучасному південно-східному Туркменістані.

Урбаністична фаза цивілізації, або доба інтеграції, [1] була датована у 2010 році Сандро Сальваторі бл. 2400 — 1950 рр. до н.е. [2][3], але Надія А. Дубова [4] та Бертілль Ліонне дотримуються іншої точки зору - бл. 2250-1700 рр. до н.е. [3][5].

Хоча її можна назвати "Оксуською цивілізацією", яка, очевидно, була зосереджена у верхів'ях Амудар'ї (річки Оксус) у Бактрії, більшість міських об'єктів БМАК насправді розташовані в Маргіані (сучасний Туркменістан) у дельті річки Мургаб та в гірському масиві Копет-Даг. Є кілька пізніших (бл. 1950-1450 рр. до н.е.) пам'яток на півночі Бактрії, (південний Узбекистан), [6] але вони здебільшого є могильниками, що належать до пов'язаної з БМАК культури Сапаллі [7][8][9] Єдина пам'ятка БМАК, відома як Дашлі, знаходиться на півдні Бактрії, на сучасній території північного Афганістану [10]. Пам'ятки, знайдені далі на схід, на південному заході Таджикистану, хоч і сучасні основним пам'яткам БМАК у Маргіані, але вони є лише кладовищами і не мають жодних міських споруд, з якими вони були пов'язані. [11].

Цивілізація була названа БМАК радянським археологом Віктором Саріаніді[en] в 1976 році, в період (1969-1979), коли він проводив розкопки на півночі Афганістану. [12] Розкопки Саріаніді з кінця 1970-х років виявили численні монументальні споруди в багатьох місцях, укріплені вражаючими мурами і брамами. Звіти про БМАК здебільшого обмежувалися радянськими журналами. [13] Журналіст The New York Times писав у 2001 році, що за часів Радянського Союзу знахідки були майже невідомі на Заході, доки роботу Саріаніді не почали перекладати в 1990-х роках. [14] Однак деякі публікації радянських авторів, таких як Массон, Саріаніді, Атагарєв і Бердиєв, були доступні для Заходу, перекладені в першій половині 1970-х років, трохи раніше, ніж Саріаніді назвав знахідки БМАК. [15][16][17][18].

Витоки[ред. | ред. код]

Найраніша культура неоліту Середньої Азії — Джейтунська культура, яка почала поширюватися у Південному Туркменістані і Північно-Східному Ірані близько 6000 року до Р. Х.[19][20]

Пізніше виникли культури Анау[uz] і Намазга-Тепе, пов'язані з Бактрийсько-Маргіанською культурою.

Теорія Саріаніді[ред. | ред. код]

З тезою про існування такої цивілізації виступив в 1976 році радянський археолог Віктор Саріаніді[en].[21] На його думку, основними центрами цивілізації були Гонур-Депе, Намазга-Тепе і Алтин-Депе у сучасному Туркменістані. Не виключено, що ядро ​​цивілізації було розташоване на території Афганістану, або Белуджистану, внаслідок політичної нестабільності недоступне нині для археологічних досліджень. Тому назву археологічної культури у наукових публікаціях коливається — серед інших пропонуються терміни «оксіанська цивілізація», «цивілізація оаз» і «Бактрійсько-Маргіанська культура».

Характеристики[ред. | ред. код]

Розкопками Массона і Саріаніді розкрито фундаменти грандіозних для свого часу (у тому числі і фортифікаційних) споруд у Намазга-Тепе, Алтин-Депе тощо.[22] Характерні не розписаний гончарний посуд, двоярусні гончарні горни, мідні і бронзові литі вироби (ножі, кинджали, дзеркала), глиняні моделі возів. Відкрито залишки багатокімнатних будинків, розділених вузькими вуличками.[23] Високо розвинені кераміка і ювелірна справа вказують на наявність у містах великої кількості ремісників. Печатки та інші артефакти, виявлені в ареалі існування передбачуваної цивілізації, належать до художньої системи, в корені відмінної від цивілізацій Межиріччя і долини Інду. Крім того, піктограми на одній з печаток можуть свідчити про наявність у поселеннях Маргіанської цивілізації особливої ​​системи писемності.

Етнос і мова[ред. | ред. код]

Власне Саріаніді вважає носіїв цивілізації індоіранцями і намагається знайти відповідності археологічним реаліям у «Авесті» і «Ведах»[24][25][26].

Тим часом в шарах Маргіанської цивілізації практично відсутні типові для індоіранців поховання або зображення коней, немає і свідчень збройного вторгнення з півночі у Бактрію і Маргіану.

О. Лубоцький досліджував індоарійську лексику, яка не має аналогів у загальноіндоіранському словнику, і зазначив, що дані слова належать до складної будівельної, землеробської і скотарської термінології і відповідає реаліям Бактрійсько-Маргіанської цивілізації, і з великою ймовірністю належать до субстратної мови даної цивілізації[27] . Через це найімовірніше є віднесення носіїв цивілізації до доїндоєвропейського населенню Середньої Азії. За його висновками, індоіранський етнос займав територію на північ від оаз Маргіанської цивілізації і активно контактував з її носіями (див. Андронівська культура).

Франкфор і Транбле[28] на підставі аккадських текстових і археологічних свідчень запропонували ототожнювати Маргіану з царством Мархаші. Мархашійські особисті імена вказують на східний варіант хуритської або іншої мови ванської мовної родини. Серед військових найманців і торговців, які зараховують себе до Мархаші, присутні Еламські імена.

Висловлюються гіпотези про те, що носії цивілізації говорили на сино-кавказьких, дравидійських[29] або касситській[en] мові.

Матеріалу для визначення мовної належності давньомаргіанського населення не збереглося. Немає і свідчень існування єдиної мовної спільності на всій території Бактрії та Маргіани. Не виключено, що носії Маргіанської цивілізації говорили мовою, близькою до нині ізольованої бурушаскі. Існує припущення про вплив Джирофтської цивілізації на Бактрійсько-Маргіанську культуру.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Vidale, Massimo (21 June 2017). Treasures from the Oxus: The Art and Civilization of Central Asia (англ.). Bloomsbury Publishing. ISBN 978-1-83860-976-4.
  2. ↑ Salvatori, Sandro, (2010). "Thinking Around Grave 3245 in the 'Royal Graveyard' of Gonur (Murghab Delta, Turkmenistan)", in: On the Track of Uncovering a Civilisation. A volume in honor of the 80th-anniversary of Victor Sarianidi, p. 249: "Summing up we can now date the MBA 2400/2300-1950 BC and the LBA 1950–1500 BC and to recognise a very strong chronological correlation between the southern Central Asia MBA and the late Umm an-Nar period."
  3. ↑ а б Lyonnet, Bertille, and Nadezhda A. Dubova, (2020b). "Questioning the Oxus Civilization or Bactria- Margiana Archaeological Culture (BMAC): an overview" , in Bertille Lyonnet and Nadezhda A. Dubova (eds.), The World of the Oxus Civilization, Routledge, London and New York, p. 32.: "...Salvatori has often dated its beginning very early (ca. 2400 BC), to make it match with Shahdad where a large amount of material similar to that of the BMAC has been discovered. With the start of international cooperation and the multiplication of analyses, the dates now admitted by all place the Oxus Civilization between 2250 and 1700 BC, while its final phase extends until ca. 1500 BC..."
  4. ↑ "Questioning the Oxus Civilization or Bactria- Margiana Archaeological Culture (BMAC): an overview"
  5. ↑ Lyonnet, Bertille, and Nadezhda A. Dubova, (2020a). "Introduction", in Bertille Lyonnet and Nadezhda A. Dubova (eds.), The World of the Oxus Civilization, Routledge, London and New York, p. 1 : "The Oxus Civilization, also named the Bactria-Margiana Archaeological Complex (or Culture) (BMAC), developed in southern Central Asia during the Middle and Late Bronze Age and lasted for about half a millennium (ca. 2250–1700 BC)..."
  6. ↑ Kaniuth, Kai, (2016). "The Late Bronze Age Settlement of Tilla Bulak (Uzbekistan): A Summary of Four Years' Work", in South Asian Archaeology and Art 2012, Volume 1, Brepols, p. 119: "Taken together, our dates suggest a timeframe of ca. 1950-1800 cal. BCE for phases 1–2 of Tilla Bulak, and, by extension, for the Sapalli Culture phase LB Ia and the transition to Ib."
  7. ↑ Kaniuth, Kai, (2007). "The Metallurgy of the Late Bronze Age Sapalli Culture (Southern Uzbekistan) and its implications for the 'tin question'", in Iranica Antiqua 42, p. 26: "Northern Bactria (Southern Uzbekistan) has produced some monumental buildings, but nothing to rival the spectacular architectural or sepulchral finds of Margiana and Southern Bactria."
  8. ↑ Kaniuth, Kai, (2013). "A new Late Bronze Age site in Southern Uzbekistan", in South Asian Archaeology 2007, Volume I, Prehistoric Periods, BAR International Series 2454, p. 151: "A series of 26 radiocarbon dates from Dzarkutan established a time bracket of the 20th–15th centuries BC [for Sapalli culture], but these samples have not yet been published with reference to certain ceramic assemblages, so we lack a good resolution within this 500-year span (Görsdorf and Huff 2001)."
  9. ↑ Kaniuth, Kai, (2020). "Life in the Countryside: The rural archaeology of the Sapalli culture", in Bertille Lyonnet and Nadezhda A. Dubova (eds.), The World of the Oxus Civilization, Routledge, London and New York, p. 457: "The Sapalli culture, the local northern Bactrian variant of the Oxus Civilization, flourished from the 20th to the 15th century BC."
  10. ↑ Kaniuth, Kai, (2007). "The Metallurgy of the Late Bronze Age Sapalli Culture (Southern Uzbekistan) and its implications for the 'tin question'", in Iranica Antiqua 42, p. 26: "There is general agreement that the date of unprovenanced finds stretches back further than that of the 20th–18th-century BC graves scientifically excavated at Dashly-1 and 3 (Sarianidi 1976), and that they start in the last centuries of the third millennium BC."
  11. ↑ Lyonnet, Bertille, and Nadezhda A. Dubova, (2020a). "Introduction", in Bertille Lyonnet and Nadezhda A. Dubova (eds.), The World of the Oxus Civilization, Routledge, London and New York, p. 1.
  12. ↑ Vassar College WordPress, (10 May 2017). "Dashly": "Viktor Sarianidi (1929–2013), a Russian archaeologist born in the Uzbek Soviet Socialist Republic, discovered the sites [in northern Afghanistan]. His works are famous, but somewhat difficult to find in English. He, along with his collaborators from the Soviet Academy of Sciences in Moscow, excavated the sites from 1969–1979, halting work when Soviet Union invaded Afghanistan (Salvatori, 2000:97)."
  13. ↑ See Sarianidi, V. I. 1976. "Issledovanija pamjatnikov Dashlyiskogo Oazisa," in Drevnii Baktria, vol. 1. Moscow: Akademia Nauk.
  14. ↑ John Noble Wilford, (13 May 2001). "In Ruin, Symbols on a Stone Hint at a Lost Asian Culture", in New York Times.
  15. ↑ Kurbanov, Aydogdy, (14 September 2018). "A brief history of archaeological research in Turkmenistan from the beginning of the 20th century until the present", in ArchéOrient.
  16. ↑ Atagarryev E., and Berdiev O.K., (1970). "The Archaeological Exploration of Turkmenistan in the Year of Soviet Power", East and West 20, pp. 285–306.
  17. ↑ Masson, V.M., and V.I. Sarianidi, (1972). Central Asia: Turkmenia before the Achaemenids, London, Thames and Hudson. [Reviewed in: Kolb, Charles C., (1973). American Anthropologist, Vol. 75, Issue 6, December 1973, pp. 1945–1948.], p. 1945: "The [Middle] Bronze Age...2000-1600 B.C...(Namazga V) is the period of an urban revolution based on an Anatolian model of limited (or no) irrigation agriculture and retarded social development...Namazga-depe (170 acres) is the production and probable governmental center, while Altin-depe (114 acres) is a second capital. Specialization in ceramics, metallurgy, monumental architecture (including the Altin-depe ziggurat), wealth-based class stratification, internal and external trade, and vestiges of a symbol system...A sudden and gradual cultural decline began about 1600 B.C., and Namazga-depe shrank to three acres while Altin-depe was completely abandoned..."
  18. ↑ Levine, Louis D., (1975). "Review to: Masson, V. M., and V. I. Sarianidi. Central Asia: Turkmenia before the Achaemenids (1972)" , in The American Historical Review, Volume 80, Issue 2, April 1975, p. 375.
  19. ↑ Джейтунська культура. Поселення джейтунської культури. www.bibliotekar.ru. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 11 липня 2019.
  20. ↑ Джейтунська культура - Цивилізаціум. www.sites.google.com. Архів оригіналу за 12 грудня 2020. Процитовано 11 липня 2019.
  21. ↑ Б.А. Литвинский, академик Академии наук Таджикистана, иностранный член Accademia Nazionale dei Lincei (Италия), профессор. ВІКТОР ІВАНОВИЧ Саріаніді - ЛЕГЕНДА АРХЕОЛОГІЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ АЗІЇ (PDF). www.margiana.su. Архів оригіналу (PDF) за 17 квітня 2019. Процитовано 31 березня 2020.
  22. ↑ Бактрійсько-Маргіанський археологічний комплекс (Віктор Бабушкін) / Проза.ру. www.proza.ru. Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
  23. ↑ Маргіанська археологічна експедиція - Маргіанська археологічна експедиція. www.margiana.su. Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
  24. ↑ Бактрия // БРЭ. Т.2. М.,2005.
  25. ↑ Бактра // БРЭ. Т.2. М.,2005.
  26. ↑ Иссык // БРЭ. Т.12. М.,2008.
  27. ↑ О. Лубоцький Хто були мешканці Гонура і якою мовою вони говорили? [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // На пути открытия цивилизации. Труды Маргианской археологической экспедиции. СПб.: Алетейя, 2010.
  28. ↑ Francfort H.-P., Tremblay X. Marhaši et la civilisation de l'Oxus [Архівовано 3 травня 2021 у Wayback Machine.] // Iranica Antiqua, vol. XLV (2010), pp. 51–224. doi: 10.2143/IA.45.0.2047119.
  29. ↑ Стародавні цивілізації Сходу і степові племена у світлі даних археології. Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бактрійсько-маргіанський_археологічний_комплекс&oldid=42645417