Барон Лаут

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Замок Арді.
Герб графства Лаут.
Замок Святого Лауренса в Дроґеді.

Барони Лаут (англ. - Baron Louth) – аристократичний титул в Ірландії, пери Ірландії.

Історія баронів Лаут[ред. | ред. код]

Титул баронів Лаут створювали двічі. Вперше титул було створено в 1458 році для сера Томаса Бата, що став потім головним бароном казначейства Ірландії. Томас Бат був адвокатом і суддею. Навіть на фоні бурхливого і неспокійного XV століття у нього було життя сповнене буремних подій і несподіванок. Його оголошували поза законом, конфісковували власність, але потім відновлювали в правах, повертали конфісковане. Він давно мав претензії на титул барона Лаут, але англійська влада вперто не хотіло цей титул визнавати. Зрештою, він отримав титул та ще й наприкінці життя отримав посаду барона казначейства Ірландії. Томас Бат належав до родини землевласників. Основні володіння Батів були в графстві Міт, в Аткарні, що поблизу Дуліка. На титул барона Лаут Томас претендував з 1450 року, але парламент Ірландії неодноразово відхиляв ці претензії. Замолоду він був сварливим, конфліктним, вів вкрай бурхливе життя, мав репутацію мало не розбійника. У 1439 році він був у Лондоні, вивчав право. Там його звинуватили в «поганій поведінці» і кинули до в’язниці Лудгейт, але потім звільнили. Набагато серйозніші звинувачення висунили Томасу Бату в 1449 році - його звинуватили в нападі на доктора Джона Стекпоула - священника при абатстві Бектів. Доктор Стекпоул стверджував, що Томас Бат його викрав і ув’язнив і вимагав відлучити його від церкви. Також доктор Стекпоул стверджував, що Томас Бат виколов йому очі і вирвав язик, а потім Господь повернув йому втрачені органи на місце і зцілив, що було очевидним абсурдом навіть в ті часи забобонного XV століття. Ців звинувачення стали в 1460 році об’єктом розслідування в Парламенті Ірландії. Але це не зашкодило Томасу Бату отримати титули і посади. Під час «Війни Білої та Червоної троянд» більшість ірландських аристократів підтримували Йорків, але Джеймс Батлер – V граф Ормонд, з якийм тісно був пов’язаний Томас Бат, підтримав Ланкастерів. Парламент Англії 1459 року, який прозвали в Англії «парламентом диявола» призначив графа Ормонд лорд-лейтенантом Ірландії, а Томаса Бата його заступником. Але оскільки Ірландія підтримувала Йорків ця постанова парламенту так і не набула чинності. Йорки скликали Парламент Ірландії в Дроґеді в 1460 році, на який викликали Томаса Бата – «удавного лорда Лаут» з’явитися і відповісти на всі звинувачення в злочинах. Томас Бат хоч і був аванюристом, але не був самогубцем і в Парламент не з’явився. Його оголосили поза законом, але він зумів всі свої маєтки переписати на сина. Але король Англії Едвард IV і наступні королі Англії були прихильниками примирення – Томасу Бату повернули титули, маєтки і посади. У нього був син – Джон Бат з Арді, але не дивлячись на це титул зник разом зі смертю Томаса Бата в 1478 році.

Вдруге титул баронів Лаут був створений в 1541 році для сера Олівера Планкетта. Олівер Планкетт був сином Річарда Планкетта з Бол’є (пом. 1508) – верховного шерифа Лаута та його дружини Кетрін Нангл – дочки Томаса Нангла – XV барона Наван. Олівер Планкетт спочатку одружився з Кетрін – дочкою Джона Рокфорта з Керріка (графство Кілдер) та Геннеть Декстер. Олівер з Кетрін мав 9 дітей. Вдруге Олівер Планкетт одружився з Мод Бат – дочкою Волтера Бата з Рахфай і мав з нею 6 дітей. Третій раз Олівер Планкетт одружився з вдовою Волтера Голдінга з Пірстауна і мав з нею ще 6 дітей. Дарування титула барона Лаут було частиною політики короля Англії Генріха VIII подарунками прихилити на свою сторону ірландську шляхту. Це, зрештою, діяло. Планкети в майбутньому були вірні англійській короні. Прапрапраправнук Олівера Планкетта – VII барон Лаут отримав посаду лорд-лейтенанта графства Лаут. Але потім під час так званих вільямітських (якобітських) війн він (як і більшість ірландців) підтримав скинутого короля Англії, Шотландії та Ірландії Якова ІІ. За це Метью Планкетт - VII барон Лаут був оголошений поза законом. Але його правнук – ХІ барон Лаут зумів відмінити цей указ і повернути йому титул (посмертно). На сьогодні титулом барон Лаут володіє його нащадок – Джонатан Олівер Планкетт – XVII барон Лаут. Він успадкував цей титул у 2013 році. Родичами баронів Лаут було чимало видатних людей. Так Сент-Олівер Планкетт був родичем баронів Лаут. Адмірал Пітер Воррен був правнуком V барона Лаут по жіночій лінії.

Династії баронів Лаут[ред. | ред. код]

Перше заснування титулу 1458 року[ред. | ред. код]

  • Томас Бат (помер 1478) – І барон Лаут

Друге заснування титулу 1541 року[ред. | ред. код]

  • Олівер Планкетт (помер 1555) – І барон Лаут
  • Томас Планкетт (бл. 1547 – 1571) – ІІ барон Лаут
  • Патрік Планкетт (1548 – 1575) – ІІІ барон Лаут
  • Олівер Планкетт (помер 1607) – IV барон Лаут
  • Метью Планкетт (помер 1629) – V барон Лаут
  • Олівер Планкетт (1608 – 1679) – VI барон Лаут
  • Метью Планкетт (помер 1689) – VII барон Лаут (оголошений поза законом)
  • Олівер Планкетт (1668 – 1707) – де-юре VIII барон Лаут
  • Метью Планкетт (1698 – 1754) – де-юре IX барон Лаут
  • Олівер Планкетт (1727 – 1763) – де-юре X барон Лаут
  • Томас Олівер Планкетт (1757 – 1823) – XI барон Лаут (титул відновлено офіційно)
  • Томас Олівер Планкетт (1809 – 1849) – ХІІ барон Лаут
  • Рендал Персі Отвей Планкетт (1832 – 1883) – ХІІІ барон Лаут
  • Рендал Пілігрим Ральф Планкетт (1868 – 1941) – XIV барон Лаут
  • Отвей Рендал Персі Олівер Планкетт (1892 – 1950) – XV барон Лаут
  • Отвей Майкл Джеймс Олівер Планкетт (1929 – 2013) – XVI барон Лаут
  • Джонатан Олівер Планкетт (нар. 1952) – XVII барон Лаут

Спадкоємцем титулу є син нинішнього власника титулу – Метью Олівер Планкетт (народився 1982).

Історичною резиденцією баронів Лаут був Лаут Холл, що біля міста Арді (ірландська назва Балє Аха Фірдіа) (графство Лаут, Ірландія).

Джерела[ред. | ред. код]

  • "Telegraph Announcements – Lord Louth". The Daily Telegraph. London. Retrieved 11 January 2013.
  • Kidd, Charles, Williamson, David (editors). Debrett's Peerage and Baronetage (1990 edition). New York: St Martin's Press, 1990.
  • Leigh Rayment's Peerage Pages [self-published source][better source needed]
  • Louth Papers