Бен Степан
| Бен Степан | |
|---|---|
 | |
| Народився |
29 жовтня 1900 Лозуватка, Шполянський район, Україна |
| Помер |
1 листопада 1937 (37 років) Черкаси, Київська область, Українська РСР, СРСР |
| Діяльність | поет |
Степа́н Бен (насправді — Степа́н Фе́дорович Бендюже́нко) (* 16 (29) жовтня 1900, село Лозуватка, нині Шполянського району Черкаської області — † 1 листопада 1937, Київ[1]) — український поет. Жертва Сталінських репресій.
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчив учительську семінарію в Кирилівці. У 1930-х роках навчався в Черкаському інституті соціального виховання та Київському інституті народної освіти.
У 1920—1930-х роках учителював. Був членом Спілки селянських письменників «Плуг» (1924).
1929 року був заарештований НКВД в Черкасах за міфічні зв'язки з міфічною «Спілкою визволення України», чи за агітацію проти колективізації. Впродовж трьох років відбув заслання десь на Крайній Півночі. Повернувшись додому, вчителював в Лозоватці, а потім у с. Княжому на тій же Звенигородщині.[2]
Вдруге заарештовано Степана Бена 1937 року і у жовтні 1937 року засуджено до розстрілу. Розстріляли Бена в Черкасах 1 листопада 1937 року, а його дружині звично повідомили, що її чоловік засуджений на 10 років без права листування. Коли 10 років минули, їй видали свідоцтво про смерть в'язня 14 грудня 1943 року від бронхопневмонії.[3]
Посмертно реабілітовано 1958 року.
Творчість[ред. | ред. код]
Друкувався від 1921 року. 1929 року в Харкові вийшла перша і єдина збірка віршів Степана Бена «Солодкий світ» (у видавництві «Плужанин»). Під час обшуку 27 липня 1937 у нього забрано дванадцять зошитів і один блокнот з віршами, сліди яких досі не віднайдені. З тих публікацій, що збереглися, неважко зробити висновок, що їх автор був поетом високої художньої культури.[2]
1997 року в Черкасах посмертно видано «Поезії» Степана Бена.
Автор поезій «Дзвенять хрущі, цвітуть черешні», «Польова зустріч», «О, хутори», «Ода» тощо.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Акт про розстріл від 1 листопада 1937 р. // ГДА СБУ. - Ф. 5. - Спр. 472. - Арк. 258
- ↑ а б Наєнко Михайло «Степан Бен» у «…З порога смерті…: Письменники України — жертви сталінських репресій» // Літературна Україна № 209(4429), 169 травня 1991 р. — С. 8.
- ↑ Хмельковський Левко, «Брехня НКВД про двічі померлих» // Свобода, № 17, 27 квітня 2012 р.
Джерела[ред. | ред. код]
- Лавріненко Юрій. Розстріляне відродження. — К., 2004. — С. 307—313.
- Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд.: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К. : Радянський письменник, 1970. — 540 с. — С. 27.
- Пономаренко М. Ф. Бен Степан // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г. — С. 148.
- Поліщук В. Т. Бен Степан // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0. — С. 451.
- Капустін В. Степан Бен // Радянське літературознавство. — 1966. — № 12.
- Поліщук В. Степан Бен і неокласики // Слово і Час. — 1990. — № 10.
- Поліщук В. «Солодкий світ» і гірка доля автора // Книжник. — 1991. — № 5.
- Поліщук В. «Людино, я завжди з тобою» // Бен Степан. Поезії. — Черкаси, 1997.
Посилання[ред. | ред. код]
- …З ПОРОГА СМЕРТІ… Письменники України — жертви сталінських репресій [Архівовано 24 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Бен Степан: Творчість [Архівовано 21 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- Лавріненко Юрій. «Степан Бен 1900-1937 // Розстріляне відродження, «Смолоскип» Київ — 2004]
Твори[ред. | ред. код]
- Твори на сайті ukrlit.org [Архівовано 26 травня 2010 у Wayback Machine.]
- Вірші Степана Бена [Архівовано 21 жовтня 2007 у Wayback Machine.].