Бернард Ладиш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бернард Ладиш
пол. Bernard Ładysz
Основна інформація
Дата народження 24 липня 1922(1922-07-24)[1][2][…]
Місце народження Вільнюс, Віленське воєводство, Польська Республіка
Дата смерті 25 липня 2020(2020-07-25)[4] (98 років)
Місце смерті Варшава, Республіка Польща[4]
Поховання Військові Повонзки
Роки активності 19412020
Громадянство Республіка Польща
Професії оперний співак, актор
Освіта Музичний університет Фридерика Шопена
Співацький голос бас-баритон
Інструменти вокал[d]
Жанри опера
Нагороди
Діти Aleksander Czajkowski-Ładyszd[5] і Zbigniew Adam Ładyszd[5]
CMNS: Файли у Вікісховищі

Бернард Ладиш (пол. Bernard Ładysz; 24 липня 1922, Вільно, Польща (нині Вільнюс, Литва — 25 липня 2020 року) — польський оперний співак (бас) та актор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1922 році у Вільно (на той час — Польща[6]; нині — Вільнюс, Литва). Під час німецько-радянської війни 1941 року почав військову службу сержантом Польської Армії Крайової[7], брав участь в операції «Буря» 1944 року. Коли Вільно було захоплено Червоною Армією, його, серед багатьох інших, призвали на військову службу за умови присяги Радянському Союзу. Тих, хто відмовлявся, відправляли в різні трудові табори ГУТАБу в Сибіру. Ладиш перебував у в'язниці в ГУТАБу з 1944 по 1946 рік[8][9]. Після звільнення повернувся до Польщі і продовжив навчання у Варшавській консерваторії. Вперше виступив 1946 року в Церемоніальному оркестрі Війська Польського[7]. Дебютував на сцені 1950 року в ролі Греміна в опері Чайковського «Євгеній Онєгін» у «Великого Театру» у Варшаві[10]. Він залишався учасником ансамблю до 1979 року[11].

У 1956 році він виграв конкурс у Верчеллі, що призвело до його міжнародного визнання[6]. Потім його запросили виступити в театрі Массімо в Палермо. Він з'явився як Раймондо в 1959 році у записі Доніцетті «Лючія ді Ламмермур»[10] разом із Марією Каллас у головній ролі[6], єдиною польською співачкою, яка співала з нею[9]. Далі відбулися гастролі по всьому світу, зокрема в Австралії, Америці та Китаї. Його пам'ятають за головні ролі в опері Моцарта «Дон Жуан» і «Борис Годунов» Мусоргського, Філіпа II у опері «Дон Карлос» Верді, Амонасро в «Аїді», Мефістофеля в «Фаусті» Гуно та головною роллю в «Кролі Роджері» Кароля Шимановського. Він також виконував ролі в «Садибі з привидами» і «Галька» Станіслава Монюшка, «Севільський цирульник» Россіні, «Сицилійська вечірня» Верді, «Сила долі», «Ріголетто», «Князь Ігор» Бородіна, «Іоланта» Чайковського. У мюзиклі він з'явився в ролі Тев'є в «Скрипалі на даху»[7][9].

Ладиш виступав на світових прем'єрах творів Кшиштофа Пендерецького. Він виступав у ролі Патрика Барре в опері Дияволи з Лудена[10] німецькою мовою в Гамбурзькій державній опері 20 червня 1969 року. Він співав соло басом у «Страстях Святого Луки» на Зальцбурзькому фестивалі 1970 року. Він записав обидві твори, оперу разом із Тетяною Троянос[6].

У кіно він зіграв головну роль у п'єсі Доменіко Чімарози Il maestro di cappella. Як актор, він зіграв у одинадцяти фільмах між 1965 і 1999 роками, включаючи Землю обітовану (1975), Шарлатана (1981) та З вогнем і мечем (1999)[11].

У 2000 році нагороджений Командорським хрестом із зіркою ордена «Відродження Полонії». У травні 2008 року отримав звання почесного доктора Університету музики імені Шопена[11].

Ладиш помер у Варшаві 25 липня 2020 року, через день після свого 98-го дня народження[6][12] [13].

Партії[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

  • 1965 — Білі штори / Les rideaux blancs (епізод «Matura»)
  • 1968 — Лялька / Lalka — Suzin
  • 1969 — Дияволи з Лудена / Die Teufel von Loudun — отець Барре, вікарій (фільм-опера, телебачення)
  • 1974 — Земля обітована / Ziemia obiecana — російський купець
  • 1981 — Знахар / Znachor — мірошник Прокоп
  • 1982 — Долина Ісси / Dolina Issy — бранець
  • 1983 — Карате по-польски / Karate po polsku — наставник
  • 1986 — Перстень та троянда / Pierścień i róża — King Walorozo
  • 1999 — Вогнем і мечем / Ogniem i mieczem — дід Лірник

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #134438051 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. SNAC — 2010.
  3. Discogs — 2000.
  4. а б https://www.onet.pl/muzyka/onetmuzyka/w-wieku-98-lat-zmarl-spiewak-bernard-ladysz/bcs0hkk,681c1dfa
  5. а б https://cojestgrane.pl/polska/mazowieckie/warszawa/wydarzenie/c5n/bernard-ladysz-i-synowie/bylo
  6. а б в г д Vukosavljevic, Dejan (25 July 2020). Bernard Ładysz / 24.07.1922—25.07.2020. operawire.com. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 28 July 2020.
  7. а б в Nie żyje śpiewak Bernard Ładysz. polandin.com (пол.). 25 July 2020. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 25 July 2020.
  8. «Bernard Ładysz nie żyje. Legendarny śpiewak operowy zmarł dzień po 98. urodzinach». Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
  9. а б в Famous Polish bass Bernard Ładysz dies at 98. polskieradio.pl. 25 July 2020. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 28 July 2020.
  10. а б в Geburtstage im Juli 2017. Online Merker (нім.). 30 June 2017. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 29 July 2020.
  11. а б в Bernard Ładysz. filmpolski.pl (пол.). Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 28 July 2020.
  12. Kosińska, Małgorzata (26 July 2020). Bernard Ładysz / 24.07.1922—25.07.2020. culture.pl (пол.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 28 July 2020.
  13. Nie żyje śpiewak Bernard Ładysz. tvp.info (пол.). 25 July 2020. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 25 July 2020.

Література[ред. | ред. код]

  • Музичний енциклопедичний словник / Гол. ред. Г. В. Келдиш. — М: Радянська енциклопедія, 1990. — с. 292 — ISBN 5-85270-033-9

Посилання[ред. | ред. код]